X. Психологія навчання. закономірностей процесів навчання і виховання важко передбачити пове­дінку учнів, цілеспрямовано діяти для створення необхідних умов форму­вання особистості

закономірностей процесів навчання і виховання важко передбачити пове­дінку учнів, цілеспрямовано діяти для створення необхідних умов форму­вання особистості школярів. Знання психології сприяють розвиткові педа­гогічного мислення, яке дозволяє успішно розв'язувати кожну конкретну ситуацію, роблять кожен крок вчителя у педагогічній діяльності свідомим та психологічно виправданим.

Щоб підвищити свою психологічну підготовку, вчитель повинен ана­лізувати свою педагогічну діяльність, виважувати свої прийоми, дії, ро­бити висновки про їх психологічну доцільність. Уміння психологічно аналізувати, оцінювати свій урок і коригувати свої способи впливу на учнів підвищить професійно-педагогічну майстерність вчителя.

Над проблемою психологічного аналізу працювали І. А. Зимня, Ю. Л. Льво­ва, Л.Т. Охітіна, О.В. Скрипченко. Вчені підкреслюють багатогранність навчально-виховного процесу, діяльності суб'єктів цього процесу.

Що ж саме можна піддавати психологічному аналізові? Навчально-ви­ховний процес здійснюється через спілкування вчителя і учнів, а тому аналі­зується взаємодія суб'єктів цього процесу у формі спілкування, що виявляє їх поведінку, особливості темпераменту, характеру, здібності, закономірнос­ті процесів навчальної діяльності вчителя та учбової діяльності учнів тощо. Предметом аналізу є види діяльностей, яких потребує навчально-виховний процес, їх психологічні особливості, особливості суб'єктів цього процесу як особистостей. Все це слід охопити психологічним аналізом уроку.

Аналіз уроку полягає у виділенні його складових елементів, у яких відображена взаємодія суб'єктів навчального процесу, у виділенні особ­ливостей цієї взаємодії. Враховуючи багатоплановість проявів у такій формі навчального процесу, як урок, психологічний аналіз обов'язково здійснюється через синтез, тобто не можна обмежуватися виділенням особливостей перебігу основних компонентів взаємодії вчителя та учнів, а обов'язково розвивати аналіз, встановлюючи зв'язки між характеристи­ками цих елементів, визначаючи їх логічну послідовність, знаходити та­ким чином причини і наслідки як позитивних загалом моментів на уроці, так і тих, які заслуговують негативної оцінки.

Оцінюють уроки, виходячи з загально-психологічної позиції розви-вального навчання. Л.Т. Охітіна пише, що ідеалом розвивального навчан­ня є особистість не з енциклопедично розвинутою пам'яттю, а з глибо­ким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінно розвину­тими потребами у подальшому пізнанні та самостійній дії, з хорошими орієнтувальними навичками та творчими здібностями. Виходячи з кон­цепції розвивального навчання, метою уроку має бути формування під­ростаючої особистості учня через його власну діяльність. У процесі уч­бової діяльності виявляються і формуються та досягають своєї зрілості особистісні властивості дитини та її здібності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: