XI. Психологія виховання. Сприймання навіюваних ідей належить до пасивних, навіть дещо ав­томатизованих процесів

Сприймання навіюваних ідей належить до пасивних, навіть дещо ав­томатизованих процесів. Певна частина інформації може засвоюватись несвідомо, без втручання активного мислення. Некритичне сприймання інформації не можна уявляти собі у вигляді чогось нереального, а всі за­своєні думки, поняття - ірраціональними, що суперечать здоровому глуз­ду. Некритичне сприймання - цілком реальне явище людської психіки, призначення якого, насамперед, полягає в економії розумової енергії. Типовим прикладом навіювання є звернення вчителя до певного авто­ритетного історичного джерела, юридичного документа, посилання на популярну особу тощо, коли учні сприймають ту чи іншу інформацію як цілком надійну. Оскільки транслятором цієї інформації є вчитель, якому довіряють, ефект навіюваності дедалі більше зростає.

У психології виховання використовують різні види навіювання: пря­ме, опосередковане, довільне, мимовільне. Особливо важливо враховува­ти мотиваційну спрямованість навіювання. З цією ознакою його можна поділити на спонукальне й гальмівне. Перше характеризується тим, що вчитель, враховуючи безпосередні потреби, звички, інтереси учнів, про­понує їм прийняти певний варіант поведінки. Гальмівне полягає в тому, що школярам подається така інформація, яка стримує їх від аморальних й антигромадянських вчинків.

Наслідування - може відбуватися як мимоволі, так і довільно. Мимо­волі діти дошкільного і молодшого шкільного віку копіюють вербальні та поведінкові реакції спрямованості дорослих - батьків, родичів, учителів.

Поняття «наслідування» тісно пов'язане з іншим соціально-психоло­гічним поняттям - «мода», яка виявляється в багатьох аспектах: смаках, уподобаннях, захопленнях тощо. Зважаючи на те, що вчитель для бага­тьох учнів - об'єкт наслідування, він має пропагувати моду на прогре­сивно-українське: пісні, музику, дизайн, культуру спілкування тощо.

Зараження. В ході зараження від індивіда до індивіда переходять різ­ні емоційні стани - захоплення, тривога, радість, ентузіазм, сміливість тощо, які безконтрольно сприймаються й відтворюються людьми в ситу­ації їх безпосереднього спілкування.

Рефлексія означає самосприймання себе з позиції партнера по спілку­ванню. Коли педагог впливає на громадянську сферу учня, в останнього виникають думки типу: «А що думає про громадськість сам вчитель?», «Яка вона в мене насправді?» «Якою він хоче, щоб вона була?». Та про­читати ці думки неможливо і судять про них лише за поведінковими ре­акціями (П.Р. Ігнатенко і ін., 1997).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: