Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Ранній вік і його значення у подальшому розвитку дитини




Досягнутий до кінця немовлячого віку рівень фізичного і психічного розвитку уможливлює перехід дитини на новий віковий етап - раннє дитинство. Дитина не лише оволодіває прямим ходінням, а і впевнено, спритно рухається. Вона не тільки засвоїла мовлення, але і застосовує складну гру особових займенників. Вона вже вміє любити і боятися, виявляти свою особистість, демонструвати, на що здатна.

Соціальна ситуація розвитку у ранньому дитинстві

Особливістю соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві є спільна діяльність дитини з дорослим на правах співпраці. Розкривається вона у стосунках "дитина - предмет - дорослий". 1-3-річний малюк, захоплений предметом, не може від нього відволіктися. Заглиблений у предметну дію, вів не бачить, що за предметом завжди фігурує дорослий, який створює предмети певного призначення, володіє способами їх використання. У цьому полягають суперечності соціальної ситуації розвитку в ранньому дитинстві.

Дитина виконує індивідуальну дію відповідно до заданого дорослим зразка, інакше вона не зможе досягти правильного результату. Тому провідною для неї стає предметна діяльність, а ситуативно-ділове спілкування - засобом її здійснення. Предметна діяльність спрямована на оволодіння дитиною призначенням предметів, уміння діяти з ними відповідно до закладених у них функцій.

На думку Д. Ельконіна, основними напрямами розвитку предметної дії дитини є:

- перехід від спільного з дорослим до самостійного її виконання.

- розвиток засобів і способів орієнтації дитини під час виконання предметної дії.

 

Протягом ранньої юності (від 15—16 до 17—18 років) особистість виходить на рубіж відносної зрілості, у цей період завершуються бурхливий ріст і розвиток її організму, а також первинна соціалізація.

Фізичне дозрівання та соціалізація в ранній юності..

У ранній юності

· закінчується формування скелета,

· швидко розвивається м'язова система.

· Ріст дівчат припиняється на 16—17 році (±13 місяців), хлопців — на 17—18 році (±10 місяців).

· збільшується просвіт кровоносних судин, об'єм і продуктивність серця

· Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. завершуються дозрівання кори великих півкуль

· завершується статеве дозрівання.

Новоутворення раннього юнацького віку. Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості. Нерідко на позначення цього феномена використовують поняття “ідентичність” — усвідомлена індивідом самототожність.
Основними варіантами становлення ідентичності, є зумовленість, дифузія, мораторій та досягнення ідентичності.
Зумовленість. За такого варіанта формування ідентичності юнаки беруть на себе певні зобов'язання, не долаючи етапу прийняття самостійних рішень. їхній вибір професії, релігії чи ідеології заздалегідь визначений їхніми батьками чи вчителями, а не є результатом самостійних пошуків.
Дифузія. Молоді люди, які не визначили напрям свого життя, не мають змоги відповідно рухатися, перебувають у стані дифузії — невизначеності, яка їх особливо не хвилює. Вони не пережили кризи, не обрали для себе професійної ролі чи морального кодексу і навіть уникають думок про це.
Мораторій. Юнаки та дівчата переживають кризу ідентичності (період прийняття рішень), зайняті пошуком себе. їхні рішення стосуються вибору професії, релігійних чи етичних цінностей.
Досягнення ідентичності. Таким є статус юнацтва, яке вже пережило кризу ідентичності, усвідомило і взяло на себе відповідальність за своє життя як наслідок самостійного вибору. Передусім цей вибір стосується життєвого шляху, майбутньої професії і реалізується у намаганні жити, дотримуючись значущих для себе моральних цінностей, норм і правил.
Особистісне самовизначення юнаків. Зміст особистісного самовизначення реалізується через сенсотворення — формування у старшокласників загальних уявлень про сенс життя, пошук сенсу власного існування; мотивацію — спонукання до спрямованої діяльності особистості; самореалізацію і самовираження — свідоме утвердження особистістю власної позиції в певних проблемних ситуаціях. Центральним моментом в особистісному самовизначенні юнаків і дівчат є усвідомлення себе суб'єктом самопізнання, самозміни, самовдосконалення.
Професійне самовизначення старшокласників. У старших класах учні починають серйозно замислюватись і над своєю придатністю до роботи в тій сфері, яку для себе обирають. Під час вибору професії вони зважають не тільки на свої інтереси, а й на багато інших обставин, передусім порівнюють свої здібності, можливості з вимогами, які ставить до людини та чи інша професія.

Особливості спілкування у ранній юності

У життєдіяльності старших школярів важлива роль належить їхньому спілкуванню з ровесниками. Цьому процесу властиві такі тенденції:
а) розширення сфери спілкування. б) індивідуалізація (вибірковість) спілкування. У розширенні сфери спілкування реалізується потреба переживати нові враження, набувати новий досвід, відчувати себе у новій ролі, а також потреба у його вибірковості, самовиявленні та розумінні з боку інших. Задоволення цих проблем пов'язане з глибокими особистісними переживаннями школярів.
Інтимне спілкування у ранній юності. Побачення в ранній юності забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. До таких потреб передусім належать:
1) можливість розважитися, повеселитися з ровесниками протилежної статі;пізнати представника протилежної статі, 3) бажання підвищити свій статус у групі ровесників, 5) набуття сексуального досвіду або одержання сексуального задоволення;

28. Дайте характеристику криз віку дорослості, причин їх виникнення

У психології виділяють наступні вікові або нормативні кризи віку дорослості.У віці ранньоїдорослост,приблиз.у 23р.,виникає перша нормативна кризавікудорослості.Вона полягає у тому,що молода людина обирає між «Я-реальним» і «Я-ідеальним»на користь першого.Проявляєтьсяактивна діяльність молодої людини,яка прагне щоб у її житті все булоунікальне,неповторне та найкраще. Наступна криза у віці ранньої дорослості виникаєприбл.у 33р.Нацей час людина вже має певний життєвий досвід,який допомагає їй зрозуміти,що життя не можна прожити по максимуму,що кожна людина має певні можливості,що існує безліч перешкод та обмежень у досягнені мети.Виникаєпотреба почати життя спочатку,знайти нову роботу,змінити місце проживання,розлучитися або вдосконалюватися у професійному зростанні.У цьому віці людина краще розуміє себе та визнає неповторність і індивідуальність інших. Перехід від ранньої до середньої дорослості характер-ся кризою37-40р.,яка має назву кризи середини життя.Вона полягає в останньому переосмисленні планів життя,співставленні їх з реальністю та корегуванні особистісних рис.Обєктивні причини перебігу кризи середини життя і зумовлюють перебудову особистості з урахуванням зміни статусу людини у житті.Тільки адекватна переоцінка цінностей призведе до оновлення особи-ті,до її генеративності при входженні у період середньої дорослості.Приблизно у65р.у віці пізньої дорослості розпочинається криза,яку Еріксон назвав кризою «Я-інтеграції».Криза завершується успішно,якщо л.аналізуючи своє життя,задоволена ним,вбачає в ньому сенс,приймає його таким,яким воно є.Але,якщо л.у віці пізньої дорослості вважає своє життя марною тратою сил і втрачених можливостей,інтеграція не відбувається.Стан такої л.можна назвати відчаєм,депресією,у неї спостерігається соціальна ізоляція,зростає тривожність,страх перед подальшим життям.

29. особливості емоційної сфери дорослої людинизрілого віку

У зрілому дорослому віці емоційне життя людини ще досить стабільне. Однак спостерігається зниження загальної емоційності в різних життєвих ситуаціях, при виконанні усіх видів діяльності. Зміст основних переживань особистості пов'язаний із сенсом життя, станом здоров'я, очікуванням старості. Успіхи дітей та онуків викликають у людей зрілого дорослого віку позитивні емоції, а їхні невдачі - негативні переживання.

 

Розвиток емоційної сфери людини в період зрілої дорослості відбувається нерівномірно. Для її

емоційного реагування на світ, на своє життя характерні такі особливості:

- воно стає стійкішим, але негативні переживання поступово починають переважати позитивні;

- встановлюється індивідуальний фон переживань. Реагування на одні відчуття і враження

послаблюється (на кольори, пейзажі, гармонію звуків), на інші - посилюється (на сильні звуки, запахи, яскраві кольори);

- переживання стають не такими глибокими, як у період ранньої дорослості, рідше виникають афекти;

- почуття менше усвідомлюються і не пов'язуються з конкретними діями, вчинками, предметами;

- переживання менше піддаються регулюванню, мають невизначений характер;

- знижується виражальний компонент емоційного реагування (очей, міміки, рухів, поз);

- відчутнішим стає фізіологічний компонент емоційного реагування (змінюється функціонування внутрішніх органів, насамперед, серця).

У зрілому віці людина часто відчуває самотність, дефіцит родинного спілкування, оскільки діти підростають і залишають батьківський дім.

. У зрілому дорослому віці важливим джерелом емоцій та почуттів є праця. Успіхи в роботі живлять відчуття людиною своєї значущості, потрібності іншим, вселяють їй оптимістичне бачення своєї перспективи. Багато професій (педагог, психолог, лікар) вимагають від людини вміння керувати своїми емоціями, адекватно сприймати і реагувати на прояви емоцій інших людей, без чого неможливо повноцінно виконувати свої професійні обов'язки.

Зрілий дорослий вік пов'язаний з великим ризиком виникнення стресу (англ. stress - напруження) - стану організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чи внутрішніх факторів. Ними

можуть бути втрата близьких, розлучення, хвороби, передчасний вихід на пенсію тощо. Його глибина та сила залежать від того, наскільки болісно сприймає конкретна людина такі події.

 

30. Які зовнішні та внутрішні чинники впливають на задоволеність старістю

Старість пов'язана не тільки з багатьма новими проблемами, вона обдаровує людину філософським баченням життя, умиротвореністю, терпеливим, розважливим ставленням до подій у світі і до людей, які її оточують. За відсутності значних проблем зі здоров'ям, наявності матеріального благополуччя, злагоди в родині багато людей справді проживають щасливу старість.Задоволеність життям у старості особливо залежить від матеріального становища. Погіршення фінансових можливостей часто спричинює зниження самооцінки,

появу відчуття залежності, депресивних станів. Послабити вплив фінансових проблем на задоволеність

життям літньої людини можуть ефективна соціальна політика держави, чуйність, підтримка з боку родичів і близьких.Ставлення літньої людини до свого становища залежить і від особистісного чинника. Наприклад, людина з поганим станом здоров'я і фінансовими проблемами легше переживає погіршення здоров'я і матеріального добробуту, ніж ті, хто перебуває у кращому за цими критеріями становищі, оскільки вона вже звикла до таких змін.

На ставлення до старості також впливають особливості минулого життя людини. Задоволеність життям у старості може бути пов'язана зі спогадами про минуле. За спостереженнями психологів, спогади підвищують рівень задоволеності життям жінок, які перебувають у будинках-інтернатах. Однак це не означає, що літні люди прагнуть жити лише минулим, багато з них стараються відчути радість і від сьогодення.

Виконання фізичних вправ, посильна праця також приносять задоволеність життям. Не обов'язково вони повинні бути колективними. Навіть відкритий доступ до персональних комп'ютерів, згідно з даними досліджень, позитивно впливає на рівень задоволеності старістю мешканців будинку літніх людей.

Основними чинниками незадоволення старістю є:

- економічна і соціальна незахищеність старих людей (низькі пенсії, відсутність системи соціальних послуг і відповідних прав тощо), байдужість суспільства до проблем цієї категорії людей;

- заклопотаність життєвими проблемами людей, в результаті чого вони не можуть приділити своїм літнім батькам належної уваги;- суперечність між засвоєними у попередні роки цінностями і тими, що

культивуються у суспільстві;

- маніпулювання старими людьми з боку політиків;

- негативний вплив засобів масової інформації;

- зруйнованість у родинах зв'язків між поколіннями, що звужує можливості спілкування старих людей;

- відсутність соціально-психологічної служби допомоги людям старого віку.Якщо людина внутрішньо готова сприйняти свій вік, змістовно і результативно прожила попередні роки, має дружню родину, зберегла інтерес до спілкування, посильних для її віку занять і не позбавлена змоги щодо задоволення його, то і в старості вона відкриватиме нове у світі і в собі, радітиме життю, успіхам своїх рідних і близьких, збагачуватиме їх своїм досвідом.

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных