Унітарною (франц. Ітіїаіге — єдиний, від лат. Ішіїаз — єдність) є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць.

Відмінність між адміністративними й політико-адміні-
стративними одиницями полягає в тому, що останні мають
ті чи інші ознаки власної державності і виступають як
автономні утворення. За своєю юридичною природою авто-
номія є самоврядуванням населення на частині території
держави, що виявляється у наданні органам автономії
законодавчих повноважень з питань місцевого значення.
Правовий статус автономних одиниць відмінний від статусу
звичайних адміністративно-територіальних одиниць. Най-
частіше цей статус надається лише окремим частинам
держави, хоча існують і такі країни, вся територія яких
складається з автономних утворень (Іспанія, Італія).

У кожній автономії утворюються представницькі органи,
які виконують законодавчу функцію в межах своєї компе-
тенції. Представницькі органи автономій формують вико-
навчі органи, які несуть перед ними політичну відпові-
дальність. Діяльність таких органів контролюється централь-
ними органами державної влади. Зміст та обсяг повноважень
органів автономій у різних країнах неоднакові.

З урахуванням історичних і географічних чинників авто-
номії можуть утворюватися за адміністративним та націо-
нальним принципами. В Іспанії, наприклад, більшість
автономних областей утворено за адміністративним принци-
пом, а Басконію й Каталонію — за національним. Національ-

ні автономії існують також у Молдові, Узбекистані та деяких
інших державах.

За ознакою централізації політичної влади унітарні
держави поділяються на децентралізовані, відносно децент-
ралізовані і централізовані. У децентралізованих унітарних
державах існує конституційний розподіл повноважень між
центральною владою й територіальними одиницями вищого
рівня. Відносно децентралізованими унітарними державами
є такі, в яких вищі територіальні одиниці мають винятково
або головним чином адміністративний характер, а самовряд-
ний характер мають лише низові одиниці. У централізованих
унітарних державах місцевої автономії немає взагалі, а
функції влади на місцях здійснюють тільки призначені
центральною владою адміністратори.

З особливостями територіального устрою пов'язані інші
ознаки унітарної держави. Це, по-перше, єдина конституція,
норми якої застосовуються на всій території країни без будь-
яких вилучень або обмежень. По-друге, єдина система
вищих органів державної влади, юрисдикція яких також
поширюється на територію всієї країни. По-третє, єдина
система права. Місцеві органи управління зобов'язані засто-
совувати у відповідних адміністративних і політико-адміні-
стративних одиницях нормативні акти, які приймаються
центральними органами державної влади, їхня власна
нормовстановлююча діяльність має суто підлеглий характер.
По-четверте, єдина судова система, яка здійснює правосуддя
на всій території країни, керуючись єдиними нормами
права; судові органи, що створюються в територіальних оди-
ницях, є ланками єдиної централізованої судової системи.
По-п'яте, єдине громадянство. Населення унітарної держави
має єдину політичну належність. Ніякі адміністративно-
територіальні одиниці власного громадянства мати не
можуть⁸.

Унітарна форма державного устрою є переважаючою у
світі. Унітарні, зокрема, більшість держав Європи, Латин-
ської Америки та Африки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: