Предмет педагогіки як науки. Галузі педагогіки. Зв'язок педагогіки з іншими науками.

Слово педагогіка утворено від двох латинських слів paide – діти і ago – водити (дітоводіння). В Стародавньому Римі педагогами називали рабів, що скрізь супроводжували (водили) дітей рабовласників. Пізніше цю назву почали застосовувати щодо людей, які навчають і виховують дітей.

Тривалий час (майже до середини ХХ ст.) під педагогікою розуміли науку, що описувала виховання і навчання дітей. В 30-х роках ХХ ст. в коло її інтересів потрапили і дорослі. В сучасному розумінні

Педагогіка – це наука про виховання людини на всіх етапах її розвитку.

Об’єкт педагогіки: виховання як свідомий і цілеспрямований процес.

Педагогіка вивчає всі процеси, що стосуються виховання: особливості становлення людини від народження і протягом всього життя; досвід народів у підготовці молоді до життя; особливості організації виховання як суспільної функції – процес виховного впливу на людину і дитину зокрема; механізми самовиховання тощо.

Предмет педагогіки: протиріччя, закономірності, відношення, технології організації і здійснення навчально-виховного процесу, що визначають розвиток особистості.

ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІКИ:

- Розвиток педагогічного мислення;

- Опанування досягнень виховних тат освітніх традицій;

- Формування здатності до педагогічного осмислення явищ виховання, навчання і розвитку дитини та творчого підходу до педагогічної діяльності;

- Підготовка до практичного втілення завдань педагога в сучасних умовах дошкільного виховання;

- Розвиток умінь педагогічного прогнозування.

Дошкільна педагогіка – це наука про закономірності навчання і виховання дітей від народження до вступу в школу.

ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІКИ:

- Аналітична (теоретичне вивчення, опис і пояснення суті протиріч, закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків процесів виховання; аналіз, узагальнення, інтерпретація і оцінка педагогічного досвіду);

- Прогностична (забезпечення науково обґрунтованого цілепокладання і планування та розвитку системи виховання; забезпечення ефективного управління освітньою політикою);

Проективно-конструктивна (розробка нових педагогічних технологій, педагогічних систем, основ інноваційної педагогічної діяльності; впровадження результатів педагогічних досліджень у практику; науково-методичне забезпечення управління освітніми структурами).

Кожна наука пов’язана з певним колом понять і категорій, що характеризують суть, зв’язки і відношення явищ, які вона вивчає. Основними поняттями педагогіки (її категоріями) є: розвиток, виховання, освіта, навчання, самовиховання, самоосвіта, перевиховання, які постійно взаємодіють.

Розвиток – це процес становлення особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх соціальних і природних факторів. Розрізняють фізичний, психічний та загальний розвиток.

Виховання – це:

1) процес передачі досвіду, набутого людством, від одного покоління до іншого.

2) цілеспрямований, планомірний педагогічний процес передачі підростаючому поколінню системи наукових знань, умінь і навичок;

3) процес цілеспрямованого впливу з метою створення сприятливих умов для розвитку особистості.

В сучасній педагогіці поняття «виховання» вживається в трьох значеннях:

- в широкому соціальному значенні, коли йдеться про виховний вплив на людину всього суспільного ладу та усіх громадських інститутів:

- в широкому педагогічному значенні, коли мається на увазі цілеспрямоване виховання, що здійснюється в навчальному закладі і охоплює весь навчально-виховний процес;

- у вузькому педагогічному значенні, коли під вихованням розуміють спеціальну роботу, спрямовану на виховання певних рис і якостей особистості, поглядів і переконань вихованці.

Освіта – це процес і результат оволодіння системою знань, умінь і навичок і формування на їх основі світогляду і якостей особистості.

Навчання – це спеціально організований процес взаємодії педагога і дитини, спрямований на засвоєння змісту освіти та досвіду навчально-пізнавальної діяльності. Навчання – поняття вужче, ніж освіта. Воно є основним способом, який забезпечує оволодіння систематизованими знаннями, уміннями і навичками.

Поглибленню і розширенню освіти, яку учні здобувають безпосередньо у навчальному закладі, значно сприяє інформація, засвоєна за допомогою сучасних ЗМІ (зокрема всесвітньої інформаційної мережі Internet).

Самоосвіта – це здобуття знань поза навчальним закладом. Вона здійснюється за допомогою засобів масової інформації, відвідування лекцій, музеїв, виставок, кінотеатрів, театрів, книг, вивчення літератури, спілкування з освіченими людьми, зі спеціалістами в різних галузях знання.

В складному процесі виховання дитини внаслідок різних причин (впливу середовища, помилок батьків, недосконалості виховної роботи) не завжди вдається сформувати у неї лише позитивні якості. На певному етапі розвитку можуть з’явитися небажані прояви у поведінці дитини, її поглядах і характері в цілому. Це властиво не лише для кризового підліткового періоду, а й для дошкільного та молодшого шкільного віку. Тоді доцільним буде застосування процесу перевиховання.

Перевиховання – це процес зміни вироблених стереотипів: звичок, поглядів, рис характеру, - і формування нових за допомогою переконання, особистого прикладу педагога, заохочення.

З розвитком у дитини навичок щодо самоконтролю у вчинках та поведінці стає можливим використання ще одного процесу – самовиховання.

Самовиховання – це усвідомлена цілеспрямована діяльність людини, спрямована на саморозвиток, самоосвіту, вдосконалення позитивних і подолання негативних особистісних якостей.

Під час розгляду педагогічних явищ, пов’язаних з навчанням, вживають ряд термінів:

Знання – це навчально-пізнавальна інформація, що охоплює конкретні факти, правила, закони і закономірності, що встановлюють зв’язки між фактами і явищами.

Уміння – це сформована здатність виконувати певні дії на основі засвоєних знань.

Навички – це автоматизовані уміння, що виражаються у здатності швидко і безпомилково виконувати дії на основі засвоєних знань. Навички формуються в ході багаторазових повторень.

Багатство і різноманітність питань, що становлять предмет педагогіки в процесі її розвитку як науки дозволили створити систему педагогічних дисциплін, кожна з яких має самостійний предмет дослідження.

До структури педагогічної науки входять:

Загальна педагогіка – це базова наукова дисципліна, що вивчає загальні закономірності виховання, навчання і освіти, розробляє загальні основи організації і здійснення педагогічного процесу. Складається з чотирьох розділів:

Основи педагогіки – наука, що вивчає філософські засади педагогіки, системи освіти;

Дидактика – це теорія навчання як засобу освіти і виховання;

Теорія виховання – це наука, що вивчає сутність процесу виховання, його закономірності, тенденції та розробляє цілі, зміст, принципи, методи і форми організації виховного процесу;

Школознавство (теорія управління навчально-виховним процесом) – це система управління школою і діяльність органів освіти.

Вікова педагогіка – це наука, що вивчає закономірності, методи, засоби і прийоми навчання і виховання на різних стадіях розвитку людини. Поділяється на такі напрями:

Дошкільна педагогіка – це наука про закономірності виховання і навчання дітей дошкільного віку;

Педагогіка школи – це наука, що вивчає зміст, форми і методи навчання та виховання школярів.

Професійна педагогіка – це наука, що досліджує і розробляє закономірності, зміст, форми і методи професійної освіти. Виокремлюють такі напрями:

Педагогіка професійно-технічної освіти – це галузь педагогіки, що вивчає підготовку кваліфікованих фахівців середньої ланки;

Педагогіка вищої школи – це галузь педагогіки, що вивчає закономірності навчально-виховного процесу в умовах вищого навчального закладу.

Соціальна педагогіка – це наука про соціалізацію особистості в процесі взаємодії з різними соціальними інститутами і соціальним середовищем в цілому. Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:

Агогіка – це галузь педагогіки, що вивчає проблеми попередження відхилень у поведінці дітей та підлітків;

Герогіка – це галузь педагогіки, що досліджує соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;

Андрагогіка – це галузь педагогіки, що вивчає проблеми світи і виховання людини протягом всього її життя;

Віктимологія – це галузь педагогіки, що розробляє проблеми категорії людей, які стали жертвами несприятливих соціальних умов та насильства.

Родинна педагогіка – це наука, що вивчає закономірності формування особистості в сім’ї та особливості її виховного впливу.

Етнопедагогіка – це наука про специфіку і закономірності народного виховання, його досвід, накопичений у національній культурі, традиціях, звичаях, фольклорі.

Спеціальна (корекційна) педагогіка – це наука, що вивчає проблеми і розробляє методи виховання, навчання та освіти дітей з різними психічними і фізичними вадами. Поділяється на такі напрями:

Сурдопедагогіка – це наука, що вивчає особливості виховання і навчання дітей з вадами слуху;

Тифлопедагогіка – це наука, що вивчає особливості виховання і навчання сліпих дітей;

Логопедія – це наука, що вивчає особливості виховання і навчання дітей з розладами мовлення;

Олігофренопедагогіка – це наука, що вивчає особливості виховання і навчання розумово відсталих дітей.

Історія педагогіки – це наука, що вивчає процес історичного розвитку освіти і педагогічної думки у їх єдності та взаємодії з сучасними проблемами освіти.

Порівняльна (компаративістська) педагогіка – це наука, що досліджує виховні і освітні системи у різних країнах, закономірності їх функціонування, розвитку та взаємодії.

Педагогіка, як і будь-яка наука, не може плідно розвиватися, не спираючись на суміжні галузі. Для цього вона повинна базуватись на передовій методології, творчо використовувати основні теоретичні положення та практичний досвід.

Кожна наука досліджує певну групу явищ. Але, оскільки у житті ці явища тісно переплітаються і взаємодіють з іншими, то й науки, що їх вивчають, не можуть не взаємодіяти.

Педагогіка взаємодіє з іншими науками у таких формах:

1) Використання провідних теоретичних положень та узагальнюючих висновків інших наук (філософія);

2) Творче запозичення методів дослідження інших наук (психологія);

3) Використання конкретних результатів досліджень інших наук (психологія, фізіологія вищої нервової діяльності);

4) Участь у комплексних дослідженнях людини.

В цілому педагогіка пов’язана з такими науками як:

1. Філософія (педагогіка виділилась в окрему науку з філософії у ХVІІ ст.; загальний характер і напрям педагогічних ідей і теорій визначається філософськими концепціями, а обґрунтування мети виховання зумовлюється філософією виховання).

2. Загальна, вікова, педагогічна, соціальна, інженерна, диференціальна психологія (допомагають встановити психологічні особливості людей різних вікових та соціальних категорій).

3. Соціологія і демографія (сприяють дослідженням процесів соціалізації особистості).

4. Культурологія, історія, етнографія (є джерелом для визначення змісту навчання і виховання).

5. Екологія і біологія (визначають завдання і зміст екологічного виховання).

6. Етика, естетика, теорія пізнання (допомагають вирішити питання щодо мети і завдань морального, естетичного та розумового виховання).

7. Математика, фізика, хімія, історія, географія, література, мистецтво складають зміст навчальних предметів.

8. Педіатрія, дошкільна гігієна, вікова та загальна фізіологія (вивчають людину як предмет біологічної революції).

9. Генетика (її дані дозволяють зважати у вихованні на спадковість).

10. Дитяча психотерапія (вивчає лікувальний вплив психологічних факторів на дитину).

11. Соціологія (вивчає суспільну думку; використовуються методи дослідження).

12. Економіка (дослідження економістів встановлюють вплив загальної і спеціальної освіти на розвиток науки і техніки та доводять, що освіта є однією з найважливіших умов підвищення продуктивності праці).

13. Ергономіка (наука, що вивчає вплив навколишнього середовища на людину).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: