Особливості розвитку дітей раннього віку та основні педагогічні вимоги до виховання дітей даного віку.

Ранній вік — це період швидкого формування всіх властивих людині психофізіологічних процесів. Важливою умовою повноцінного розвитку дітей раннього віку є правильно здійснюване виховання.

Для фізичного і нервово-психічного розвитку дітей перших років життя характерний швидкий темп. У цей період інтенсивно збільшується зростання і вага дитини (особливо на першому році), посилено розвиваються всі функції організму. До року дитина опановує самостійну ходьбу. На другому і третьому році життя її основні рухи удосконалюються, вона починає координувати свою рухову активність з оточуючими предметами. Великі успіхи робить дитина в опануванні мовлення.

Якщо в активному словнику однорічної дитини, як правило, налічується 10-12 слів, то до двох років кількість їх збільшується до 200-300, а до трьох - до 1500 слів.

Розвиток в ранньому віці відбувається на такому несприятливому фоні, як підвищена ранимість організму - низька його опірність захворюванням. Кожне перенесене захворювання негативно позначається на загальному розвитку дітей. Тому турбота про охорону і зміцнення здоров'я маленької дитини складає одне з найважливіших завдань виховання в ранньому віці. У перші роки життя особливо великий взаємозв'язок фізичного і психічного розвитку. Міцна, фізично повноцінна дитина не лише менше схильна до захворювань, але і краще розвивається психічно. В той же час веселі, рухливі, активні діти фізично витриваліші. Незначні порушення в стані здоров'я викликають зміни в їх загальному самопочутті - вони стають дратівливими і млявими, погано граються, швидко стомлюються.

У ранньому віці діти відрізняються великою нестійкістю емоційного стану: здавалося б, з нікчемної причини часто плачуть і довго не можуть заспокоїтися; і навпаки, не встигають висохнути сльози, як на зміну їм з'являється посмішка. Гарний настрій дітей підтримується правильною організацією їх життя, - активною діяльністю, цікавими враженнями і головним чином розумно організованим спілкуванням з дорослими.

Забезпечення позитивного емоційного стану дітей, їх урівноваженої поведінки, охорона нервової системи, попередження стомлення - важливі завдання педагогіки раннього віку.

При вихованні маленьких дітей слід враховувати переважання у них збудження над гальмівними процесами: маленька дитина насилу переносить очікування їжі, обмеження в рухах тощо. З врахуванням цієї особливості в яслах і групах раннього віку ясел-садків введений принцип послідовного, поступового проведення всіх режимних процесів, що дозволяє обслуговувати кожну дитину індивідуально.

Умовні рефлекси починають утворюватися з перших днів.

Маючи високу пластичність функцій мозку і психіки, дитина має великі потенційні можливості розвитку, реалізація яких залежить від безпосереднього впливу довколишніх дорослих, від виховання і навчання.

Педагогіка раннього дитинства, основи якої були розроблені Н.М. Щеловановим, Н.М. Аксаріною та їх учнями, намічає конкретні завдання і методи всебічного виховання дітей.

У зміст виховної роботи на цьому віковому етапі дитинства входять такі розділи:

ü дотримання встановленого для дітей раннього віку режиму дня;

ü правильне проведення режимних процесів;

ü проведення індивідуальних і групових занять, ігор, розваг;

ü створення умов для активної і різноманітної самостійної діяльності дітей.

Успішне здійснення завдань виховної роботи залежить від педагогічно обґрунтованого вибору її форм і методів, від правильної організації всього життя дітей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: