Гра як провідний вид діяльності дошкільника. Класифікація ігор.

Важливе місце у процесі реформування сучасної системи освіти та її першої ланки - дошкільної - займає розробка проблем дитячої гри, її наукового обґрунтування, визначення місця в житті дитини та ролі для розвитку й соціалізації особистості в сучасних умовах.

Видатний психолог Л.С. Виготський підкреслив неповторну специфіку дошкільної гри, в якій формуються всі компоненти особистості дитини, відбуваються значні зміни в психіці, готується перехід до нової, вищої стадії розвитку. У грі виразно проявляються особливості пізнавальних процесів, фантазії дитини, її емоційність, активність, розвивається творчість, потреба у спілкуванні. Без гри немає повноцінного естетичного й вольового розвитку дитини, без гри немає виховання особистості.

Ігрова діяльність дитини - це своєрідна форма виявлення нею своєї активності, в якій на рівні своїх знань і вмінь вона відтворює дії дорослих і відношення між ними, пізнає предмети і їх функції, соціальну дійсність свого оточення. Гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку. Вона є найбільш значущою діяльністю для її психічного розвитку. Якщо дитина в ранньому віці не відокремлює себе від оточуючих її дорослих і засвоює предмети і дії з ними переважно за їх вказівками і допомогою, то вже на порозі дошкільного віку вона намагається діяти самостійно. Але фізичні і розумові можливості дитини-дошкільника ще дуже обмежені, тому вона реалізує свої прагнення до спілкування в ігровій формі.

Специфічним для ігрової діяльності є те, що мета і мотиви ігрових дій лежать не в їх результатах, а в самому процесі цих дій, хоч в іграх дитина уявляє предмети, розуміє їх функції і ролі справжніх предметів і людей, відношення між ними.

З розвитком дітей, зростанням їхнього усвідомлення складнішою стає мета, чіткішим план, поступово гра переходить у суспільну роботу. Гра - найбільш доступний дитині вид діяльності, своєрідний спосіб переробки отриманих вражень. Вона відповідає наочно-образному характеру мислення, емоційності. Наслідуючи в грі працю дорослих, їхню поведінку, діти ніколи не залишаються байдужими. Враження від життя пробуджують у них різноманітні відчуття, мрії. У грі виявляється переживання дитини, її ставлення до життя.

У засвоєнні правил і дій гри формується навчальна діяльність дитини-дошкільника. В ігровій діяльності починає формуватись особистість. У грі дитина входить в життя дорослих, засвоює морально-етичні норми відносин в колективі, підкорює їм свої бажання. У грі формується мотиваційна сфера особистості. Безпосередні бажання, як спонука до дії, підкоряються необхідному, „треба”, починають домінувати опосередковані, специфічно людські мотиви. Виникає осмислена орієнтація в навколишній діяльності.

Моделювання у грі людської діяльності, міжособистісних відношень спричинює те, що дитина в ігровій, мовній ситуації вчиться ставати на позиції іншої дитини, судити про деякі речі і дії з її позиції.

В ігровій діяльності зароджуються у дитини вищі почуття - співпереживання, співчуття.

Входячи в емоційний стан героя, дитина плаче згідно з роллю, i одночасно радіє з того, що в неї це гарно виходить. Це сприяє формуванню у неї прагнення допомагати іншому, співчувати йому в біді, радіти з радості товариша. Завдяки цьому у дитини виникає довільність у поведінці.

В гpi дитина вчиться підкорятись правилам. Гра дисциплінує дитину, готує її до оволодіння нормами поведінки в колективі.

Ігрова діяльність відіграє важливу роль у розвитку пізнавальної діяльності дитини. Пов’язуючи зміст уявлюваної ігрової ситуації з конкретними предметами, що в гpi замінюють реальні, дитина активізує свою пам’ять, уяву, мислення. Орієнтуючись в грі на суспільні відносини, дитина вчиться оцінювати свої дії і вчинки з суспільної точки зору. Це сприяє розвитку у дитини здатності до об’єктивної самооцінки.

З розвитком ігрової діяльності відбуваються істотні зміни в психічному розвитку дитини. Стають досконалішими психічні процеси, дитина оволодіває своїми рухами і діями, а це спричинює перехід дитини до складніших за змістом і формою видів ігрової діяльності.

Виникненню і розвитку ігрової діяльності сприяють такі умови, як наявність різноманітних вражень від навколишньої дійсності, певний запас уявлень про життя і діяльність дорослих, що оточують дитину, спілкування з дорослими, вимоги від дитини самостійних дій, розвиток предметних дій.

У дітей старшого дошкільного віку гра має колективний характер, спостерігається попереднє колективне планування гри, розподіл ролей, колективний добір іграшок. Діти в ході самої гри контролюють одне одного, роблять зауваження. Ігрові колективи дітей стають численнішими і стійкішими.

В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються психологічні та особистісні якості дитини. В грі закладаються й інші види діяльності, які потім набувають самостійного вираження.

Ігрова діяльність впливає на формування довільності психічних процесів. Самі умови гри потребують від дитини зосередження на предметах задіяних в ігровій ситуації, на змісті розігруючих дій і сюжету.

Потреба у спілкуванні, в емоційному заохоченні змушує дитину до цілеспрямованого зосередження і запам’ятовування.

Ігрова ситуація і дії в ній надають постійний вплив на розвиток розумової діяльності дитини старшого дошкільного віку. В грі дитина вчиться діяти із замінником предмету. Предмет-замінник стає опорою для мислення. Поступово ігрова дія зменшується, дитина навчається мислити про предмети і діяти з ними в розумовому плані. Таким чином, гра в більшій мірі сприяє тому, що дитина поступово переходить до мислення в плані уявлень.

Рольова гра має певне значення для розвитку уяви.

Вплив гри на розвиток особистості дитини полягає у тому, що через неї вона знайомиться з поведінкою і взаємовідносинами дорослих людей, які стають зразком для її особистої поведінки і в ній набуває основні навики спілкування, якості, необхідні для встановлення контакту з однолітками.

Усередині ігрової діяльності починає складатися навчальна діяльність, яка пізніше стає провідною діяльністю. Навчання вводить дорослий, воно не виникає безпосередньо з гри. Але дитина старшого дошкільного віку починає вчитися граючись - вона до навчання відноситься як до своєрідної рольової гри з визначеними правилами. Однак, виконуючи ці правила, дитина непомітно для себе опановує елементарні навчальні дії.

Великий вплив гра справляє на розвиток мовлення. Ігрова ситуація вимагає від кожної включеної в неї дитини відповідного рівня розвитку мовленнєвого спілкування. Необхідність порозумітись з однолітками стимулює розвиток зв’язного мовлення.

Гра як провідна діяльність має особливе значення для розвитку знакової функції мовлення. В грі розвиток знакової функції здійснюється через заміну одних предметів іншими. Предмети – замінники виступають як знаки відсутніх предметів

Отже, ігрова діяльність за своїм змістом і формами є провідною в психічному розвитку старших дошкільників, в ній закладаються основи всіх морально - психічних якостей і властивостей особистості, які будуть сприяти успішній соціалізації дитини в сучасних умовах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: