ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Методологічні проблеми вивчення курсу ПОЛІТОЛОГІЯПолітологія Панишко Галина Тарасівна Література: · Ярош – Загальна Теорія Політики. · Гелей Степан – Політологія. · Киричук – Політологія · Семке – політологія · Кирилюк – політологія, навчально-методичний курс. Модульна система оцінювання. Видавництво КНУ. · Рудич Михайло - політологія · Слющинський – історія суспільно політичної думки · Рогач – історія політико-правових вчень Методологічні проблеми вивчення курсу ПОЛІТОЛОГІЯ 1. Поняття політика, Політичне; Політологія - суспільно значуща дисципліна, поділяється на прикладну і теоретичну. Вона посідає одне із ключових місць у суспільствознавстві. Політика це сфера відносин між індивідами, які використовують інститут публічної влади. Політика – це обмежене застосування влади, яке пропонується народом і дається будь якому суб’єкту на право завоювання цієї влади, розпорядження цієї влади, та реалізація цієї влади у відповідних умовах. Вивчення політики – це вивчення природи джерел і техніки застосування соціальної влади у рамках, що дозволені. Політика вимагає відповідної політичної культури, що формує політичну поведінку незалежно від віку та професії. Кожна особа, вступаючи у сферу політики, вступає у взаємовідносинами з іншими людьми, організаціями та іншими соціальними групами. Найперше, політична діяльність торкається взаємозв’язку індивіда особи з державою. Отже, держава та її складові є досить важливим у проблематиці вивчення політичної науки. Протягом усієї історії людства, політика і на сам перед держава, дуже впливали на долі народів та країн, вони визначали все буденне життя народу. Тому теоретично, держава та політика є синонімами. Наше завдання при вивченні курсу полягає у тому, щоб проаналізувати процес виникнення політичної науки, предмет, методи, усвідомити природу політичних знань, а також функції політичної науки та визначити їх роль у суспільно-політичному процесі. Політична наука і сфера політичного мала безперервний процес розвитку. У І тис. до Н.Е. людство розвивалося у 3 цивілізація і відповідно політичних знаннях. 1- Китай, який дав Конфуція і Маодзи 2- Індія, яка дала Будду 3- Персія, яка дала Заратустра Всі ці цивілізації пропонували божественне походження влади. 2- Антична греція та рим – де існувала міфологічна концепція походження влади і правителя. Платон і Арістотель. Платон називав політику царським мистецтвом через міфологічне. Арістотель називав політику мистецтвом і пов’язував її із практикою політичного життя. В античній греції існувало 154-158 міст. Платон і арістотель вважало політику найбільшим благом для людини, а людина мала право визначати оптимальний державний лад. Значить Греція була країною демократичних перетворень. Філософ Арістотель вважав, що політичне правління може бути прекрасне і справедливе і його можна розумно досягнути лише у добре влаштованій державі. Вважали, що політика займає найкраще місце серед усіх шляхетних наук, бо вона має благородну мету вихвати громадян з високими моральними рисами і зробити їх гідними людьми. Арістотель диференціював політику. Він її поєднував з філософією, етикою і правом. У 16 ст. Ніколо Макіавелі звільнив політику від філософсько-етичних догматів і поставив у центрі дослідження політики проблему держави. Далі він запропонував досліджувати проблему державної влади і розв’язувати практичні та реальні завдання. Макіавеллі характеризував політику, як науку, яка пояснює минуле, керує сучасним і прогнозує майбутнє. Сучасного вигляду політологія отримала у другій пол. 19 ст. у зв’язку поширення різних емпіричних та біхевіориським методів дослідження. У 1857 р. у колумбійському університеті Френсіс Лібер засновує кафедру «історія та політична наука». Так у 1903 було засновано американську асоціацію політичних наук. Яка об’єднує 16 тисяч членів. Концепція американської політичної школи полягає у тому, що політична наука, як галузь знань, походить із соціології. Європейська політична школа пропонує концепцію дисциплінарних напрямків філософії. Зокрема це стосується Німеччини. Французька школа також пропонує концепцію розвитку теорії держави і права. До відомих відносять: макс Енельс, Ленін, Білінський, Лєханов, т шевченко, Л. Українка, Драгоманов, Бентлі. 2. Предмет політологія; Предмет політологіє є тенденційне явище. До визначення поняття і предмету політологія. В політичній науці існує 3 загальних підходи. · Полягає у тому, що політологія розглядається як одна з наук про політику на рівні з політичною філософією, політичною соціологією і політичною психологією. Політична пропонує поведінковий аспект. · У ототожнює політологію та соціологією як найбільш подільні дисципліни. Тобто ті що мають загальні уявлення про політику. · Визначає політологія як інтеграційну галузь знань. Отже предметом політології є феномен політичної влади, закономірності функціонування цієї влади та використання політичної влади у суспільстві. Сучасні політологи вважають, що межі політології постійно змінюються зміною і збільшення проблематики політичного дослідження. До категорій політичної науки відносять: · Політика · Політична влада · Політичні відносини · Політична система суспільств, Політичний інститут, Держава, Політична партія, Політична ідеологія, Політична культура, Політична свідомість, Суспільний рух · Політична діяльність, політичне рішення, політичний процес, реформа, революція, політичний конфлікт, політична роль та політична участь. Крім того у політологію застосовують математику, право та ін. отже політологія тісно пов’язана з природнично-математичними, суспільно-гуманітарними науками. Функції політології: · Теоретико-пізнавальна. Означає вивчення, пояснення, систематизацію, аналіз, узагальнення та оцінку політичних явищ. · Методологічна. Охоплює способи, методи, принципи дослідження політичної сфери і практичної реалізації добутих знань · Аналітична. Полягає у накопиченні систематизації фактів та явищ політичного життя. · Прогностична. Полягає у передбачення шляхів розвитку політичних процесів різних варіантів політичної поведінки. · Політичної соціалізації. Забезпечує включення людини у сферу політики і дозволяє формувати певний тип політичної культури. · Світоглядна. Затверджує цінності і ідеали сформованої цивілізованої політичної системи та ін. Методи дослідження: · Соціологічний. Визнає соціальну зумовленість політичних явищ, в тому числі вплив на систему економічних відносин, соціальні структури,. Ідеології та культури. · Системний. Він визначає найбільшу пізнавальну цінність політичного механізму. Дозволяє всебічно аналізувати зв’язки між окремими елементами цілого. · Культурологічний. Орієнтує на виявлення залежності політичних процесів від політичної культури. · Нормативно-ціннісний. З’ясовує значення політичних процесів для суспільства та особистості. · Функціональний. Потребує вивчення залежності між політичними, соціальними та культурними явищами. Дає можливість виявити ступінь політичної активності населення. · Біхевіористський. Дозволяє виявити ступінь поведінкової активності та психологічні мотиви суб’єкті політичного процесу. · Інституційний. Орієнтований на вивчення політичних інститутів суспільства до поч. 20 ст був пануючим у політ науці. · Порівняльний. Орієнтований на зіставлення одно типових політичних явищ. · Антропологічний. Виявляє родові якості людини, як розумної істоти і застосування людиною правових норм у державі. · Історичний. Потребує вивченні політичних явищ у їх послідовному часовому вимірі. Перелічимо історичний процес і участь у часовому вимірі. Виникнення та розвиток політичної науки;
Методи дослідження політичної науки, функції політології; Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|