Структура політичної влади.

Основними компонентами влади є:

ü Джерела

ü Суб’єкти

ü Об’єкти

ü Ресурси

ü Процес.

Ці всі складові об’єднані і забезпечують єдиний механізм існування влади, як процесу володарювання.

Джерела влади:

ü Авторитет

ü Сила

ü Закон

ü Багатство

ü Знання

ü Соціальний і політичний статус

ü Харизма.

Влада це процес, який має:

· Завоювання

· Утвердження

· Можливість розпорядитися цим багатством.

Тофлер написав книгу «зміцнення влади. Знання, багатство і сила на порозі 20 ст.» він звертає на 3 джерела які живлять владу:

o Силу або загрозу;

o Грубий примус;

o Засоби стимулювання, які забезпечуються знаннями.

Суб’єкти влади - це носії влади, активно діюча величина в системі влади, що впливають на розпорядження та вказівки. Ними є:

· Держава та її інститути;

· Політичні партії;

· Еліти;

· Лідери;

· Народ;

Об’єкти влади – це явища, організації, установи, підприємства, населення яке керівними законними і підзаконними актами спрямовує діяльність влади. Об’єктом влади може бути окрема людина залежно від ситуації.

Ресурси влади – це всі та засоби, використання яких забезпечує вплив на об’єкт влади відповідно до цілей суб’єкта. Ресурси влади є різноманітними, можуть використовуватись для заохочення, покарання та переконання. Існує класифікація ресурсів відповідно до найважливіших сфер:

· Примусові;

· Нормативні;

· Економічні;

· Соціальні;

· Культурно-інформаційні;

· Силові.

Влада використовує різні методи свого функціонування:

· Встановлення позитивних символів, переконання;

· Примус;

· Маніпулювання;

· Блокування небажаних наслідків(створення перешкод конкурентам для боротьби за владу, залякування негативними наслідками);

· Прямий і не прямий інформаційних контроль (нав’язування рекомендації, створення відповідного іміджу, створення або пропозиція).

Принципи поділу влади(мантексє, лок). Відповідно до теорії авторів правильного і ефективного функціонування держави забезпечується лише тоді коли одна влада від одної є незалежною. В цих умовах науковці пропонують:

· Принцип стримування і противаг, що забезпечує процес посилення однієї влади над іншою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: