Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Політика як суспільне явище.




Термін "політика" в науковий обіг ввів Аристотель в IV ст. до н.е. Грецький філософ визначив її як мистецтво управління державою, під якою розумівся поліс. В цілому варто виокремлювати кілька підходів щодо уявлень того, яким чином виникла політика:

1) Першим уявленням про природу політики було теологічне, що пояснює її природу, як і в цілому людського життя, з божественної волі.

2) Другим поширеним підходом постало антропологічне трактування, що обґрунтовує необхідність політики людською природою. Так, визначення людини як істоти політичної, висловлене Аристотелем, підкреслювало: політичне спілкування відповідає природі людини і її прагненню до благ. Поза політикою вона або тварина, або божество, тому що тварина та бог не потребують законів і прав. Початковими формами політичного спілкування виступали сім'я і поселення, а вищою формою -держава. Політика дозволила людині приборкати власну егоїстичну основу і втілити загальну користь й справедливість.

3) Визнання загальних для людського і тваринного засад (спільних інстинктів, моделей поведінки) лежить в основі сучасних біологічних трактувань природи та політики. Згідно із уявленням австрійського етолога К.Лоренца, людині, як і будь-якій тварині, присутні агресивність та інстинкт боротьби за виживання, при цьому, на відміну від більше небезпечних тварин, менше небезпечні люди володіють більш слабким, стримуючим агресивність початком. Саме агресивністю Лоренц пояснював численні війни, конфлікти та революції, хоча вважав можливим її послаблення та обмеження проявів у відкритих формах за допомогою контролю.

4) Біологічні трактування походження політики часто мають багато спільного із психологічним поясненням політичних процесів. Сутність цього підходу полягає в тому, що в природі людини закладені потреби, інтереси, емоції та потяги. Саме вони породжують політичні взаємодії. Так, оригінальну теорію переходу суспільства із передсоціального в соціальне, в тому числі й політичний стан, розробив З.Фрейд. Він виходить з того явища, що політика є проявом лібідозної енергії індивідів. Так, держава і право виступають як замінники колись існуючого прародителя "батька", який був убитий синами, що повстали проти його монополії на сексуальну насолоду. Таким чином, природа влади і політики корениться у несвідомому - в лібідозному комплексі та у відчутті вини

5) Згідно з соціальним трактуванням політика отримала суспільне походження. Політика виникає як діяльність із організації сумісного життя людей в соціально неоднорідному суспільстві разом із поділом на керівників і керованих, багатих і бідних.

Логіку появи політики можна показати таким чином:

І. Ріст продуктивної діяльності людини зробив можливим появу додаткової продукції, яка трансформувалася у приватну власність. Приватна власність сприяла: подальшому поділу праці, розвитку економіки, зокрема, зростанню обміну, торгівлі, появі ремесел, міст (тим самим складаються різні соціальні групи, ускладнюються форми економічних взаємовідносин); росту автономії особистості, її незалежності від влади "цілого" (роду, племені). З тих пір соціальний статус відособленої людини став визначатися не родинними зв'язками, а економічними можливостями, а також багатством

II. Поглиблення соціальної диференціації за етнічними і релігійними ознаками.

III. Ріст густоти населення, потреби розширення сфери землеробства й скотарства призвело до територіальних претензій племен одне до одного. И актуальною стала проблема збереження територіальної цілісності, а також незалежності від зовнішніх претензій.

Тому політика формується як результат нерівного розподілення багатства, відмінності статусів, різних інтересів соціальних груп, невідворотності протиріч і конфліктів у суспільстві. її поява була пов'язана з тим, що класові, етнічні і релігійні проблеми, міжплемінні конфлікти, із якими зіткнулося суспільство, вже не могли бути вирішені за допомогою попередніх регуляторів - традицій, звичаїв, моральних норм. Для вирішення заданих проблем стали потрібними нові регулятори (правові і політичні) та нова організаційна структура - держава. Насамкінець, говорячи про походження політики, слід враховувати й природні відмінності людей: біологічні, психологічні, інтелектуальні (наприклад, фізична сила або чітко виражене бажання до домінування - в одних, й, навпаки, бажання до підпорядкування - в інших). Ця природна нерівність людей має тенденцію закріплюватися в нерівності соціальній, тобто в різному доступі до багатства, влади, в престижі тощо.

Політика є безпосередньо пов'язана із такими явищами, як влада і держава. Влада є головним інструментом політики і основним об'єктом політичної боротьби. В первісному суспільстві вона не носила політичного характеру. Так, французький політолог М. Дюверже виділив три історичних форми влади:

1) анонімна, яка розпорошена між всіма членами роду (у деяких племен навіть не
було старійшин, прийняття рішень здійснювалося всіма дорослими членами роду);

2) індивідуалізована, пов'язана з виділенням особливого статусу вождя племен;

3) інституціоналізована, пов'язана з появою особливого інституту - держави.
Перші дві форми носять додержавний характер, а такі суспільства називають

потестарними. А виникнення же політики дослідники асоціюють з появою держави, коли влада набула державно-публічного характеру.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных