Роль системи стримувань і противаг у взаємодії між органами державної влади в україні

У Конституції України передбачені такі інститути системи «стримувань і противаг»:

· право «вето» Президента на законопроект, прийнятий ВРУ;

· імпічмент Президента з боку ВРУ, що призводить до його усунення з поста;

· прийняття ВРУ резолюції недовіри КМУ, яка має наслідком його відставку;

· участь ВРУ у формуванні Конституційного Суду шляхом призначення третини складу;

· контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів ВРУ, Президента, КМУ, Верховної Ради АРК;

· парламентський контроль Уповноваженим ВРУ з прав людини за дотриманням конституційних прав і свобод людини та ін.

Визначення та закріплення в Конституції України системи стримувань і противаг як засобу організації державної влади ще не означає, що існує вироблений та випробуваний на практиці дійовий механізм функціонування згаданої системи. Нестабільність цієї системи в Україні визначається такими факторами, як: нетривала практика застосування норм Конституції України 1996 р.; складний економічний, політичний та соціальний стан в країні; протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади; боротьба між численними політичними партіями; малий досвід діяльності вперше створених державних органів; недосконалість правової системи України тощо.

«Стримування» і «противаги» сприяють співробітництву і взаємному пристосуванню органів влади й водночас створюють потенціал для конфліктів, які вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів. Дієва система стримувань і противаг, основою якої є взаємозалежність та взаємодія всіх гілок влади, можлива лише при взаємному бажанні всіх гілок влади діяти спільно для досягнення позитивних результатів. Арбітром же, в разі неузгодженості законодавчої та виконавчої гілок влади, має виступати виключно Феміда.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: