ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Охарактеризуйте суспільно-політичні уявлення мислителів епохи середньовіччя і Відродження.Епоха Середньовіччя припадае на V - XVI ст. ст. На протязі цього значного періоду політичні погляди активно розвивалися та змщнювалися. Три великі етапи включає у себе ця еволюія: 1) ранн ьофеодальний (кшець V - середина XI ст. ст.). На цьому етапі держави спочат ку органзовуються у великі, але слабо інтегровані м онархії, але потім розпадаються на окремі полггичні утворення; 2) етап розвитку феодального ладу (середина XI - кшець XV ст. ст.). Для нього характерні централізовані станово-представницькі монархії; 3) етап пізнього Середнъовгччя (кінець XV - початок XVII ст. ст.). Державність характеризується переважно а бсолют н ими мон архіями. Глибокий відбиток на розвиток полггичної думки наклали християнство та римо-католицька церква. Впродовж yciєi епохи Середньовіччя йшла жорстока боротьб а між папством i світс ькими феодалами, монархами за керівну роль у суспільстві Центральною проблемою політичної думки було питания про те, яка влада (організація) повинна бути пріорітетною: духовна(церква) чи світська_(держава). За домінування церковної влади виступали Тома Аквінський, Августин, а за пріоритет світської - М. Падуанський, В. Оккам, А. Данте. Філософ i теолог Тома Аквінський запозичив у Арістотеля ідею про людину, як істоту політичну, а також думку про те, що держава, як ціле, логічно випереджає індивідів, що її складають, й благо держави є важливше за благо її громадян. Держава є необхідною; на її чолі стоїть світська влада, але вона є вторинною, 6o вci види влади на землі є від Бога. Головним завданням державної.влади. є сприяння державному благу, збереженню миру i справедливості у сусрпільстві Найкращою формою правління Тома Аквінський вважав монархію, зокрема такий її різновид, як монархія політична, у якій влада правителів залежить від закону та не виходить за його рамки., Марсилій Падуанський відстоював тезу, що джерелом будь-якої влади (як світської, так i духовної) є народ. Народ є нociєм сувернітету та верховним законодавцем. Усе сусшльство мислитель дщив на вищу категорш (військові, священики, чиновники), яка дбає про загальне благо, та нижчу категорію (торговці, землероби, ремісники), яка дбає лише про свoї приватні інтереси. Держава для М. Падуанського - це світський інститут, який розвивається за власними законами. Держава виросла iз ciм'ї, як найпростішого елементу людської асоціації. 3 появою держави М. Падуанський пов'язуе появу политичної влади. Держава, на його думку, є досконалою, якщо вона добре управляється, має xopoші закони, а також виконує функції, що забезпечують підтримку миру. Саме Падуанському належить трактування миру, як засобу для досягнення "громадянсъкого щастя". Досягається мир тоді, коли кожен у державі отримує можливість безперешкодно займатися своєю діяльністю, a yci органи держави функціонують узгоджено. Епоха Відродження припадае на середину XIV - почат ок _XV.II..ст, ст. i характеризуеться постановкою у центрі уваги людини з її потребами та поглядами. Для епохи Відродження характерний гуманізм, виз нання унікальності кожного індивіда, заклик до автономної особистості. Мислителі Відродження вважали, що доля людини визначається не її знатним походженням, конфесійним статусом, а виключно її активністю, доблестю, благородством. Головними чеснотами особи стають громадянський обов'язок, безкорисливе служіння загальній справі. Ідеалом вважалася держава з республіканським устроєм, яка опиралася на принципі рівності та справедливості гарантією яких мало бути прийняття й дотримання законів, зміст яких гармоніював iз єством людини. Політична думка епохи Відродэюення у своєму розвитку пройшла три етапи: 1) гуманістичпий або антропоцептричиий (середина XIV -середина XV ст. ст.). Характеризуеться протиставленням середньовічному теоцентризму інтересу до людини у її сто-сунках зi світом; 2). неоплатонічний (середина XV - перша третина XVI ст.ст.). Визначаеться постановкою проблеми соціального буття; 3) натуралістичний (середина XVI - початок XVII ст.ст.). На цьому етапі закони природи намагаються застосовувати до пізнання соціальної дійсності. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|