Громадська думка як фактор політики, її функції.

Громадська думка як форма політичної свідомості відображає ставлення соціальних спільностей, осіб до політичних програм, дій політичних суб‘єктів, політичних лідерів. Це один із дієвих компонентів демократичної політичної структури спрямовані збагнути інтереси мас і розгорнути діяльність з метою здійснення їх.

Врахування громадської думки стає одним з каналів ефективності політичних дій суб‘єктів. Однак говорити про її дієвість, компетентність, погану методичну озброєність означає заперечувати реальний стан справ у цій сфері. Це новий механізм форм вираження політичної свідомості мас.

Однією з поширених соціальних суперечностей є під­хід до громадської думки як до панацеї «демократичного», «наукового» вирішення багатьох проблем. Такий підхід склався в умовах адміністративно-командної, бюрократичної системи керівництва й управління і є антидемократичним, поверховим, утопічним. Він за­безпечується відповідним кадровим потенціалом. Зараз престижно мати соціологічну лабораторію, групу соціологів по вивченню громадської думки. При цьому нікого не цікавить, якою методологією та методикою озброєні соціологи — «новатори тa прогресисти». Вважають, якщо громадська думка є специфічним станом суспіль­ної і політичної свідомості, який відображає ставлення людей до найрізноманітніших питань суспільного і полі­тичного життя, то пізнання його, вироблення практич­них рекомендацій є саме по собі благом, яке слід під­тримувати й розвивати. Тому не має значення, на яких основах базується вивчення громадської думки. Со­ціологічна наука видасть бажаний результат, який зде­більшого ніким не використовується. Отже, створюва­лася і створюється видимість демократичних процедур дослідження, застосування їх результатів, що в умо­вах антидемократизму, авторитарності думки керів­ництва, низької демократичної культури мас є про­фанацією.

Нині йдеться не просто про подолання догматичного, консервативного погляду на громадську думку, а про її нову роль. Громадська думка має базуватися на все­мірному розвитку демократичних інститутів, що дають змогу подолати бюрократичні перекручення, косність, підміну волі народу адмініструванням, на можли­востях широкого використання і розвитку демократич­них відносин для безпосередньої участі людей у по­літичних процесах та управлінні ними. У такий спо­сіб можливе досягнення належного рівня громадської думки.

Ще не відпрацьовані механізми реалізації демократичних відносин, що позначається на компетентності та ефек­тивності громадської думки. Ступінь участі громадської думки у процесах управління на рівні відображення її у політичній теорії може бути представлений у двох положеннях: «По-перше, повноті вираження цієї думки, публічній (відкритій) представленості всіх її секторів і підрозділів з використанням усіх наявних в суспільстві каналів; по-друге, гарантованому включенні громад­ськості у механізм влади, в процеси підготовки, прийнят­тя і реалізації рішень»

Якщо громадська думка враховуєтеся постійно і пла­номірно, то вона стає своєрідним «дзеркалом» супе­речностей, інтересів різних соціальних груп, прошарків, осіб, дає можливість виявляти їх, узагальнити й розро­бити програму управління політичною діяльністю лю­дей. Епізодичні дослідження громадської думки не дають динаміки зміни інтересів, передбачити напрямок розвитку політичних процесів за допомогою їх не вдається. Необхідна чітка програма: послідовного ці­леспрямованого аналізу всіх процесів політичного жит­ія суспільства, де громадській думці слід надати статус основного регулятора в діалектиці інтересів груп і осіб, механізмі демократизації соціально-політичної обста­новки. Для реалізації цього завдання слід подолати чимало організаційних, змістовних та інших перешкод. Необхідно докорінно змінити ставлення до громад­ської думки у структурах влади, довести на прак­тиці, що громадська думка—. не «бідний родич», не «прохач зі сторони», а повноправний і повновладний суб'єкт управлінської діяльності, не «контрагент», а справжній союзник, не перешкода у роботі, а навпаки, найважливіший фактор і механізм піднесення її ефективності. Зміна ставлення до громадської думки, ста­новлення демократичних відносин і культури мас — умови якісного перетворення політичної свідомості суб'єктів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: