Додаткові методи: тест, опитування, бесіда, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, самооцінка 5 страница

Повсюдне визнання здобули такі збірки творів Збанацького, як «На все життя» (1950), «Над Десною» (1951), «Старший брат» (1952), «Крилатий гонець», «Незабутнє» (1953), повісті «Лісова красуня», «Між добрими людьми» (1955), «Єдина», «Морська чайка» (1959), «Курилові острови» (1963), «Геро-подвія», «Курячий бог» (1966), романи «Малиновий дзвін» (1958), «Сеспель» (1961), «Хвилі» (1967), «Кують зозулі» (1975), книги вибраних творів, зокрема твори в 4-х томах (1963) та багато інших.

У 1960 р. роман Збанацького «Малиновий дзвін» був відзначений премією імені М. Островського. В 1970 р. за роман «Хвилі» письменникові присуджена Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка, а в 1975 р. роман «Кують зозулі» удостоєний літературної премії імені Лесі Українки. Твори Збанацького перекладені російською, білоруською, чуваською та іншими мовами. За повістями Збанацького «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог» та іншими кіно­студія імені О. Довженка створила художні фільми.

В історію української радянської дитячої літератури Юрій Збанацький увійшов як літописець партизанської героїки, життя дітей і молоді, як майстер шкільної повісті, чудовий знавець дитячої психології.

Творчий внесок Юрія Збанацького у розвиток не лише тогочасної, а й сучасної літератури виражається й у напрочуд своєрідній та оригінальній манері викладу матеріалу.

Так, не перебільшуючи ролі дітей у Великій Вітчизняній війні, письменник змалював у повісті «Таємниця Соколиного бору» єдність думок і вчинків дорослих і малих, героїзм дітвори в боротьбі з гітлерівськими загарбниками. У повісті Збанацького все сповнене реаліями дитячого світу. Пишучи правду про війну, він показує її, передусім через сприймання юних героїв. Можливо, тому і помічається така особливість, що характери дітей подані в розвитку, тоді як дорослі цілком сформовані особистості. Потай від дорослих хлопці влаштовують у Соколиному бору землянку, запасаються зброєю. Їхня діяльність дістає схвалення в партизанів, зрештою діти стають повноправними бійцями загону народних месників, розвідниками, зв'язковими, підривниками.

Різні за віком, характером, звичками Тимко, Мишко, Василько, Віктор включаються в активну партизанську діяльність, допомагають громити ворога. Дуже швидко загинув один з хлопчиків Сава, що не встигнувши здійснити подвигів, загинув випадково, тільки тому, що ворогові захотілося вистрілити в дитину. Справедливо вважають критики, що його смерть — символ обірваного війною дитинства.

Центральний образ повісті — Василько, якого за відмінне навчання, серйозне ставлення до життя і своїх обов'язків дорослі і діти називають Василем Івановичем. Це цілком життєвий тип дитини, хоча, на перший погляд, здається неприродно позбавленим дитячого світосприймання. В таких, як Василько, характерне для дітей бажання наслідувати дорослих, приводить до раннього змужніння, вироблення цілеспрямованості в поведінці, твердих переконань. Коли почалась війна, Василько без вагань знаходить своє місце в боротьбі з ворогом, стає партизанським зв'язковим, а попавши в руки ворога, веде себе мужньо і гідно. Нічого не домігшись у юного партизана, есесівці відправляють Василька в концтабір. У вагоні він разом із дорослими знищує вартового, тікає в ліс, стає енергійним і досвідченим народним месником. У процесі зростання змальовані й інші образи дітей, зокрема Мишко. В цьому дитячому характері з особливою силою втілене прагнення дитини до подвигу.

Виражаючи думку безлічі сучасних літераторів, без перебільшення варто сказати, що вказаний твір впливає не лише на літературний процес, задаючи тон сучасній літературі, а й стає символом боротьби, проникаючи у свідомість кожної людини.

Продовженням «Таємниці Соколиного бору» є повість «Літо в Соколиному» (1953). Події передаються через світосприймання семикласника Вадика Ткаченка, який із сестричкою Світланою проводить шкільні літні канікули в селі Соколиний бір у свого дядька. Змальовуючи післявоєнне життя села Соко­линий бір, автор продовжив розповідь про героїв попереднього гвору, учасників партизанських боїв. Тимко став студентом-заочником, ініціатором будівництва міжколгоспної гідроелектро­станції, Любов Іванівна — директором школи, Василь Івано­вич (Василько) — капітаном Радянської Армії, Героєм Радян­ського Союзу. Основною темою повісті є показ романтики буднів. Збанацький як талановитий письменник-педагог вва­жав, що дітям необхідно розповісти не лише про героїку війни, а й героїзм трудових звершень народу. Його повість піднімає важливі проблеми трудового виховання післявоєнного поко­ління дітей.

Боротьбі з фашизмом присвячена повість «Лісова красуня» (1955), яка характеризується добре продуманим, динамічним сюжетом із цілим рядом гострих перипетій і ситуацій, при­годницькими елементами. Цю повість можна повністю відне­сти до пригодницького жанру. Вона побудована у формі роз­повіді командира партизанського загону Андрія Хруща про історію одного із з'єднань народних месників. Особливістю ху­дожньої форми твору є те, що оповідач говорить не про себе, а про складності партизанської боротьби, про героїв парти­занської звитяги. На цьому фоні вимальовується й постать командира - радянського патріота, безмежно відданого своїй Вітчизні, блискучого організатора й керівника. Розповідь від першої особи надає повісті достовірності і принадної щирості.

Оповідання письменника, зібрані у книжках «Крилатий гонець», «Ласунка», «Гвардії Савочка» та інших, також здебільшого присвячені змалюванню партизанського життя, боротьбі з фашистами.

Партизанська дійсність підказала письменникові й сюжет одного з найпоетичніших оповідань «Щедрий їжачок». Знесилений і поранений партизан знемагав від голоду й спраги. Врятував воїна-героя від неминучої загибелі запасливий їжак, який приносив у хащі груші і яблука.

Однак, на цьому зупини перелік зупиняти не доводиться, адже митець писав і на інші теми, що стали прикладом майстерності у літературни колах сучасності.

Так, у Ю. Збанацького, мабуть, немає твору який не був би пройнятий турботою про становлення майбутнього громадянина. Критика не раз відзначала кровну зацікавленість письменника в розвитку освіти, удосконаленні шляхів навчання і виховання дітей різного віку і, передусім, підлітків. Відомо, який великий резонанс мав роман «Малиновий дзвін», що ставив питання про перебудову роботи в школі в післявоєнний час. Критика застарілих методів виховання і педагогів-талмудистів давалась і в повісті «Курилові острови».

Більшість «романів виховання» Збанацького написано про учнів середнього і старшого шкільного віку і відповідно цим категоріям читачів адресовані. Крім згаданих, назвемо ще такі, як «Морська чайка», «Героподвія». Для учнів молодших класів проблеми, що піднімаються в цих творах, ще надто складні, не відповідають їхньому життєвому досвіду. Але учитель, що працює в І—IУ класах, знайде в них багато цікавих і корисних спостережень про внутрішній світ дитини, шляхи формування юного характеру. Вони збагатять його як вихователя, принесуть величезну естетичну насолоду.

За роман «Кують зозулі» (1975) Ю. Збанацький удостоєний премії імені Лесі Українки. Висока майстерність письменника в цьому творі не викликає здивування, адже він талановито проникав у дитячий світ і в раніше написаних повістях. Його герой Харитон Кулумбас, як і ровесники-підлітки з інших творів, переживає складний період становлення характеру, вироблення життєвої позиції. У Збанацького ніколи не було тенденції до спрощеного показу проблем дитинства — тут і підліткові бурі, і конфлікти, і неосмислені вчинки.

Героєві повісті Збанацького «Курячий бог» — чотири роки. Але це, звичайно, не значить, що твір адресований дітям такого віку. Фільм «Втікач з «Янтарного», що поставлений за цією повістю, з захопленням подивляться діти і дорослі. А книжка, хоча в ній з такою глибиною показані особливості мислення й світосприймання дошкільниками навколишньої дійсності і таким блискучим знавцем дитячої психології виступає в ній автор, написана, звичайно, не для малят. У повісті є один дуже важливий аспект — в ній показано, якими діти бачать дорослих. Твори такого характеру з’являються не часто, а вони дуже потрібні.

Допитливий, але пустотливий і бешкетуваний Сергійко Момот, образившись, втік із дитячого садка й пустився в самостійні мандри.

Надзвичайно цінним уроком майстерності Ю. Збанацького для сучасної літератури є те, що глибоко індивідуалізуючи вчинки й характер мислення дошкільника, письменник яскраво відтворив типовість переживань і поведінки дітей такого віку, а разом з тим особливість приморської природи, красу й принадність людської праці.

Чому повість названа «Курячий бог»? На морському березі можна інколи знайти камінець з дірочкою, це і є курячий бог, який, як розповідають, приносить щастя, з ним не страшні найбільші морські глибини. Такий маленький Сергійко, а він уже розуміє, як людям потрібне щастя. Може це - тому, що сам не відчуває його повноти? Батько—п'яниця, відцурався рідного дому, хлопчик не знає його ласки й уваги. Може Сергійкові це було б і байдуже, бо не все в такому віці здається трагедією в людських стосунках. Та, почувши, як бабуся це раз осудливо говорить про батька, хлопчик зненавидів своє прізвище, сприймав його як образу. Звичайно, що за таких умов він не міг почувати себе щасливим.

Мандрівка і прізвисько «Колумб» повернули хлопчикові рівновагу, світ знову почав здаватися чарівним і добрим. Сергійко знайшов не одного, а багато «курячих богів», роздарував їх дітям. «Там їх — мільйони! — розповідав, округлюючи очі, і вказував рукою кудись у долину... «Там» — для Сергійка був реальний, широкий світ, який він сходив власними ногами. Зрозумілий і прекрасний світ, наповнений безліччю людей, з якими в час мандрів звела його доля».

Образ «курячого бога» проходить через всю повість, але від того не набуває міфічності, хоч приклавши до ока камінець, хлопчик і поринає в неймовірний казковий світ. Сергійко почав сприймати світ за законами краси.

Твори Юрія Збанацького потрібні і дорослим, і дітям. Письменник розкриває внутрішній світ дитини, підлітка, юнака, знайомить з їх складним світосприйманням. І завжди вимагає уваги до пошуків і мрії, які неодмінно повинні супроводити його юного героя в житті, вимагає поваги до особистості дитини.

Так, в таких творах, як «Курячий бог», «Курилові острови», «Морська чайка», «Героподвія», «Літо в Соколиному», «Хвилі» та багатьох інших, піднімаються важливі проблеми виховання підростаючого покоління. Його юні герої дуже різняться за характером, поведінкою, життєвими переконаннями. Крім тих, яких виховують, у творах Збанацького є і ті, хто виховує, адже процес формування людської особистості проходить в тісній взаємодії обох сторін. Вирішальний вплив тут має багато факторів, і все ж школі, учителеві належить особливо важлива роль. «Малиновий дзвін» і «Кують зозулі» — чудові зразки «шкільного роману».

Цінність вказаних творів для сучасної літератури полягає у тому, що у них міститься приклад оригінального викладу матеріалу, шляхом детального опису предметів, сюжетів та подій, чого так не вистачає більшості сучасних творів.

Оце вміння трепетно жити в кожному рядку притаманне всій творчості Збанацького. «Таємниця Соколиного беру», «Лісова красуня», «Між добрими людьми», «Героводвія», «Курячий бог», «Ленінка», «Малиновий дзвін» та ще цілий ряд книжок, присвячених ювим героям і педагогам, книжок широко популярних, улюблених. Вони не тільки видавалися й перевидавалися на Україні, а й перекладені багатьма мовами народів вашої Батьківіцини, виходять за рубежем. Плідна праця письменника в галузі літератури для дітей та юнацтва відзначена премією імені Лесі Українки.

У творах для дорослих широко відбите багатство людського досвіду. Письменник воістину живе між добрими людьми, щедро заселяє ними сторінки своїх творів, і ми захоплюємося сердечністю цих людей, яких не похитнули випробування на складних і нелегких життєвих шляхах.

67. Наукова спадщина В.А. Роменця.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: