МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ ЧАСТИНИ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Задача 1.

Норма виробітку і норма часу – величини взаємнообернені, тому

,

де Ф – тривалість робочого часу, хв. (год., змін та інше);

Т_час. – норма часу на одиницю продукції, хв.

За умови зменшення норми часу на х відсотків норма виробітку збільшується на у відсотків.

При цьому

За умови збільшення норми виробітку на у відсотків норма часу зменшиться на х відсотків.

При цьому

Значення х та у можна також визначити за формулами:

, % , %,

де Т_час.0 – норма часу базова, хв.; Т_час.1 – норма часу поточна, хв.; Н_вир.0 – норма виробітку базова, шт.; Н_вир.1 – норма виробітку поточна, шт.; х – відсоток зниження норми часу, %; у – відсоток збільшення норми виробітку, %; А_абс. – абсолютне збільшення норми виробітку, шт.

Розрахунки проводити до величини з двома знаками після коми, тривалість робочої зміни Ф – прийняти за 480 хвилин.

Задача 2.

Длявизначеннятривалості виконання кожного з елементів операції необхідно скласти і розв’язати систему з чотирьох рівнянь.

Задача 3.

Спочатку необхідно визначити фактичні коефіцієнти сталості хронорядів. Вони розраховуються по кожному хроноряду як відношення максимальної тривалості елемента операції, що спостерігається (t_max) до мінімальної (t_min):

К_{ст (ф)} = t_max / t_min.

Потім слід порівняти ці коефіцієнти з нормативними. Нормативні коефіцієнти визначаємо за табл. 1 додатка А.

Якщо фактичний коефіцієнт сталості буде більшим за нормативний, необхідно виключити одно з екстремальних значень. Потім знову визначається фактичний коефіцієнт сталості. Після третьої коректировки, якщо не буде задовольнятися умова:

К_{ст (ф)} ≤ К_{ст (н)},

елемент операції, за яким отриманий такий хроноряд, необхідно спостерігати знову, використовуючи вибірковий хронометраж.

Величина оперативного часу в цілому за операцією або окремо по її елементах розраховується як середня арифметична.

Задача 4.

Кількість хронометражних замірів визначається за формулою:

,

де К_{ст (н)} - нормативний коефіцієнт сталості хроноряду; р – процент можливої похибки; t – величина, що враховує імовірність здійснення події (при розрахунках його приймають рівним 2, що відповідає імовірності здійснення події 0,95); (3) – додається тільки в разі, якщо n менше 20.

Процент можливої похибки розраховується за формулою:

р + s = 100 %,

де s – точність спостереження, %.

Нормативні коефіцієнти сталості хронорядів визначаються за таблицею 1 додатка А.

Задача 5.

Кількість хронометражних замірів визначається за формулою:

,

де К_{ст (н)} - нормативний коефіцієнт сталості хроноряду; р – процент можливої похибки; t – величина, що враховує імовірність здійснення події (при розрахунках його приймають рівним 2, що відповідає імовірності здійснення події 0,95); (3) – додається тільки в разі, якщо n менше 20.

Задача 6.

Необхідна кількість вимірів розраховується за формулою:

М = ,

де k – питома вага витрат робочого часу, пов’язаних з виконан­ням досліджуваної роботи, або часу роботи устаткування, машини, апарата, верстата (ймовірність зафіксувати робітника або устат­кування у стані роботи) – коефіцієнт завантаженості робочого (устаткування);

(1 – k) – питома вага перерв у роботі робітника або про­стоїв устаткування, машини, апарата, верстата (тобто ймовірність застати робітника чи устаткування у стані бездіяльності);

р – припустимий рівень відносної помилки результатів спосте­реження (звичайно приймається у процентах від величини k як процент прийнятого за 1; звичайно значення р дорівнює 3-10 %);

а – коефіцієнт, залежний від заданої ймовірності, тобто такий, що характеризує ймовірність невиходу помилки спостереження за встановлені межі.

Для кожного виробництва коефіцієнт а буде різним:

- для масового виробництва (або стабільного виробничого процесу зі сталою, багатократною повторюваністю видів робіт і елементів робочого часу з закріпленням певних видів робіт за робочими місцями) прийнято а = 1,4, тобто а ² = 2. Тому:

М = ;

- для серійного та дрібносерійного виробництва (або нестабільного виробничого процесу) прийнято, що коефіцієнт а = 1,75, тобто а ² = 3. Тому:

М = .

Задача 7.

Спочатку необхідновизначити кількість моментоспостережень за формулами:

- для масового виробництва (або стабільного виробничого процесу зі сталою, багатократною повторюваністю видів робіт і елементів робочого часу з закріпленням певних видів робіт за робочими місцями):

М = ;

- для серійного та дрібносерійного виробництва (або нестабільного виробничого процесу):

М = ,

де k – питома вага витрат робочого часу, пов’язаних з виконан­ням досліджуваної роботи, або часу роботи устаткування, машини, апарата, верстата (ймовірність зафіксувати робітника або устат­кування у стані роботи) – коефіцієнт завантаженості робочого (устаткування);

(1 – k) – питома вага перерв у роботі робітника або про­стоїв устаткування, машини, апарата, верстата (тобто ймовірність застати робітника чи устаткування у стані бездіяльності);

р – припустимий рівень відносної помилки результатів спосте­реження.

Потім визначається кількість обходів (К_обх), яка розраховується діленням кількості моментів (М) на кількість об’єктів (С):

К_обх = М: С.

Тривалість спостереження (Т_сп) розраховується множенням кількості обходів (К_обх) на тривалість одного обходу (D):

Т_сп = К_обх · D.

Задача 8.

Спочатку необхідно визначити тривалість всіх елементів операції. Тривалість елементів операції визначається як різниця між кінцевим і початковим значенням поточного часу: в першому спостереженні відлік починається з нуля (початок спостереження), тривалість першого елементу становитиме різницю між значенням поточного часу першого елементу і нулем.

Для контролю можна додати всі тривалості виконання елементів операції і отримати значення поточного часу закінчення останнього елементу.

Тривалість першого елементу другого спостереження визначається як різниця між кінцевим часом першого елементу і кінцевим часом останнього елементу першого спостереження.

В результаті цих розрахунків отримуємо хронометражні ряди, які заносяться в таблицю 4.1.

Таблиця 4.1

Тривалість елементів операції (сек.)

Для зручності тривалість елементів операції наводиться в тих одиницях виміру, які переважають в даному спостереженні. Помилкові заміри виключаються.

Далі визначають фактичні коефіцієнти сталості хронорядів як відношення максимального значення тривалості елемента операції (t_max) до мінімального (t_min):

К_{ст (ф)} = t_max / t_min.

Потім проводиться аналіз сталості хронорядів, тобто порівнюються фактичні коефіцієнти з нормативними.

Якщо фактичний коефіцієнт сталості буде більшим за нормативний, необхідно виключити одно з екстремальних значень. Потім знову визначається фактичний коефіцієнт сталості. Після третьої коректировки, якщо не буде задовольнятися умова К_{ст (ф)} ≤ К_{ст (н)}, елемент операції, за яким отриманий такий хроноряд, необхідно спостерігати знову, використовуючи вибірковий хронометраж.

Величина оперативного часу в цілому за операцією або окремо по її елементах розраховується як середня арифметична.

Задача 9.

Вибір об’єктів спостереження визначається метою проведення хронометражу. Якщо мета хронометражу – встановлення або уточнення норми часу, то в якості об’єктів спостереження звичайно рекомендуються робочі або бригади, результати діяльності яких знаходяться на рівні між середньою продуктивністю, досягнутої всіма робітниками, і продуктивністю передових робітників. Важливо враховувати, що при звичайній методиці хронометражу фіксується фактично встановився на даній ділянці темп роботи, який може не відповідати нормальній для даних умов інтенсивності праці.

При проведенні хронометражу для розробки нормативів об’єктами спостереження повинні бути типові виконавці даної роботи, володіють необхідними психофізіологічними характеристиками, кваліфікацією і виконують операцію в необхідному темпі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: