Зміст і послідовність виконання завдань. 4 страница

Тривалість переживання посушливого періоду гідробіонтами залежить від їхньої здатності утримувати воду в своєму тілі. Коли немає можливості зберегти в організмі необхідну кількість води, гідробіонти часто переходять у стан анабіозу.

Особливості грунту як середовища існування. Грунт - це верхній родючий шар літосфери, утворений внаслідок життєдіяльності різних організмів. Грунт становить собою систему порожнин. Розміри яких залежать від діаметру механічних часток, що його складають. Ці порож-нини заповнені водою або повітрям. Вологість грунту завжди вища, ніж повітря, і тому різноманітні організми можуть легше переживати там посушливий період.

Виділяють різні типи грунтів, які відрізняються за механічним (роз- міри грунтових часток) та хімічним (співвідношення вмісту органічної та неорганічної речовини) складом.

Грунт – більш стабільне середовище існування різних організмів порівняно з наземно-повітряним.

Склад грунтового повітря значно відрізняється від атмосферного. Так, вміст вуглекислого газу у 10-100 разів вищий, а кисню дещо нижчий.

Адаптації організмів до існування у грунті. Різноманітність умов існування зумовлює багатий видовий склад мешканців грунту.

Грунтові бактерії дуже різноманітні. Серед них є автотрофи (нітрифікуючи бактерії) і гетеротрофи (сапрофіти, симбіонти).

Грунтові водорості трапляються як на поверхні грунту, так і в його товщі.

Грунтові гриби трапляються як на поверхні грунту, так і в його товщі. Серед грунтових грибів є як сапротрофи, так і паразитичні форми.

Тварини, які мешкають у грунті, належать до різних систематичних груп: найпростіших (амеби, джгутикові, інфузорії), черви (круглі, кільчасті), членистоногих (комахи, багатоніжки, павукоподібні, ракоподібні), черевоногих молюсків, хребетних тварин.

Адаптації до пересування в грунті. Так, є тварини, які можуть активно прокладати ходи в грунті за допомогою скорочення м’язів тіла, риючих кінцівок, голови.

Пристосування до низького вмісту в грунті кисню – це здатність вбирати його крізь тоненькі покриви. Під час затоплення грунту дрібні тварини можуть перебувати у пухирцях повітря, які залишаються в його товщі. Пристосуваннями до нестачі кисню, перезволоженності та коли-вань температур є здатність до вертикальних міграцій.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЗАНЯТТЯ № 44

І-А, Б –ел.

І-А, Б –мех.

І-А орг., І-Абух.

Предмет. БІОЛОГІЯ.

Тема заняття. Популяції. Угруповання та екосистеми.

Мета: ознайомити студентів з основними характеристиками популяцій і факторами, які на них впливають;розглянути особливості угруповань живих організмів та екосистем.

Тривалість: 90 хв.

Вид заняття: комбіноване заняття.

Забезпечення заняття:

1. Наочні посібники: підручники, мал. «Екосистеми»

2. Роздатковий матеріал: картки відповідності термінів та їх визначень

3. Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор;

4. Робочі місця (для лабораторних робіт, практичних занять).

.

5. Література:

Основна М.Є.Кучеренко «Загальна біологія 10-11 кл» (л.1) § 62-64

Зміст заняття:

Завдання додому: л.1 § 62-64

Викладач

Тема. Популяція. Угруповання та екосистеми.

Мета: ознайомити студентів з основними характеристиками популяцій і факторами, які на них впливають, розглянути особливості статевої та вікової структури популяцій.

Література: л.1. Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11-х кл. серед. загальноосвіт. шк.) / М.Є. Кучеренко та ін. –К.: Генеза, 2000. - 464 с. § 61, 62

План

1. Характеристика популяції.

2. Вікова структура популяції.

3. Статева структура популяції.

4. Популяційні хвілі.

5. Регуляція чисельності популяцій.

6. Поняття про угруповання.

7. Екосистема.

1. На території, яку займає вид, окремі особини утворюють групи – популяції. Популяція – це сукупність особин одного виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу частково чи повністю ізольовано від інших подібних сукупностей особин цього ж виду.

Популяція – елементарна еволюційна одиниця, екологічною ознакою якої є щільність, розподіл особин за віком і статтю, характер розміщення в межах екосистеми чи угруповання, тип росту.

Популяція як структурна одиниця виду має певні особливості, зокрема певну чисельність, щільність.

Екологічна структура популяції – це її стан на певний момент (кількість, густота особин, їх розмічення у просторі, співвідношення груп за статтю й віком, морфологічні поведінкові особливості). Структура популяції являє собою форми адаптації до умов її існування. Нинішня структура тієї чи іншої популяції відбиває водночас як минуле, так і потенційне майбутнє.

Чисельність популяції – загальна кількість особин на певній території, які належать до однієї популяції. Щільність популяцій –середня кількість особин на одиницю площі чи об’єму. Біомаса – маса особин популяції, що припадає на одиницю площі чи об’єму. Народжуваність – число особин, популяції, які народжуються за одиницю часу, смертність – кількість особин, яка гине за цей самий час. Різниця між народжуваністю і смертністю стано-вить приріст популяції.

2. Важливим аспектом структури популяції є віковий розподіл, тобто спів-відношення чисельності особин різних вікових класів і поколінь. Вікова структура популяції характеризує її здатність до розмноження. Виділяють три віки популяції: передрепродуктивний, репродуктивний, пострепродук-тивний. Тривалість цих періодів у різних організмів коливається. У багатьох тварин і рослин особливо тривалим буває передрепродуктивний період. Якщо умови сприятливі, у популяції присутні всі вікові групи, які забезпечу-ють відносно стабільний рівень її чисельності. Облік і аналіз вікової струк-тури має велике значення для раціонального ведення мисливського госпо-дарства і прогнозування популяційно-екологічної ситуації.

3. Статева структура залежить від співвідношення особин різних статей.

Співвідношення статей – це відношення кількості самців до кількості самок. Завдяки генетичній детермінації кількість самців і самок майже однакова (1:1), але з віком цей показник відхиляється, що пов’язано з неоднаковою смертністю в групах чоловічих і жіночих особин.

4. Популяційні хвилі – це варіювання чисельності популяцій. Чисельність і густота популяцій, навіть зі сталими умовами існування, непостійні в часі, вони можуть періодично чи не періодично змінюватись під впливом різнома-нітних чинників.

Популяційні хвилі можуть бути сезонними або несезонними. Сезонні попу-ляційні хвилі зумовлені особливостями життєвих циклів або сезонною змі-ною кліматичних факторів. Так, у середовищах з чітко вираженими сезон-ними змінами умов існування, розмноження організмів, як правило, припадає на сприятливу пору року, у несприятливі періоди, навпаки, спостерігають підвищену смертність.

Несезонні популяційні хвилі можуть бути спричинені змінами різних екологічних факторів: абіотичних, біотичних, антропогенних (інтенсивний вплив хижаків або паразитів, господарська діяльність людини.

5. Регуляція чисельності популяцій. Чисельність популяції залежить від інтенсивності народжуваності та смертності особин, різниця між ними визначає її приріст. Якщо інтенсивність народжуваності перевищуватиме смертність, то приріст буде позитивний, якщо навпаки – негативний. Коли приріст популяції тривалий час негативний, це може стати причиною її зникнення.

Дуже важливим показником стану популяції є її густота. За низької густоти, коли є надлишкові ресурси, необхідні для існування, народжуваність перевищуватиме смертність, за надто високої – навпаки. Якщо густота популяції падає нижче певного рівня, здатного забезпечити зустріч особин однієї статі для розмноження, то така популяція приречена на загибель. Надмірне зростання густоти призводить до виснаження ресурсів існування, зростання тиску природних ворогів і також є негативним явищем.

Теоретично для кожного комплексу умов середовища існування є певна оптимальна густота популяції того чи іншого виду, за якої народжуваність і смертність врівноважуватимуть одна одну і не спостерігатиметься ані зростання, ані скорочення чисельності особин такий врівноважений стан популяції відповідає поняттю ємності середовища.

Ємність середовища існування – це його спроможність забезпечити нормальну життєдіяльність певному числу особин популяції без помітних порушень умов довкілля.

6. Угруповання й неживе середовище функціонують разом як екологічна система. Угрупованню відповідає термін біоценоз, а екосистемі – біогеоценоз. Часто екосистему і біогеоценоз розглядають як синоніми. В уявленні В. М. Сукачова. Біогеоценоз – це екосистема в межах конкретного фітоценозу. З екологічної точки зору, критеріями виділення біоценозів і біогеоценозів є видовий склад флори і фауни, часова тривалість системи та просторових меж. Угруповання можна назвати біоценозом лише тоді, коли воно відповідає таким критеріям:

а) має характерний видовий склад;

б) має необхідний набір видів.

Під видовим складом біоценозу розуміють набір рослин

Практична робота

Тема. Розв’язання задач з екології.

Мета: закріпити у студентів навички розв’язання типових задач з екології.

Обладнання й матеріали: таблиці із зображенням харчових пірамід і ланцюгів живлення, роздавальні картки із задачами, підручник.

Хід роботи

Розвя´жіть наведені на роздавальній картці задачі з екології. Розв’язання запишіть у зошит.

Картка 1

Задача 1. На одному дереві в лісі за сезон утворюється 10 кг сухої маси листя, яку поїдає гусінь. Цю гусінь поїдають комахоїдні птахи. Середня маса комахоїдної птахи – 200 г. вміст води в її організмі -75%. Скільки дерев треба для того, щоб протягом сезону могла прогодуватися зграя таких пташок, до складу якої входить 10 особин, за умови, що на наступний трофічний рівень у екосистемі переходить 10% речовин?

Задача 2. Суха маса тіла вусатого кита становить 20 т. Він живиться крилем, який, у свою чергу, поїдає фітопланктон. На 1 м² поверхні моря за рік утворюється 10г сухої маси фітопланктону, яка споживається крилем. Яка площа моря потрібна для того, щоби прогодувати цього кита, за умови, що на наступний трофічний рівень у екосистемі переходить 10% речовини?

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЗАНЯТТЯ № 45

І-А, Б –ел.

І-А, Б –мех.

І-А орг., І-Абух.

Предмет. БІОЛОГІЯ.

Тема заняття. Загальна характеристика біосфери. Саморегуляція біосфери.

Мета: дати загальну характеристику біосфери, проаналізувати основні положення вчення В. І. Вернадського про біосферу й роль в ній живих організмів.

Тривалість: 90 хв.

Вид заняття: комбіноване заняття.

Забезпечення заняття:

1. Наочні посібники: підручники, мал. «Трофічні ланцюги»

2. Роздатковий матеріал: картки відповідності термінів та їх визначень

3. Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор;

4. Робочі місця (для лабораторних робіт, практичних занять).

.

5. Література:

Основна М.Є.Кучеренко «Загальна біологія 10-11 кл» (л.1) § 67

Зміст заняття:

Завдання додому: л.1 §67

Викладач

Тема. Загальна характеристика біосфери. Саморегуляція біосфери.

Мета: дати загальну характеристику біосфери, проаналізувати основні положення вчення В. І. Вернадського про біосферу й роль у ній живих організмів.

Література: л.1. Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11-х кл. серед. загальноосвіт. шк.) / М.Є. Кучеренко та ін. –К.: Генеза, 2000. - 464 с. § 61, 62

ПЛАН

1. Загальні властивості біосфери.

2. Роль В. І. Вернадського у вивченні біосфери.

3. Роль і функції живої речовини в біосфері.

4. Поняття про ноосферу.

1. Поняття «біосфера» запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу як особливу частину Землі, населену живими організмами, створив В. І. Вернадський.

Біосфера не створює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами. Вона займає верхню частину літосфери, всю гідросферу та нижній шар атмосфери.

Біосфера –це єдина планетарна система. Цілісність біосфери забезпе-чується багатьма механізмами. Її структура підтримує наявність різнома-нітних живих організмів, що постійно взаємодіють між собою.

2. В.І. Вернадський одним з перших усвідомив величезний перетворюючий вплив живих організмів на усі три зовнішні оболонки Землі в планетарному масштабі, тісну взаємодію і взаємозалежність усіх форм життя. Він докладно аналізував роль живих організмів у перетворенні земної кори: руйнуванні гірських порід, кругообігу, перерозподілі та концентрації хімічних елементів у біосфері. «Якби на Землі не було життя –писав академік В. І. Вернадський, - обличчя її було б так само незмінним і хімічно інертним, як нерухоме обличчя Місяця, як інертні уламки небесних светил». Життя на Землі реалізується у формі живої речовини, яку часто називають біотою. Під «живою речовиною» розуміють сукупність усіх живих організмів планети. Основні властивості живої речовини:

- високоорганізована внутрішня структура;

- здатність уловлювати із зовнішнього середовища й трансформувати речовини та енергію, забезпечуючи ними процеси своєї життєдіяльності;

- здатність підтримувати сталість власного внутрішнього середовища;

- здатність до самовідтворення шляхом розмноження.

Унікальна роль живої речовини в біосфері полягає в її високій біохімічній активності. Сукупна біохімічна активність живої речовини призвела до значної зміни газового складу атмосфери, в результаті чого атмосфера відновного типу перетворилася на атмосферу окислювального типу. Зі значним вмістом кисню. За рахунок діяльності біосфери, на Земній кулі сформувався озоновий екран. Жива речовини змінила гірські породи та сприяла появі нових видів (вапняки). Життєдіяльність рослин, тварин та мікроорганізмів спричинила появу грунту.

Згідно з сучасними оцінками, суха маса живої речовини на Землі складає 2-3 трильйони тонн. Жива речовина відрізняється від неживої надзвичайно високою активністю, зокрема, дуже швидким кругообігом речовин. Вся жива речовина біосфери оновлюється в середньому за вісім років. Життєдіяль-ність тварин, рослин і мікроорганізмів супроводжується безперервним обмі-ном речовин між організмами та середовищем, внаслідок чого всі хімічні елементи земної кори, атмосфери й гідросфери багаторазово входили до складу тих чи інших організмів.

3. Жива речовина (продуценти) біосфери виконує різноманітні функції: газову, окисно-відновну, концентраційну.

Газова функція живої речовини полягає у впливові живих організмів у процесі своєї життєдіяльності на газовий склад атмосфери, Світового океану та грунту. Всі аеробні істоти під час дихання поглинають кисень і виділяють вуглекислий газ, тоді як зелені рослини й ціанобактерії в процесі фотосин-тезу, навпаки, поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Життєдіяль-ність організмів, наприклад бактерій, може впливати на концентрацію інших газів (сірководню, метану, азоту тощо).

Окисно-відновна функція полягає в тому, що з допомогою живих орга-нізмів у грутні, воді й атмосферному повітрі окиснюється ряд речовин. Наприклад, залізобактерії здатні окиснювати сполуки Феруму, сіркобактерії – сполуки Сульфуру тощо. Живі організми здатні також і відновлювати певні сполуки (наприклад, денітрифікуючі бактерії здатні відновлювати нітрати й нітрити до молекулярного азоту або його оксидів).

Концентраційна функція полягає в поглинанні живими істотами певних хімічних елементів з навколишнього середовища й накопичення їх у своїх організмах. Так, молюски, форамініфери, ракоподібні, хребетні тварини можуть накопичувати у своїх організмах неорганічні сполуки кальцію та фосфору, радіолярії – стронцію та силіцію, бурі водорості – йоду тощо.

4.В. І. Вернадський ще першій половині ХХ століття передбачав, що біо-сфера розвинеться в ноосферу. Спочатку він розглядав ноосферу як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом він дійшов висновку, що ноосфера – це певний стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку зокрема, він визначав, що біосфера переходить у новий етап - ноосферу– під впливом наукової думки й людської праці. Людство ще більше відрізняється від інших компонентів біосфери як нова біогенна геологічна сила. Завдяки своїх науковій думці, втіленій у технічних досягненнях людина засвоює ті частини біосфери, куди вона раніше не проникала.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЗАНЯТТЯ № 46

І-А, Б –ел.

І-А, Б –мех.

І-А орг., І-Абух.

Предмет. БІОЛОГІЯ.

Тема заняття. Біосфера і людство. Ріст чисельності населення і проблеми, які з цим пов’язані.

Мета: розглянути вплив людини на стан біосфери.

Тривалість: 90 хв.

Вид заняття: комбіноване заняття.

Забезпечення заняття:

1. Наочні посібники: підручники, мал. «Біосфера»

2. Роздатковий матеріал: картки із завданнями

3. Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор;

4. Робочі місця (для лабораторних робіт, практичних занять).

.

5. Література:

Основна М.Є.Кучеренко «Загальна біологія 10-11 кл» (л.1) § 70

Зміст заняття:

Завдання додому: л.1 § 70

Викладач

Тема. Біосфера і людство. Ріст чисельності населення і проблеми, які з цим пов’язані.

Мета: розглянути вплив людини на стан біосфери; розвивати вміння знаходити взаємозв’язки між діями й наслідками.

Література. Малімон С. С.підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2009. – 240 с.: іл., с. 55-59.

План

1. Демографічна проблема.

2. Промислово – енергетична проблема.

3. Забруднення природного середовища як екологічна проблема.

1. З удосконаленням засобів праці, з просторовим розширенням масштабів ви­робництва, діяльності людини, прискоренням темпів науково-технічної револю­ції та всебічною інтенсифікацією виробництва, зростанням населення на плане­ті, збільшується тиск на природне середовище, виникають глобальні екологічні проблеми.

Спеціалісти Організації Об’єднаних націй (ООН), учені-екологи відомих між­народних і національних природоохоронних організацій, члени славнозвісного Рим­ського клубу на підставі наукового аналізу матеріалів про особливості й тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку суспільства й наслідків науково- технічної революції, даних про стан і перспективи використання природних ресур­сів, а також про стан і динаміку забруднень геосфери і стан біосфери зробили дуже невтішні висновки.

Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості поверхні Землі, гідросфери й атмосфери пов’язане з інтенсивним зростанням чисельності населення планети та розвитком науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. Саме необхідність задово­лення дедалі більших потреб людського суспільства призвела до гігантського розши­рення масштабів господарської діяльності, змін у пропорціях світового господарства, у виробничих потужностях, техніці й технологіях, асортименті продукції, виробни­чому й особистому споживанні. Моделі виробництва і споживання, що склалися в світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи.

До розвитку глобальної екологічної й соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели два “вибухи” - демографічний, тобто різке зростання чисельності населення на Землі в другій половині XX ст. та початку XXI ст., і промислово-енергетичний, а також спричинені ними катастрофічні ресурсопоглинання й продукування відходів.

Отже, найважливішими проблемами є:

1) народонаселення Землі та пов’язані з ним проблеми;

2) проблема сировинних ресурсів;

3) енергетичні проблеми;

4) харчові проблеми;

5) скорочення біорізноманіття;

6) знеліснення територій;

7) забруднення геосфер;

8) глобальне потепління.

Демографічна проблема.

За даними американського експерта Р. Макнамари, понад мільйон років потрібно було, щоб до 1800 року кількість населення досягла 1 мільярда чоловік. Однак далі темпи почали різко зростати: наступний мільярд утворився за 13 років, третій — за 30, четвертий - за 15, п’ятий - усього за 12 років, шостий - 16 років!

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: