Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Зміст і послідовність виконання завдань. 5 страница




За висновками експертів, некероване зростання населення планети - головна причина розвитку глобальної екологічної кризи, яка спричинила решту криз (висна­ження ресурсів, забруднення геосфери, негативні кліматичні зміни та ін.)

У 1650 році чисельність населення на Землі становила близько 500 мільйонів чоловік; у 1975 році вона досягла 4 мільярди чоловік, у 1987 - 5 мільярдів чоловік, а в 2000 році перевищила 6 мільярдів чоловік.

Щохвилини населення нашої планети збільшується на 172 людини. Це означає: щотижня до населення Землі додається 1,7 млн чол. Учені-демографи вважають, що до 2100 р. чисельність населення має стабілізуватись десь на рівні 9-13 млрд. чол. Спеціальні дослідження показують, що для підтримання нормального існування такої кількості людей природних ресурсів Землі й можливостей біосфери буде аб­солютно недостатньо. Навіть якщо кількість населення становитиме 7-8 млрд. чол., на планеті відбуватимуться масові вимирання людей від голоду, поширюватимуться епідемії, хвороби, спалахуватимуть війни через нестачу прісної води.

основним шляхом розв’язання цієї проблеми - проблеми народона­селення- є проведення демографічної політики, яка полягає в регулюванні народжуваності. При цьому необхідно здійснювати непрямий вплив на динаміку кількості населення (хоча в окремих випадках проведення політики раціонального територіального розміщення населення, його густоти в ряді регіонів планети є вкрай необхідним), а поєднання демографічної і соціально-економічної політики з актив­ними природоохоронними заходами є вкрай необхідними.

2. Промислово-енергетична проблема.

Учені підрахували, що сучасна біосфера Землі здатна підтримувати нормальне існування й розвиток не більш як 4-5 млрд. чол. Навіть за стабілізації енерговироб- ництва на рівні теплового бар’єру (100 млрд. кВт) чисельність населення має не пере­вищувати 10 млрд. чол.

Останніми десятиліттями цих умов не дотримують, що спричинює розвиток глобальної енергетичної і економічної кризи, появу нових страшних захворювань, почастішання епідемій різних захворювань, спалахування воєн, виникнення страш­них аварій та ін. Дедалі більше регіонів планети стають зонами екологічного лиха: Україна, Приазов’я, Урал, Арал, Перська, Мексиканська затока, Кузбас, Нова Земля, Ефіопія, Кувейт та ін.

Саме нерегульований приріст населення призвів до розширення енерговиробництва, і як наслідок - до активного забруднення природи, випадання кислотних дощів, утворення озонових “дір”, парникового ефекту, появи і поширення хвороб.

Мільярд найбідніших на планеті мають найбільшу кількість дітей і поповнюють легіони жебраків і хворих. І водночас мільярд найбагатших у світі споживає більшу частину природних ресурсів, грішить небаченим марнотратством і виробляє левову частку відходів. Так європейські екологи підрахували, що США випалили над собою практично весь кисень і підтримують енергетичні процеси за рахунок “підсмоктуван­ня” його з суміжних регіонів. При 6 % світового населення ця країна споживає близь­ко 40 % природних ресурсів Землі і дає близько 60 % усіх забруднень на планеті.

Сьогодні енергетичні об’єкти, як промисловість і транспорт, споживають стільки кисню, скільки його вистачило б для дихання 43 млрд. людей.

Останніми десятиліттями використання енергоносіїв у світі невпинно зростало. У 1994 р. загальне енергоспоживання землян у притул наблизилося до 10 млрд. у на­фтовому еквіваленті. Вивчення динаміки споживання людством мінеральних ресур­сів показало, що десь через 200—250 років на Землі закінчаться запаси нафти, вугілля, горючих сланців, торфу.

Виходячи з усього цього, шляхом розв’язання цієї енергетичної проблеми є впровадження енергозберігаючих технологій, застосування нетрадиційних дже­рел енергії, причому екологічно чистих - вітер, сонце, передусім у сільському господарстві.

Іншою глобальною екологічною проблемою є проблема сировинних ресурсів.

Для задоволення своїх потреб, що дедалі зростають, і підвищення комфортнос­ті існування людина до надзвичайно високого рівня розвинула енергетику, хімічну, нафтопереробну, гірничу, металургійну й легку промисловості, машинобудування, транспорт, засоби зв’язку. Щороку людство видобуває з надр Землі понад 3,5 млрд. т вугілля, щодня використовує приблизно 10 млн. т нафти та її продуктів. Водночас людство виробляє відходів у 2000 разів більше, ніж решта біосфери.

Світова промисловість нині виробляє у 7-100 разів більше товарів і видобуває у 3-4 рази (за масою) більше корисних копалин, ніж 25-30 років тому.

Сьогодні на всі живі істоти діє близько 50000 хімічних речовин, які використовує людина. 1,5 тисяч шкідливих речовин щороку отруюють атмосферу, близько 10000 - воду і ґрунт. Усі шкідливі речовини нагромаджуються і отруюють довкілля. 1 при такому забрудненні людство ще і максимально використовує природні ресурси.

Вчені стверджують, що протягом найближчих 20-30 років через зміни у навко­лишньому середовищі, через надмірне використання біологічних ресурсів світ може втратити більше ніж 1 млрд. видів рослин і тварин.

Щодня на планеті зникає від одного до десяти видів тварин, щотижня - мінімум один вид рослин.

Зменшення біорізноманітності - це серйозна втрата біосфери, одна з екологіч­них проблем сьогодення. Шляхи розв’язання проблеми сировинних ресурсів заключають ся в: економному використанні відомих родовищ, тобто зменшення обсягу роз­робок цих ресурсів, повне і раціональне використання родовищ, та охороні флори та фауни планети, тобто створення заповідників, заказників, ботанічних садів, а також занесення зникаючих видів до Червоної книги та Зеленої книги.

Для раціонального використання природних ресурсів існує правило - не брати від природи більше, ніж потрібно, а також відновлювати те, що піддаєть­ся відновленню.

Проблема сировини, енергетики, продовольча проблема багато в чому залежить від наявності природних ресурсів кожної країни і світу в цілому.

Використання людиною природних ресурсів з кожним роком зростає. При цьому частина ресурсів самовідновлюється, а частина - на жаль, ні. Тому потрібно про­водити різні заходи по їх охороні і раціональному використанні, тобто потрібно еко­номно використовувати відомі родовища.

Набрала великої ваги проблема відновних ресурсів, адже деякі з них починають абсолютно виснажуватись, що негативно позначається на забезпеченні продуктами харчування.

Глобальне розв’язання продовольчої проблеми ускладнюється ще й внаслідок значного зростання населення планети. При цьому розподіл і споживання продуктів харчування в розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, надзвичайно нерівно­мірне. Останнім часом голод є найгострішою проблемою.

Загальна стратегія розв’язання цієї проблеми полягає у відновленні виснажених ресурсів і нормальних екологічних умов їх природного відтворення, встановленні розумних пропорцій між обсягом використання ресурсів та обсягом їх природного приросту, дальшому освоєнні ресурсів тощо.

За даними ООН, за весь період свого існування людство втратило 80-85 млрд. т різних видів палива. Світова потреба в енергетиці безперервно зростає. Органічне паливо продовжує залишатись основним джерелом, а тому потенційні можливості традиційної енергетики обмежені. Висновки експертів такі, що до 2020 року органіч­не паливо зможе задовольнити тільки половину світової потреби в енергоресурсах.

Основними шляхами розв’язання паливно-енергетичної проблеми є: бо­ротьба з втратами при добуванні, переробці, збагаченні і транспортуванні палива; економія при споживанні і вторинне використання енергоресурсів; збільшення час­тини електроенергії в електробалансі; перехід до електрохімічних процесів; до пря­мого перетворення атомної енергії

 

Забруднення природного середовища як екологічна проблема

Ще однією глобальною екологічною проблемою є забруднення природного се­редовища - це одна із найважливіших екологічних проблем.

Всесвітня організація охорони здоров’я дає наступне визначення поняттю “забруднення”.

Забруднення - це поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь- яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і на створене нею для власних потреб штучне середовище.

Речовини, які спричинюють забруднення навколишнього природного середови­ща, називають забрудниками, або полютантами.

Забруднення - небажана зміна фізичних, хімічних або біологічних характерис­тик повітря, землі та води, яке може нині або в недалекому майбутньому мати не­сприятливий вплив на життя людини, рослин та тварин, умови життя та культурну спадщину, виснажувати або псувати сировинні ресурси. Забруднення - один із лімі­туючих факторів для людини.

Ціна забруднення складається з трьох компонентів:

1.Втрата ресурсів внаслідок експлуатації технологій з великою кількістю відходів;

2.Вартість ліквідації забруднення та контролю над ним.

3.Ціна здоров’я людей.

Існують різні принципи класифікації забруднень навколишнього природного се­редовища. Класифікація забруднень досить складна. Разом з тим у відповідності з деякими підходами розрізняють такі забруднення природного середовища:

1)механічні, хімічні, фізичні та біологічні (за типом походження);

матеріальні, енергетичні (також за типом походження);

2)стійкі, середньотривалі та нестійкі (за часом взаємодії з довкіллям);

прямого та стороннього впливу на біоту (за способом впливу);

3)навмисні, супутні, аварійно-випадкові.

Механічні - викинуті як непридатні, спрацьовані тверді частки та предмети (дим, пил, уламки, деталі машин, побутові відходи).

Хімічні - хімічні елементи і сполуки штучного походження (тверді, рідкі або газоподібні речовини).

Фізичні - зміни теплових, електричних, радіаційних та світлових полів у при­родному середовищі (шуми, вібрації, вплив магнітних полів тощо).

Біологічні - організми, збудники захворювань рослин, тварин, людини, біоло­гічна зброя, або катастрофічне зростання (перенаселення) рослин чи тварин.

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЗАНЯТТЯ № 47

 

І-А, Б –ел.

І-А, Б –мех.

І-А орг., І-Абух.

 

Предмет. БІОЛОГІЯ.

Тема заняття. Природокористування. Збереження біорізноманіття.

Охорона біосфери.

Мета: проаналізувати проблеми й визначити шляхи збереження біорізноманіття й охорони природи.

Тривалість: 90 хв.

 

 

Вид заняття: комбіноване заняття.

 

Забезпечення заняття:

 

1. Наочні посібники: підручники, мал. «Біосфера»

2. Роздатковий матеріал: картки із завданнями

 

3. Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор;

 

4. Робочі місця (для лабораторних робіт, практичних занять).

.

 

5. Література:

Основна М.Є.Кучеренко «Загальна біологія 10-11 кл» (л.1) § 72

Зміст заняття:

№ елемента і його елементи Елементи заняття, навчальні питання та засоби забезпечення заняття Доповнення, зміни, зауваження
  Організація групи.  
  Актуалізація опорних знань:  
  1. Як відбувалися взаємовідносини людини і природи?  
  2. Що таке демографічний «вибух»?  
  3. Які наслідки через зростання чисельності населення виникли в природному середовищі?  
  4. Як можна вирішити проблему енергетичних, сировинних та харчових ресурсів?  
     
     
  Виклад матеріалу  
  1. Раціональне і нераціональне природокористування.  
  2. Причини зменшення чисельності живих організмів на планеті.  
  3. Природоохоронні території України.  
     
     
     
  Узагальнення матеріалу  
  1. Що таке природокористування?  
  2. Назвіть основні причини зменшення чисельності живих організмів.  
  3. Перелічте заповідники України.  
  4. Які ще природоохоронні території ви знаєте?  
     
  Самостійне вивчення № 9 «Міжнародне співробітництво у справі охорони природи»  
     
     
     
     
     
     

Завдання додому: л.1 § 70, 72

Викладач

 

Тема. Природокористування. Збереження біорізноманіття. Охорона біосфери.

Мета: ознайомити студентів з основними принципами концепції стійкого розвитку природи і людства.

Література: л.3. Малімон С.С.Основи екології. Підручник. –Вінниця: Нова Книга, 2009. – 240 с.: іл., с.190-192.

Л.4 Основи загальної екології: Підручник / Г. О. Білявський. – 2-е вид., зі змінами. К.: Либідь, 1995. – 368 с., с 338.

План

 

1. Принципи природокористування.

2. Охорона видового різноманіття організмів.

3. Дії людства щодо збереження біосфери і планети вцілому.

 

1. Природокористування – це сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів для його збереження. Це видобуток і переробка природних та біологічних ресурсів, їх відновлення, охорона природних умов життя і природних систем.

Природокористування може бути раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування – це високоефективне, екологічно обгрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує і підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об’єктів. Воно спрямоване на забезпечення умов існування людства і стабільного одержання матеріальних благ.

Нераціональне природокористування – це таке природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистем, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів.

Це екстенсивне, хижацьке ставлення до природних ресурсів (перезабруд-нення повітря, води, грунтів промисловими транспортними, енергетичними викидами та отрутохімікатами).

Принципи природокористування в різні історичні періоди були різними.

Критерієм ефективності людської діяльності до середини ХХ ст. – було одержання максимальних благ за мінімальних затрат і неконтрольованої, хижацької експлуатації природних ресурсів, а головним принципом ставлен-ня до природи –панування над нею й цілковите підкорення людині.

Після об’єктивного аналізу причин екологічних катастроф і величезних економічних втрат від нерозумного господарювання, яких людство зазнало останніми десятиліттями, стало зрозуміло, що принципи природокорис-тування мають бути іншими, якщо ми хочемо вижити.

Тому провідним принципом природокористування в теперішній час стає еколого- економічний принцип за якого критерій ефективності господа-рювання формулююється так: одержання максимальних матеріальних благ з мінімальними затратами мінімальними порушеннями природного середовища.

2. Основні напрями збереження різноманітності організмів. З метою збереження видового різноманіття понад 30 країн світу приєдналися до розробленої МСОП Всесвітньої стратегії охорони природи, теоретичною базою якої є розуміння того, що кожний вид організмів є необхідним компонентом біосфери.

У 1948 році при МСОП було організовано постійну Комісію по видах рослин і тварин, яким загрожує зникнення. Результатом роботи комісії стало створення Міжнародної Червоної книги, окремі випуски якої почали видавати з 1966 року. В Україні перше видання Червоної книги вийшло у світ у 1980 році (їй передував виданий у 1977 році список рідкісних видів, та тих, що перебувають під загрозою зникнення). Згідно з «Положенням про «Червону книгу України», прийнятим Верховною Радою у 1992 роц, Червона книга – це державний документ про сучасний стан видів тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їхнього збереження й науково обґрунтованого відтворення. Нині в Україні потребують охорони близько 600 видів рослин і понад 380 видів тварин.

Охороняють та відновлюють види види, занесені до Червоної книги, різними способами, зокрема створенням різноманітних природоохоронних територій: заповідників, заказників, національних парків, пам'яток природи.

Заповідники – це природоохоронні науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження у природному стані типових для данної місцевості або унікальних природних комплексів, вивчення природних процесів і явищ, в них відбуваються, розробки нових засад охорони природи. На території України заповідники розміщенв в усіх природних зонах: мішаних лісів (Поліський), лісостеповій (Каневський, «Розточчя», «Медобори»), степовій (Чорноморський, Асканія-Нова, Луганський, Український степовий, Дніпровсько-Орільський, «Дунайські плавні», «Єланецький степ»), гір Криму та на його південному узбережжі (Карадазький, Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, «Мис Мартьян»), в Українських карпатах (Карпатський, «Горгани»).

3.Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об’єднання зусиль націй і народів за врятування біосфери, здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подаль-шого розвитку та виживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості.

Існування й благополуччя людини сьогодні залежить від того, чи вдасться нам піднести принципи довгострокового розвитку до рівня всесвітньої етики. Для цього слід докласти великих зусиль і підвищити готовність до співробіт-ництва націй в таких сферах, як глобальна ліквідація бідності, активна під-тримка миру в усьому світі, підвищення міжнародної безпеки, раціональне, бережливе використання глобальних загальних природних ресурсів, регулю-вання народонаселення, вирішення проблем енергетики, харчування, урба-нізації, охорони флори та фауни.

Час спонукає відмовитися від практики підтримання соціальної та еколо-гічної стабільності за допомогою старих підходів до розвитку та охорони довкілля. Запорука безпеки –в пошуках докорінних змін, перш за все - організаційних.

Природоохоронні завдання й забезпечення стійкого розвитку повинні бути невід’ємною частиною діяльності усіх урядових відомств, міжнародних і великих приватних організацій.

Сьогоднішнє покоління має активно діяти вже зараз, на національному й міжнародному рівнях, щоб у майбутніх поколінь ще залишалася можливість вибору.

Цілі розвитку людства на нове тисячоліття (Матеріли з «Декларації тисячоліття», 2000 р.)

«Ціль 1: викоренити крайню бідність і голод»

Скоротити вдвічі до 2015 року частку людей, прибуток яких складає менш ніж 1 долар у день.

«Ціль 2: досягнути загальної навчальної освіти»

Забезпечити усім дітям можливість отримання нормальної початкової освіти.

«Ціль 3: сприяти рівності чоловіків і жінок та розширенню прав і можливостей жінок»

Усунення нерівностей чоловіків і жінок у сфері початкової і середньої освіти (до 2005 р.) та на всіх рівнях освіти на пізніше 2015р.

«Ціль 4: зменшення дитячої смертності»

Зменшити показник дитячої смертності дітей до 5 років на дві треті з 1990 по 2015рік.

«Ціль 5: покращити здоров’я матері»

Протягом 1990 – 2015 рр. зменшити коефіцієнт материнської смертності на три чверті.

«Ціль 6: боротьба з ВІЛ/СНІД, малярією, та іншими хворобами»

До 2015 р. припинити поширення захворювання ВІЛ /СНІД та покласти початок тенденції до скорочення масштабів поширення цих хвороб.

«Ціль 7: забезпечити екологічну сталість»

Ввести принцип сталого розвитку в політику і програми держав та покласти початок тенденції до покращення витрат екологічних ресурсів.

«Ціль 8: розвивати глобальне партнерство в цілях розвитку»

Розвивати далі відкриту, регульовану, передбачувану торгівлю і фінансову систему.

Вирішувати проблему особливих потреб найменш розвинутих країн.

Повністю урегулювати проблеми заборгованості країн, що розвиваються, за допомогою національних і міжнародних заходів, спрямованих на те, щоб ці країни могли погасити заборгованість у довгостроковій перспективі.

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТА ЗАНЯТТЯ № 48

 

І-А, Б –ел.

І-А, Б –мех.

І-А орг., І-Абух.

 

Предмет. БІОЛОГІЯ.

Тема заняття. Поняття про еволюцію. Основи еволюційної теорії Ч. Дарвіна.

Мета: розглянути передумови виникнення еволюційних поглядів, розглянути внесок у розвиток ідей еволюціонізму відомих учених.

Тривалість: 90 хв.

 

 

Вид заняття: комбіноване заняття.

 

Забезпечення заняття:

 

1. Наочні посібники: підручники, портрети вчених-еволюціоністів.

2. Роздатковий матеріал: картки із завданнями

 

3. Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор;

 

4. Робочі місця (для лабораторних робіт, практичних занять).

.

 

5. Література:

Основна М.Є.Кучеренко «Загальна біологія 10-11 кл» (л.1) § 73

Зміст заняття:

№ елемента і його елементи Елементи заняття, навчальні питання та засоби забезпечення заняття Доповнення, зміни, зауваження
  Організація групи.  
  Актуалізація опорних знань:  
  1. Що таке природокористування?  
  2. Назвіть основні причини зменшення чисельності живих організмів.  
  3. Перелічте заповідники України.  
  4. Які ще природоохоронні території ви знаєте?  
     
     
  Виклад матеріалу  
  1. Положення еволюційної теорії Ж. Б. Ламарка.  
  2. Основні положення еволюційної теорії Ч. Дарвіна.  
  3. Синтетична теорія еволюції.  
     
     
     
  Узагальнення матеріалу  
  1. Які основні положення еволюції запропонував Ж. Б. Ламарк?  
  2. Які основні положення еволюції запропонував Ч. Дарвін?  
  3. У чому головна різниця між ученнями Ж. Б. Ламарка і Ч. Дарвіна?  
  4. Коли і ким була створена синтетична теорія  
  еволюції?  
  Самостійна робота  
  Зробити доповідь про навколосвітню подорож Ч.  
  Дарвіна.  
     
     
     
     

Завдання додому: л.1 § 73

Викладач

 

Тема. Поняття про еволюцію. Основи еволюційної теорії Ч.Дарвіна.

 

Мета: ознайомити студентів з історією формування та становлення еволюційних поглядів, розглянути внесок у розвиток ідей еволюціонізму відомих учених.

Література: Загальна біологія (Підруч. Для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк.) М. Є. Кучеренко, та ін. – Генеза, 2000. – 464с.: іл. §

 

ПЛАН

1. Історія еволюційних вчень.

2. Еволюційне вчення Ж. Б. Ламарка.

3. Еволюційна теорія Ч.Дарвіна.

 

1. Біологічна еволюція – це історичний процес розвитку живої природи, який супроводжується прогресивним ускладненням організмів, рідше –спрощенням їх організації, що загалом послужило причиною виникнення величезного різноманіття органічного світу. Основне питання теорії еволюції живої природи – виявлення рушійних сил і закономірностей виникнення видів.

Життя на Землі почалося з найпростіших організмів – одноклітинних або ще примітивніших форм. Внаслідок перетворення цих форм, яке тривало протягом багатьох мільйонів років, виникли незліченні види мікроорганізмів, рослин і тварин. Однак такі уявлення усталилися в науці в результаті багато-вікової боротьби. У найдавніших центрах цивілізації (Індії, Китаї, Єгипті, Вавілоні, Давній Греції) панували релігійно – міфологічні погляди на природу. Давньогрецікий філософ Платон вважав, що ідеї існують самос-тійно і незалежно від свідомості людини. Він стверджував споконвічну доцільність, тобто присутність у світі Божественного начала. Аристотель вважав основою речей матерію, але пояснював її розвиток впливом нема-теріального чинника – душі. наукове дослідження природи почалося з часів Відродження.

Біологічні науки швидко накопичували великий фактичний матеріал щодо рослинного і тваринного світу. анатомічні й морфологічні дослідження сприяли пізнанню розмаїття форм живої природи, відкрили шляхи до порів-няльного аналізу. Одним із головних завдань біології в період її революцій-ного перетворення на межі XVII - XVIII ст. стала систематизація накопиче-ного фактичного матеріалу. Ще в 1583 р. Ф. Цезальпін (Флоренція) зробив першу спробу класифікації рослин. Англійський ботанік Джон Рей у 1693р. ввів одиницю систематики – вид.

 

 

Шведський натураліст Карл Лінней обгрунтував вид як універсальну одиницю та основну форму існування живого. Велика заслуга Ліннея - введення до наукової практики бінарної номенклатури.

2. Найвидатнішим еволюціоністом до Дарвіна був французький натураліст Ж.Б. Ламарк він здійснив першу спробу створити цілісну теорію еволюції, виклавши свої погляди у книжці «Філософія зоології».

Теорія еволюції Ламарка грунтується на двох головних передумовах: успадкування набутих ознак та внутрішнє прагнення організмів до самовдос-коналення. В основі цієї теорії лежить уявлення про те, що всі живі організми під впливом умов довкілля набувають корисних пристосувань, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток. Інакше кажучи, за Ламарком, еволюція – це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством. Інший фактор еволюції зумовлений внутрішнім прагненням організмів до прогресу, тобто не залежить від умов довкілля. Річ у тім, що вчений розглядав еволюцію як процес безперервних змін, які полягають в ускладненні будови і переходять від нижчого щабля організації до вищого. Такі щаблі він назвав градаціями. Нижчі щаблі – це бактерії та мікроскопічні організми, вищі –теплокровні тварини, у тому числі й людина. Наявність видів, які перебувають на різних щаблях досконалості в певний момент існування Землі, він пояснював тим, що життя безперервно самозароджується, і багато організмів, які виникли пізніше, ще не встигли вдосконалитися до вищого щабля.

3. Створення теорії еволюції було підготовлене усіма досягненнями приро-дознавства того часу. Еволюція, за Дарівном, полягає в безперервних пристосувальних змінах видів. Еволюція відбувається на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, результатом якої є природний добір.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных