Основні етапи процесу аудиту.

Аудиторська перевірка передбачає вивчення достовірності вихідної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та формування на їх основі висновків про їх реальний фінансовий стан. При цьому аудитор самостійно визначає форми і методи перевірки на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Проведення аудиту - це певна послідовність здійснення аудиторських процедур, що реалізуються через упорядковану системи способів та прийомів дослідження фактів господарського життя, в залежності від мети та завдань аудиту. Тому процес аудиторської перевірки умовно поділяють на окремі етапи залежно від терміну, змісту і призначення виконуваних аудитором процедур.

48. Планування аудиту, його мета та стадії. Загальний план аудиту, його зміст. Програма аудиту та її складові.

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування. Планування включає розроблення загальної стратегії виконання завдання, плану аудиту для зменшення аудиторського ризику до прийнято низького рівня, а також детального підходу щодо очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту.

Планування в аудиті слід розглядати як планування аудиторської діяльності та планування конкретної аудиторської перевірки.

Планування аудиторської діяльності здійснюється з метою сприяння забезпеченню належної уваги важливим ділянкам аудиторської перевірки, своєчасної ідентифікації та вирішенню потенційних проблем, а також організації та вирішенню завдання з аудиту ефективно і якісно. Мета планування аудиторської діяльності - досягнення цілей функціонування підприємства (отримання прибутку; розширення ринків збуту; розширення видів діяльності)

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кожного об'єкта аудиту.

Програма аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників перевірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використовувати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту.

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості — ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

♦ умови договору на виконання аудиту;

♦ зміст аудиторського висновку, строки його подання;

♦ відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

♦ відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

♦ відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

♦ систему і форму бухгалтерського обліку;

♦ список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

♦ ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нормативів, інструкцій;

♦ рівень суттєвості завдань аудиту;

♦ найважливіші етапи і завдання аудиту;

♦ ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

♦ порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

♦ сутність і обсяг аудиторських доказів;

♦ умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

♦ ступінь аудиторського ризику;

♦ список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

49. Аудиторська вибірка: значення, етапи, оцінка результатів вибіркової перевірки. Статистичні та нестатистичні методи вибірки. (Шляхова) Вибіркова перевірка в усьому світі визнана основою методи­ки проведення аудиторської перевірки. Термін аудиторська вибірка, або вибіркова перевірка, означає проведення аудитор­ських процедур стосовно менш ніж 100 % бухгалтерських про­водок або показників фінансової звітності. Водночас отримані результати мають дозволити аудитору отримати аудиторські докази, що будуть не тільки достатніми для характеристики окремих, перевірених фактів, а й дадуть змогу розповсюдити отримані висновки на всю сукупність даних, тобто давати мож­ливість зробити об'єктивну оцінку достовірності даних бухгал­терської звітності економічного суб'єкта, що перевіряється.

При побудові аудиторської вибірки аудитор має враховува­ти певну ціль аудиторської перевірки й розуміти, що будь-яка вибіркова перевірка завжди підвищує аудиторський ризик (ризик невиявлення помилок).

Поняття і принципи використання аудиторської вибірки під час аудиторської перевірки, а також порядку визначення та побудови вибіркових тестів аудиторської вибірки у світовій практиці регламентуються МСА 530 " Аудиторська вибірка та інші процедури тестування". Стандартом встановлені певні чинники, які має враховувати аудитор під час побудови ауди­торської вибірки (рис. 5.9).

У тому випадку, якщо аудитор має підстави вважати абсо­лютно неефективною систему внутрішнього контролю на будь-якій ділянці господарської діяльності, застосування вибірко­вого обстеження стає практично неможливим. Альтернативою в цьому випадку може бути значне збільшення обсягу вибірки. Така перевірка достатньо трудомістка, але інакше аудитор не може бути впевнений в обґрунтованості своїх висновків щодо достовірності перевіреної бухгалтерської звітності. Такі ситуа­ції достатньо рідкісні і частіше буває, що в аудитора є сумніви щодо якості й достовірності інформації, що стосується тільки певних ділянок діяльності, певних господарських операцій або статей балансу. У такому разі йдеться про 50 % упевненості, яка вже припускає можливість застосування вибіркового об­стеження.

Окремі дані, які становлять генеральну сукупність, назива­ються елементами вибірки або одиницями вибірки. Вибірка у будь-якому випадку має відображати всі особливості генераль­ної сукупності (всього обсягу інформації, за якою аудитор пла­нує зробити аудиторську перевірку). Наприклад, якщо ауди­тор хоче зробити перевірку дебіторської заборгованості, то ге­неральною сукупністю будуть всі дані щодо стану дебіторської заборгованості, а сукупністю, що перевіряється, — відібрані для перевірки документи. Визначаючи обсяг вибірки, аудитор повинен встановити ризик вибірки, припустиму і очікувану помилки.
Ризик неефективності вибіркової перевірки — це ймовірність того, що аудиторський висновок, зроблений на підставах вибіркового дослідження, може відрізнятися від висновку, який був би зроблений, якби така перевірка була суцільною з використанням тих самих аналітичних процедур.
Існуючі методи аудиторської вибірки можна поділити на статистичні і нестатистичні.
Статистичні методи вибірки базуються на припущенні, що кожна одиниця сукупності має наперед відому (хоча і не обов'язково однакову) ймовірність бути вибраною під час тестування.
Найчастіше використовуються такі статистичні методи:
Вибір випадковим способом. Цей метод означає, що кожна одиниця сукупності має однакову ймовірність бути обраною. При цьому одиниці із сукупності вибираються випадковим способом, із можливим використанням таблиці випадкових чисел.
Систематична вибірка. У разі використання систематичної вибірки одиниці із сукупності вибираються через певні однакові інтервали. Величина однакового інтервалу визначається діленням кількості одиниць у сукупності на розмір вибірки, яку необхідно зробити.
Що стосується нестатистични х (довільних) методів вибірки, то у разі їх застосування ймовірність кожної одиниці сукупності бути обраною для тестування наперед невідома. Тому, застосовуючи нестатистичні методи вибірки, аудитор має бути впевненим, що обрані ним для тестування одиниці сукупності є справді типовими для цієї сукупності.
Оцінка результатів аудиторської вибірки.

49. Поняття і класифікація робочих документів аудитора. (Шляхова) Робочі документи аудитора - записи, зроблені їм під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, а також документальна інформація, отримана в ході аудиту від третіх осіб, підприємства - клієнта або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Класифікація робочих документів аудитора: 1. За часом ведення і використання

1.1. Довгострокові - систематизовані збори документів, що мають значення упродовж тривалого періоду і службовців для швидкого отримання інформації про основні моменти діяльності підприємства:

- - довгострокові договори на проведення аудиту (більше за 1 рік);

- - копії засновницьких документів клієнта;

- - дані про керівництво, персонал.

1.2. Нетривалого користування - систематизовані збори документів, що стосуються річного звіту, що перевіряється, якщо вони не поміщені в довгострокові акти:

- - договір на проведення аудиту на 1 рік;

- - поточний план і програма перевірки;

- - склад групи аудиторів;

- - оцінка аудиторського ризику;

- - копії фінансової звітності;

- - копії первинних документів і облікових регістрів;

- - результати опитування, тестування, анкетування, запитів і інших аудиторських процедур.

2. За способом і джерелами отримання

2.1. Від третіх осіб:

- - відповіді на запит аудиторів банків;

- - відповіді на запит контрагентів.

2.2. Від підприємства - клієнта

2.3. Складені аудитором:

- - зафіксовані документально особисті спостереження;

- - результати тестів.

3. По характеру інформації:

3.1. Правового характеру:

- - копії засновницького договору, статуту, договорів підприємства з клієнтами і постачальниками

3.2. Про керівництво і персонал підприємства:

- - документи про кількість персоналу, склад апарату управління, їх функціональні обов'язки, стаж роботи.

3.3. Про структуру і організацію підприємства:

- - розміщення і склад підрозділів;

- - організація діяльності;

- - перспективи розвитку підприємства.

3.4. Про економічні основи діяльності підприємства:

- - склад технічного складу;

- - про продукцію, що випускається, її асортимент;

- - про ринки збуту;

- - про зовнішньоекономічну діяльність;

- - про конкурентів.

3.5. Про систему внутрішнього контролю - аудитор повинен оцінити міру довіри в системі внутрішнього контролю. Він проводить тести, документально їх оформляє.

3.6. Про систему бухгалтерського обліку - вивчення облікової політики.

3.7. Аудиторські організаційно-функціональні документи:

- - договір;

- - замовлення на проведення аудиту;

- - призначення групи аудиторів;

- - план і програма аудиту;

- - оформлені письмові бесіди і так далі

3.8. Документи оцінки аудиторського ризику

3.9. Аудиторські документи по перевірці окремих статей і показників річної звітності:

- - копії первинних документів підприємства -клиента, облікові регістри з позначками аудитора про перевірку;

- - відповіді на запити від третіх осіб;

- - результати тестів по конкретних видах активів і пасивів.

3.10. Кореспонденція аудитора:

- - письмове звернення аудитора до керівника про надання йому документів;

- - листи з вказівкою недоліків виводів аудиторів;

- - повідомлення про виявлені помилки.

3.11. Підсумкове ув'язнення

3.12. Пропозиції і рекомендації - мають бути оформлені письмово

4. За призначенням:

4.1. Оглядові - в них приведена загальна характеристика підприємства - клієнта, а також загальний огляд фінансової звітності

4.2. Інформативні

4.3. Перевірочні - зведення про перевірку стану відбитих в звітності активів і пасивів.

4.4. Що підтверджують:

- - відповіді на запити третіх осіб

4.5. Розрахункові - містять розрахунки аудитора по перевірці правильності визначення бухгалтерських підсумкових сум, оборотів по рахунках і сальдо.

4.6. Порівняльні - складаються аудитором з метою порівняння даних що перевіряється і спорідненого підприємств або за різні періоди часу.

4.7. Аналітичні - складаються при застосуванні методу аналітичного огляду.

5. По мірі стандартизації:

5.1. Стандартні:

- - листи-опитування;

- - анкети;

- - форми договорів, листів

5.2. Довільної форми

6. За формою представлення:

6.1. Графічні

6.2. Табличні

6.3. Текстові

6.4. Комбіновані

7. По техніці складання:

7.1. Ручні

7.2. На машинних носіях

49. Методика складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. (Шляхова) У Законі України "Про аудиторську діяльність" навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив національний норматив аудиту N° 6 "Документальне оформлення аудиторської перевірки". У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.

Робочі документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

Завдання аудитора - вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.

До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.

Робочі документи виконують такі функції:

* обґрунтовують твердження в аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам;

* полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту;

* сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки;

* допомагають у роботі аудитора.

Робочі документи покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:

* методики проведеного аудиту;

* проведених під час перевірки тестів;

* зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень і рекомендацій.

Зміст робочих документів розкриває професійні міркування аудитора, оскільки немає можливості та необхідності документування кожного обстеження чи спостереження.

При оформленні робочої документації слід дотримуватися таких вимог:

* на першій сторінці кожного робочого документа вказуються назва аудиторської фірми, назва підприємства, період перевірки та дата перевірки документації клієнта;

* кожному робочому документу дається назва, наприклад: "Аудит основних засобів", "Аудит порядку і проведення інвентаризації";

* для прискорення пошуку необхідної робочої документації кожному документові присвоюється код (шифр).

* на кожному документі проставляється прізвище аудитора, який фактично підготував його.

Робочі документи включають:

* інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;

* необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;

* інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність підприємства;

* документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;

* документацію про порядок планування аудиту;

* аналіз важливих показників та тенденцій;

* документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них;

* список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;

* висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

* листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення;

* копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;

* копії фінансових звітів клієнта;

* опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;

* висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.

52. Зміст перевірки даних бухгалтерського обліку. Основні процедури та методика перевірки обліку. (Шляхова)

Основними завданнями перевірки є: всебічне вивчення організації обліку та контролю за раціональним використанням грошових коштів і матеріальних ресурсів, забезпеченням власності підприємства; установлення повноти, своєчасності та достовірності відображення господарських і фінансових операцій в первинних документах і облікових регістрах відповідно до діючих національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку; контроль за забезпеченням впровадження сучасних технологій збору та обробки обліково-економічної інформації; контроль за достовірністю відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності кількісних і якісних показників роботи підприємства.

Бухгалтерський облік на підприємстві має вестися безперервно - з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

На першому етапі перевірки аудитор має ознайомитися зі структурою бухгалтерського апарату підприємства, організаційними формами та методами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з чинним законодавством, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство може самостійно обирати такі форми його організації:
введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; — самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Але ця форма не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

53. Завдання та послідовність аудиту активів. Аудит наявності та руху основних засобів і нематеріальних активів. (Шляхова) Аудит з коштами, ін активам и та розрахунками: Мета: встановлення достовірності даних та руху кштів, повноти та своєчасності відображу в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку грошових коштів відповідно до прийняття облікової політики, достовірності відображ залишків у звітності. Осн. Завдання: 1) перевірка стану збереження готівки в касі, 2) вивч закон і доцільн проведення операцій з грошовими коштами та документами, своєчасності і повноти оприбутк і витрачання грош коштів,. 3) перевірка закон відкриття коштів у банку, 4) виявлення напрямів викор грош коштів, що зберіг на банківських рахунках, 5) вивч операцій з дебітор заборгованістю, 6) перевірка правильн документ оформлення операцій з коштами, розрахунками, активами, 7) оцінка стану синтетичн і аналітичн обліку, 8) перевірка дотрим підприємством податкового законодавства.

Аудит операцій з необоротн активами: Мета: встановлення достовірності правильних даних щодо руху необоротних активів, своєчасне відображу первин даних в зведених докум і облікових регістрах, достовірн відображу стану необоротн активів у звітності господар суб’єкта. Завдання: 1) встановлення правильності документ оформлення надходжень, переміщення, використ і списання необоротн активів, 2) встановлення строку користування експлуатац інш осн засобами, 3) перевірка правильності нарахув зносу, 4) підтвердження достовірності відображ в БО первісної вартості оцінки їх переоцінки, 5) вивчення законності переведення операцій із спис необоротн активів.

Аудит операцій з запасами: Мета: встановл достовірн руху виробничих запасів, повноти та своєчасного відображення первинних даних в зведених даних і облікових регістрах, правильн ведення обліку запасів. Завдання: 1) перевірка наявності запасів, 2) перевірка організації с/г стану збереження запасів, 3) перевірка організації обліку, заготівлі, придбання та витрачання запасів, 4) перевірка законності списання запасів, визнач правильності ведення синтетичного і аналітичного обліку витрат на виробництво і реалізацію прод.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: