Фізика слуху. Поняття про звукопровідну і звукоприймальну системи. Фізичні основи звукових методів досліджень в клініці. Поглинання і відбиття звукових хвиль. Реверберація.

Приймачем звуку в людини є вухо. Звуковий сигнал збуджує слухові рецептори, збудження через слуховий нерв доходить до кори головного мозку, де формуються звукові відчуття. Різні частини слухового аналізатора, або органу слуху, виконують дві різні за характером функції: 1) звукопроведення, тобто доставку звукових коливань до рецептора (закінченнях слухового нерва), 2) звуковосприйняття, тобто реакцію нервової тканини на звукове подразнення.

Функція звукопроведення полягає в передачі складовими елементами зовнішнього, середнього і частково внутрішнього вуха фізичних коливань із зовнішнього середовища до рецепторного апарату внутрішнього вуха, тобто до волоскові клітини кортієвого органу.
Звукові хвилі збираються вушною раковиною, поширюються слуховим проходом, досягають барабанної перетинки. Власна резонансна) частота коливань зовнішнього слухового проходу становить близько 3 кГц. Це означає, що коефіцієнт підсилення інтенсивності звуків має максимальне значення саме для цієї частоти. Коливання барабанної перетинки дуже швидко згасають. Швидкість згасання залежить від її пружності, яка змінюється під час скорочення або розслаблення м язів перетинки, і тому не спричиняє жодного спотворення форми звукової хвилі. У середньому вусі водночас з передачею звуку відбувається зростання інтенсивності звукової хвилі. (за рахунок значно меншої площі стремінця і роботи слухових кісточок)

Функція звукосприйняття полягає в перетворенні фізичної енергії звукових коливань в енергію нервового імпульсу, тобто в процес фізіологічного збудження волоскових клітин кортиєвого органу. Це збудження передається потім по волокнах слухового нерва у корковий кінець слухового аналізатора. Таким чином, звуковосприйняття являє собою складну функцію трьох відділів слухового аналізатора і включає як порушення периферичного кінця, а й передачу виниклого нервового імпульсу в кору головного мозку, а також перетворення цього імпульсу в слухове відчуття.

Респіросонографія. Реєстрацією частотно-часових спектрів можна отримати для різних типів шумів дихання акустичні «портрети». Наприклад, вологим хрипам відповідають короткі імпульсні сигнали зд широким частотним діапазоном.
Перкуся – це аналіз звуків, що виникають внаслідок постукування молоточком по плесиметру або кінчиком зігнутого пальця однієї руки по фаланзі пальця другої руки, прикладеної до певної ділянки тіла хворого.При постукуванні резонують порожнини всередині організму. По –різному реагують на звук молоточка або пальця м які, пружні, тверді та порожнисті органи.
Фонокардіографія полягає у графічній реєстрації тонів і шумів серця.
Аускультація – це прослуховування та аналіз тонів і шумів, що виникають під час функціонування внутрішніх органів.Для прослуховування використовують фонендоскоп.

Реверберація – залишкове післязвуччя у закритих приміщеннях. Утворюється внаслідок багаторазового відбиття від поверхонь та одночасного поглинання звукових хвиль. Реверберація характеризується проміжком часу (у с), протягом якого сила звуку зменшується на 60 дБ

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: