Дисперсія імпедансу. Коефіцієнт поляризації тканин. Реографія.

Дисперсія імпедансу- це явище під час якого опір зменшується під час збільшення частоти змінного струму до деякого значення, після чого залишається практично сталим. Дисперсія імпедансу зумовлена залежністю ємнісного опору від частоти а також поляризаційними процесами, які в наслідок інерції іонів послаблюються при високих частотах. Для більшості тканин мінімальний опір буде при частоті змінного струму»10⁶ Гц, а для нерва – при частоті»10⁹ Гц. Дисперсія імпедансу спостерігається лише для живих тканин. Після відмирання тканини опір від частоти не залежить. Частотні характеристики електричного опору для різних тканин подібні, але значення повного опору (імпедансу) для різних тканин різні. Наприклад, кісткова тканина містить у собі багато кристалів фосфату кальцію, тому має більший імпеданс, ніж м’які тканини. Метод вимірювання імпедансу використовують у медичних дослідженнях, а саме під час вивчення процесів у живих клітинах і тканинах під впливом випромінювання, ультразвуку та інших фізичних факторів, а також у процесі зміни фізіологічного стану.

Для оцінки життєвості тканин вводять коефіцієнт поляризації: K=Rнч∕Rвч

де Rн.ч – опір тканини при низькій частоті,

Rв.ч -- опір тканини при високій частоті.

Наприклад, для печінки ссавців К=9-10, а печінки жаби –2-3. К залежить від інтенсивності обміну речовин у тканинах. Під час відмирання тканин коефіцієнт поляризації зменшується, а для мертвої – прямує до одиниці. У клітинній практиці вимірювання імпедансу використовуються для дослідження кровонаповнення органів. Метод реєстрації зміни імпедансу органів під час їх кровонаповнення називають реографією. Використовуючи багатоканальні реографи, можна досліджувати перерозподіл крові між органами в нормі і патології.

Запис зміни опору досліджуваної системи у часі називається реограмою.

81. Фізичні характеристики імпульсного струму. Дія імпульсного електричного струму на живий організм. Електросон. Електростимулятори. Дифібрилятори.

Імпульсний струм - це електричний струм, періодично повторюваний короткочасними порціями (імпульсами). У медицині частіше використовують імпульсний струм, що складається з ритмічно повторюваних імпульсів струму постійного спрямування і різної форми - прямокутної, трапецієподібної, трикутної, експоненційної (струми Лапіка) або імпульсів синусоїдального струму.
Основними характеристиками імпульсного струму є: амплітуда a, тривалість t і період Т, або частота повторення, а також форма імпульсів.

Діючи на нормальний руховий нерв або на м'яз, одиночний імпульс вже при невеликій тривалості і інтенсивності викликає швидке і короткочасне скорочення м'яза. При частково порушеною іннервації імпульси навіть у десятки разів більшої тривалості і в кілька разів більшої інтенсивності викликають лише мляве скорочення м'яза. В таких випадках застосовують імпульси з поступово наростаючою інтенсивністю (експоненціальні). Часті імпульси - більше 20 в 1 сек.- викликають тетаническое скорочення м'язів. Ці особливості реакцій нервово-м'язової системи на дію імпульсного струму лягли в основу електродіагностики та електростимуляції. Електростимуляція проводиться для підтримання харчування та функції м'язи на період відновлення пошкодженого нерва або тимчасового вимушеної бездіяльності м'язи.
Для електростимуляції обирають такий вид імпульсного струму, який викликав би тетаническое скорочення при мінімальній силі струму і найменшому больовому подразненні. Перш для викликання тетанических скорочень застосовували так звану фарадизацію, користуючись струмом індукційної котушки Фарадея. З появою електронних апаратів фарадический струм замінений аналогічним по дії і легко вимірюваним «тетанизирующим» струмом. При лікуванні цим струмом скорочення обов'язково повинні чергуватися з паузами.

Імпульсний струм з прямокутними імпульсами застосовуються в терапії як електросон. Електросон - це метод гальмування центральної нервової системи імпульсним струмом прямокутної форми з тривалістю імпульсів 0,1...1 мс і частотою проходження 5... 150 Гц.

Дефібриля́тор — апарат, призначений для ліквідації порушення серцевої діяльності (фібриляції) шляхом впливу на серце електричного імпульсу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: