ПИТАННЯ 102. Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК України з урахуванням особливостей, передбачених гл. 38 КПК України.

Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, згідно з якою ― стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню.

Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.) спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причини вчинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу ― мінімальної достатності. Правила рекомендують створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх.

Види проваджень щодо неповнолітніх:

– щодо кримінальних правопорушень, вчинених особами, які не досягли 18 річного віку (статті 484–497 КПК України);

– щодо застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (статті 498–502 КПК України).

Особливості кримінального провадженнях щодо неповнолітніх:

1) здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (ч. 2 ст. 484, ч. 1 ст. 499 КПК України);

2) особливий предмет доказування. Крім обставин, передбачених ст. 91 КПК України, підлягають встановленню також обставини, визначені в ст. 485 КПК України. Під час досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, примусових заходів виховного характеру з’ясовуються обставини вчинення суспільно небезпечного діяння та особа неповнолітнього (ч. 2 ст. 499 КПК України);

3) кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється за участю:

– захисника – обов’язкова його участь (п. 1 ч. 1 ст. 52, ч. 3 ст. 499 КПК України);

– батьків або інших законних представників (ст. 488 КПК України);

– при допиті – педагога чи психолога, а у разі необхідності – лікаря (ст. 226, ч. 1 ст. 491 КПК України);

– у судовому розгляді – представників служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції (ст. 496 КПК України);

4) окрім запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України, до неповнолітніх може застосовуватися такий спеціальний запобіжний захід як передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, – передання їх під нагляд адміністрації цієї установи
(ст. 493 КПК України);

5) до неповнолітніх (після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), які вчинили суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може застосовуватися спеціальний вид заходів забезпечення кримінального провадження – поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 днів, який може бути продовжено ще на строк до 30 днів (ч. 4 ст. 499 КПК України).

6) досудове розслідування щодо неповнолітнього обвинуваченого може закінчуватися направленням до суду клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 497, ч. 5 ст. 499 КПК України);

7) розгляд кримінального провадження щодо неповнолітньої особи здійснюються суддею, уповноваженою згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів” на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх (ч. 10 ст. 31 КПК України).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: