ПИТАННЯ 106. Застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру

Примусові заходи виховного характеру застосовують:

1) якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання. В такому разі прокурор складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують (ст. 497 КПК України). У разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності;

2) до особи, яка після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. В такому разі кримінальне провадження здійснюється відповідно до вимог статей 498–502 КПК України.

Примусовими заходами виховного характеру є (ст. 105 КК України):

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг 15 річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 роки.

Рішення щодо застосування примусових заходів виховного характеру приймає суддя за результатами судового розгляду шляхом постановлення ухвали:

– про застосування примусових заходів виховного характеру;

– про відмову в їх застосуванні (ст. 500 КПК України).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: