Методика проведення гри

Гра – ефективний засіб активізації пізнавальної діяльності людини. Головна її відмінна риса як метода виховання – можливість моделювання яких-небудь процесів, явищ або їх складових компонентів, в ході яких її учасники ведуть напружену розумову роботу, колективний пошук оптимального рішення, використовуючи власний практичний досвід і теоретичні знання.

Гра – це реальна діяльність, цілеспрямовано організована в колективі вихованців з певною метою: відпочинку, розваги або формування суспільного досвіду. Тому ігри використовують повсякчасно, однак ми зупинимося спочатку на загальних підходах до їх організації та проведенні.

Ігри умовно можна розрізнити на – довготривалі, або короткотривалі. За критерій тут узятий термін, необхідний для ходу гри. Також можна виділити й групові та масові форми проведення гри. За змістовим наповненням ігри розподіляються на економічні, екологічні, інтелектуальні, рухливі, спортивні тощо.

Цікавим аспектом гри являється можливість змінити рішення, яке виявилося не досить вдалим. На відміну від реальних життєвих ситуацій у грі можна повернутись назад до будь-якого моменту і переграти його, приймаючи інше рішення для того, щоб визначити його переваги та недоліки в порівнянні з опрацьованим. Одна і та ж ігрова ситуація може програватися декілька раз, її учасники можуть пропонувати свої рішення, побувавши у різних ролях.

Гра збагачує школярів в більшому ступені фактичними, ніж теоретичними даними, за її допомогою школярі набувають практичних навичок і у них виникає бажання доповнити свої знання читанням відповідної літератури.

Структура гри: підготовка (створення концепції гри, створення сценарію, підготовка необхідного обладнання), проведення гри – створення ігрової ситуації, програвання ситуації, її обговорення; аналіз та самоаналіз учасниками проведеної гри.

Концепція гри (ігровий задум) передбачає виявлення умов гри, вимог до учасників, рольових перспектив, системи оцінювання як за кожним етапом так і узагальнена; заохочення (не тільки матеріального, але й емоціонального – конкуренція, рейтинг, наприклад, керівник повідомляє даній групі, що інші групи вирішили цю проблеми швидше, або за отримані жетони можна «придбати» реальні речі чи оцінку); термін гри, необхідне унаочнення, що призначене якнайбільше наблизити гру до реальної ситуації.

Ігрова ситуація – це виявлення характеру визначеної діяльності у запропонованій ситуації – вправі. В основу ігрової ситуації покладений принцип рольової перспективи, яка пропонує створити для кожного школяра можливість виявити себе у новій, складній і відповідальній ролі. Ігрова ситуація забезпечує не тільки умови для особистого спілкування в штучно створеній ситуації, але і для виконання учнями у процесі програвання ролі визначених дій, формування у них вміння заглянути наперед, побачити результати своїх дій, прогнозувати їх наслідки, повірити в особисті можливості і здібності.

Існує чимало прийомів створення ігрової ситуації. Наприклад, для економічної гри: «Діти сьогодні ми з вами пограємо в аукціон: я буду – …, а ви –…», або «Зараз до мене вийдуть 2 юнака та 2 дівчини, які оберуть собі з присутніх «тата» та «маму». Тепер в нас є 4 команди, або 4 сім’ї». Якщо мова йде про ігрову програму задля дозвілля та розваги учнів, то ігрова ситуація створюється «розминкою» – легким, вступним конкурсом, у якому беруть участь всі, і найактивніші заохочуються. Наприклад, аукціон з продажу речі (олівця, календаря, шоколадки) тому, хто найостанній назве відому фірму (економічний термін, українського виробника продуктів, дизайнера і т.д.); або вікторина, на якій за кожну правильно відповідь присутній може отримати жетон, приз, право участі у наступному конкурсі.

Проведення гри ведучий розпочинає з інструктажу, описує характер суспільних (економічних, особистих, ділових) відносин, які будуть відтворюватися під час гри, функції учасників у вирішенні проблеми, масштаби їх повноважень. Під час гри корисно, щоб учасники працювали з документацією, максимально наближеною до практики, і самі створювали такі документи (службові записки, звіти, листи, протоколи).

Під час обговорення гри важливо відмітити відповідність дій учасників їх ролям, з’ясувати досвід, який був отриманий учасниками, їх враження, зроблені висновки.

Різновидами гри є рольові та ділові ігри.

Рольова гра – це імітація будь-якої діяльності в тих або інших штучно створених ситуаціях, які моделюють будь-який процес і головне відносини. У ході ділової гри школярі ставляться в такі умови, у яких вони повинні виконувати чітко визначені функції. Залежно від поставленого завдання, вони повинні обґрунтовувати створену ситуацію і визначити свої дії відповідно до обраних ролей.

Таким чином, рольова гра – це більше досвід відносин, а ділова – досвід практичної діяльності. Головною перевагою гри є скорочення часу нагромадження досвіду. Досвід, який в звичайних умовах нагромаджується протягом багатьох років, може бути отриманий за допомогою ділової гри протягом тижня чи місяця.

Виходячи з того, що досвід – є безцінним надбанням особистості, варто передбачити об’єктивне суддівство гри, своєчасне стимулювання її учасників, не допускати некоректну оцінку ігрових дій, запобігати великому відриву в балах між гравцями, запроваджувати заохочення кращих й підбадьорення тих, які поки що показали не достатньо високі результати.

Під час аналізу й підведення підсумків гри зазвичай визначаються переможці, відбувається їх нагородження. Добре зарекомендували себе інтерактивні методи аналізу гри: «Валіза почуттів», «Віночок побажань», «Метод кейс», «Уявний мікрофон» і ін., особливо коли мова йде про рольові ігри морально-етичного спрямування.

Екологічний моніторинг у формі ділової гри

Ігровий задум: Загальноосвітню установу можна розглядати як екосистему, екологічна обстановка в якій може мінятися не тільки за навчальний рік, чверть, але і за лічені години. Тому необхідно регулярно спостерігати за санітарним станом кабінетів, рекреацій, пришкільної ділянки, спортивних майданчиків, екологічним станом рослин. Такі спостереження називаються екологічним моніторингом (від лат. monitor – «що нагадує, наглядає»). Спостереження ведуться учнями-черговими, вчителями, адміністрацією. Члени екологічного гуртка під керівництвом вчителя виявляють екологічні ситуації, що виникли за рік, розробляють заходи щодо поліпшення екологічного стану школи, повідомляють про них адміністрації, контролюють їх виконання, якщо це можливо, самостійно проводять заходи щодо поліпшення екологічного стану школи. Двічі в рік результати екологічного моніторингу записують в Білу книгу школи.

Форма організації і проведення моніторингу – ділова гра.

Мета: формувати у школярів відчуття турботи про здоров'я оточуючих, здатність прогнозувати можливі зміни стану здоров'я учнів під впливом навколишнього середовища. Проектувати умови, що сприяють зберіганню здоров'я. Розвивати здатність «мислити глобально, діяти локально», виявляти витоки екологічних проблем як наслідок неадекватної дії людей.

Обладнання: картки-завдання, додаткова література.

Організація і проведення гри

Гра проводиться в три етапи.

I етап – підготовчий. Учні розбиваються на групи, обирають «спеціальність» (санітарний лікар, електрик, еколог і т.д.). З кожною групою проводиться інструктаж щодо виконуваної ролі у майбутній ігровій діяльності. Пропонується список літератури або сама література для самостійного вивчення. Учні знайомляться з технікою безпеки в школі, з вимогами до шкільної будівлі, до її озеленення та освітлення і т.д.; готують повідомлення.

II етап – практичний. Кожна група одержує картки-завдання з алгоритмом дій і працює самостійно.

Картка №1. Біо-моніторинг.

Визначити кількісний і якісний склад рослин в кабінетах і рекреаціях. Відзначити самий екологічно чистий кабінет. Розробити методичні рекомендації по озелененню кабінетів з урахуванням біологічних особливостей рослин-очищувачів повітря. Визначити 1-е, 2-е і 3-е місця для нагороджень за краще озеленення кабінету.

Картка №2. Біо-моніторинг пришкільної ділянки.

Визначити кількісний і якісний склад рослин ділянки. Скласти план пришкільної ділянки. Визначити екологічний стан навколишнього середовища за біондикаторами – лишайниками. Розробити методичні рекомендації з поліпшення екологічного стану пришкільної ділянки: підсадка, підгодівля, обробка від комах і т.д.

Картка №3. Моніторинг природного і штучного освітлення.

Перевірити природне освітлення кабінетів і рекреацій. По кожному кабінету вказати: у якому напрямі розташовані вікна, їх розміри і чистоту, наявність шпалер, їх колір і розміри. Розрахувати світловий коефіцієнт: відношення заскленої частини вікон до площі підлоги (норма 1:4, допускається 1:5). Розрахувати коефіцієнт заглибленості: відношення висоти вікна від підлоги до відстані від вікна до протилежної сторони (норма 1:2). Зробити висновок по кожному кабінету, розробити методичні рекомендації.

Картка №4. Моніторинг штучного освітлення.

Вказати вид світильників, їх робочий стан по кожному кабінету і рекреаціях, наявність і санітарний стан арматури. Розробити заходи щодо нормалізації штучного освітлення.

Картка №5. Моніторинг стану електроустаткуванні, водопостачання і каналізації.

Перевірити стан розеток, вимикачів, розподільних коробок в кабінетах і рекреаціях, стан води: вигляд. якість, стан і наявність кранів, фонтанчиків. Наявність і вид каналізації (місцева, центральна), санітарний стан кабінетів гігієни. Розробити рекомендації з поліпшення водопостачання школи.

Картка №6. Моніторинг природної і штучної вентиляції.

Перевірити наявність штучної вентиляції (кватирок), їх використання для провітрювання (вентиляційних рішіток, каналів, наявність тяги в каналах, для контролю використовувати полум'я свічки). Розробити рекомендації.

III етап – підсумкова конференція, робота експертної групи.

Кожна група виступає із звітом про результати моніторингу по своїй ділянці роботи. Дані моніторингу і пропозиції з поліпшення стану школи надають експертній групі.

Експертна група аналізує роботу «фахівців», збирає у них дані і оформляє порівняльну таблицю за всіма показниками моніторингу, розробляє заходи щодо поліпшення екологічного стану школи, оформляє Білу книгу. Список розроблених заходів доводить до відому адміністрації.

Ділова гра: Моделювання особи ідеального керівника школи (для студентської групи)

Мета: сформувати у учасників гри точне і правильне уявлення про чинники, які забезпечують успішну діяльність. Навчити експертному методу кількісної оцінки управлінського потенціалу кадрів. Розглянути набір організаторських якостей особи. Вивчити особу студента з погляду організаторських можливостей. Дати оцінку розвитку організаторських якостей особи в даний час (діагноз), припустити очікувану поведінку і хід подальшого розвитку (прогноз).

Підготовчий етап: Група розбивається на підгрупи.

Початкова інформація. Учасникам гри пропонується бланк гравця і шкала для оцінки чинників управлінського персоналу. В даний час існує безліч підходів до оцінки управлінських кадрів. Один з них – оцінка ділових і особових якостей працівників управління.

Хід гри

1. Керівник гри оголошує її цілі, початкові умови, правила гри і завдання для учасників.

2. Кожен учасник гри оцінює себе за запропонованими чинниками, тобто здійснює самооцінку, заповнюючи графу «Самооцінка».

3. Потім самостійно кожен учасник оцінює чинники управлінського потенціалу, яким, на його думку, повинен володіти «процвітаючий» авторитетний керівник школи. При цьому, він заповнює графу 4.

4. Всі учасники гри розбиваються на команди по 4-5 осіб, залежно від загальної кількості учасників, і у вільному обміні думок виробляють загальну групову оцінку чинників управлінського потенціалу. Команди між собою не консультуються. Кожна команда заповнює графу 5.

5. На дошці викреслюється таблиця, в неї заносяться оцінки, поставлені окремими групами, і на їх основі виробляється колективна узагальнена оцінка. Заповнюється графа 6.

БЛАНК ГРАЮЧОГО

Досліджувані якості:

1. Позитивне ставлення до вчительської професії.

2. Інтерес і любов до дітей.

3. Критичне ставлення до своєї діяльності.

4. Здатність розподіляти обов'язки, доручення, з урахуванням індивідуальних особливостей.

5. Єдність слова і справи.

6. Здатність творчо здійснювати свою діяльність.

7. Бажання вчитися працювати.

8. Професійна діловитість.

9. Професійна виразність мови.

10. Упевненість в своїх здібностях.

11. Організаторські здібності.

12. Професійна поза, дикція, міміка, жести.

13. Професійний світогляд.

14. Педагогічний такт.

15.Уміння досягти кінцевих результатів з якнайменшими витратами.

16. Нетерпимість до бюрократії.

17. Здібність до розробки самостійних альтернативних рішень..

18. Здібність до сприйняття критики.

19. Твердість і рішучість.

20. Справедливість і об'єктивність.

21. Товариськість.

22. Врівноваженість і витримка.

23. Знання наукової організації праці (НОП).

24. Знання теорії управління школою.

25. Уміння організувати колективне ухвалення рішення.

26. Уміння із смаком одягатися.

27. Відчуття гумору.

28. Досвід роботи на керівній посаді.

29. Здатність управляти настроєм своїм і інших людей.

30. Професійна працездатність.

31. Професійна пам'ять.

32. Здатність легко аналізувати недоліки і позитивні особливості інших людей.

33. Здатність виражати вимоги в різній формі (від наказу до жарту).

34. Уміло сприяти розв’язанню конфліктів, об'єднанню колективу.

35. Пропаганда і впровадження в школі досягнення педагогічної науки і педагогічного досвіду.

36. Керування демократичними методами, радячись з колективом.

37. Здатність створювати в групі упевненість в успіху справи.

38. Здатність давати людям влучні характеристики.

Аналіз гри. Викладач підводить підсумки гри. Детально розглядають і обговорюють правильність вибору чинників, визначають відхилення індивідуальне і групове. Індивідуальна і групова помилки по кожному оцінюючому чиннику визначаються як різниця оцінок (балів) по графам 4 і 6, і так само за графами 5-6. Потім помилки підсумовуються по всіх оцінюваних чинниках. Виграє той гравець або та команда, у якої сума помилок мінімальна.

Рольова гра «Бюджет і хазяйство сім’ї»

Мета: сформувати уявлення про основні обов’язки членів родини, про стиль взаємовідносин у сім’ї, економічні основи її функціонування, працювати над удосконаленням емоційної культури учнів.

Обладнання: бланки для конкурсу «Бюджет», дошка для фіксування ходу конкурсів, кольорова крейда, призи для учасників та переможців.

І. Вступне слово ведучого, який повідомляє мету та назву заходу.

З учнів класу формуються команди, які будуть об’єднані як певні родини (жеребкуванням, за бажанням, за інтересами, за результатами відбіркового конкурсу). Ведучий повідомляє номінації за якими будуть підведені підсумки конкурсів. Наприклад, на «саму дружку сім’ю», «саму веселу сім’ю», «саму винахідливу» і т.д.

ІІ. Конкурси.

1. Представлення сім’ї, її членів, реклама прізвища.

2. Бюджет родини. Кожна команда має зафіксувати основні доходи кожного члена родини і створити таким чином сумарний доход на місяць.

3. Розподіл бюджету. За 15 хвилин слід розподілити витрати на господарство сім’ї і занести їх у таблицю:

При підведенні підсумків конкурсу ведучий працює над формуванням правильного уявлення про основні статті сімейного бюджету, пояснює необхідність тих чи інших витрат, співвідносить суми з відсотком від загального доходу сім’ї.

Бали командам нараховуються відповідно до загально статистичних норм витрат.

4. Конкурс «Мама – чарівниця». «Мами» по черзі мають назвати блюдо, яке можна приготувати на сніданок. Той учасник, хто повторюється чи не може назвати вибуває з гри. Перемагає та, яка залишилася останньою. Їй можна вручити приз – пакет солі, ложку і т.д.

5. Конкурс «Тато - на всі руки майстер», аналогічно до попереднього, тільки необхідно називати види спорту чи види діяльності, які б вони стали впроваджувати для своїх дітей.

6. Завдання-ситуації. Команди отримують картки з можливими сімейними ситуаціями, необхідно їх розіграти та виявити можливі шляхи їх розв’язання.

7. Конкурс на саму розумну сім’ю. Проводиться у вигляді Брейн-рингу, де пропонуються запитання про правову основу сім’ї.

8. Конкурс інсценування пісні.

Під час пауз між конкурсами можна робити поінформування щодо проблем сучасної сім’ї, різноманітних заходів держави з удосконалення сімейного благоустрою тощо.

ІІІ. Підведення підсумків гри. Нагородження учасників за номінаціями.

Прес-конференція

Прес-конференція – є однією з найпоширеніших форм організації діалогу між засобами масової інформації та представниками влади, політиками, відомими людьми, фахівцями.

У ході прес-конференції обговорюються важливі проблеми, актуальні для широких мас населення. Недарма прес-конференцією відносять до однієї з інтенсивних форм навчання та виховання школярів. За своєю суттю прес-конференцію можна віднести до ділової гри.

Специфіка підготовки прес-конференції дозволяє охопити практично всіх учнів класу. Учитель розділяє клас на групи, кожна з яких отримує завдання. Одні збирають інформацію по даній темі, інші оформлюють аудиторію. Прес-конференції можуть організовуватися як на уроках, так і на факультативних заняттях. Щоб захід із застосуванням ділової гри був результативним, необхідно попередньо, продумано підібрати кандидатури «спеціалістів» з різних галузей, які не тільки знали б стан обговорюваних на прес-конференції справ, але й вміли б гарно, правдиво розповідати про це і викликати учнів до дискусії. З іншого боку доцільно проконтролювати й підготовку питань «журналістами», а при необхідності провести консультації з учнями. Важлива роль відводиться ведучому, який має спрямовувати дискусію, керувати нею.

Прес-конференція, як форма організації виховної роботи, є імітацією реального існуючого суспільного досвіду. Слід врахувати й забезпечити відповідне обладнання: розставити столи для учасників, підготовити аудіо-, відео матеріали, тематичні виставки, при необхідності – статистичні таблиці, карти, графіки.

Щоб відтворити реальну атмосферу, забезпечити рольову перспективу учасників заходу, зазвичай, готують таблички з прізвищем «запрошених», їх «займаною посадою», а для «журналістів» – бейджі, на яких зазначені підрозділи ЗМІ. Ведучий має вимагати проведення прес-конференції згідно протоколу: порядок виступів, представлення виступаючих, процедуру подачі питань.

Прес-конференції ефективно проходять під час здійснення різних напрямків виховної роботи: «Про шкідливі звички» із запрошенням «лікаря», «генетика», «соціолога», «тренера»; «Економічні проблеми мого міста», «Традиційна та нетрадиційна енергетика»; «Права та обов’язки підлітка», «Про запобігання насильства у сім’ї» і багато інших цікавих та важливих для сучасного школяра тем.

Під час підведення підсумків прес-конференції доцільно зупинитися на загальних висновках з теми, а також на рівні виконання учнями призначених ролей.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: