Педагогічний консиліум

Консиліум (від лат. consilium – нарада, обговорення) – це форма, яка запозичена з медичної практики, означає нараду лікарів, на якій обговорюється діагноз хворого. Звісно консиліуми збирають тоді, коли виникають утруднення, є необхідність у зміні тактики лікування. Отже й педагогічний консиліум доцільний саме тоді, коли необхідно визначитися у подальшому вихованні учня чи групи учнів, виробити педагогічну позицію щодо вчинку учня або становища у класі.

Педагогічний консиліум – групова форма організації обговорення окремої педагогічної проблеми.

На підготовчому етапі класний керівник вивчає стан обговорюваної проблеми: вивчає особові справи учнів, відвідує сім’ї, проводить спостереження, застосовує педагогічні ситуації, аналізує успішність та відвідування занять, узагальнює матеріали діагностики. Запрошені вчителі, адміністрація школи, представники громадськості, батьки також опрацьовують з свого боку питання, що розглядаються під час педагогічного консиліуму. Призначається дата та місце проведення, порядок денний.

Проведення педагогічного консиліуму. Вступне слово, зазвичай, надається класному керівникові, який окреслює проблему та висуває своє бачення її. У подальшому пропонуються виступи всіх осіб, що мають відношення до обговорюваного питання: вчителі, які працюють в класі, батьківський актив, батьки учнів, заступники директора і ін. При необхідності можуть виступити запрошені фахівці: лікарі, психологи, юристи, економісти і ін.

Під час підведення підсумків педагогічного консиліуму формулюються висновки й рекомендації, конкретні рішення, визначаються строки їх виконання.

Тематика педконсиліумів: «Причини негативної поведінки учнів 9-А класу», «Шляхи підвищення суспільної активності 5-Б класу», «Стан вихованості учнів 10-Б класу», а також заплановані обговорення особливостей процесу навчання та виховання в щойно сформованих класах.

План проведення педконсиліуму

1. Виступ директора.

2. Ознайомлення з характеристиками класу, окремих учнів. Класні керівники.

3. Виступи вчителів-предметників, класовода, бібліотекаря, організатора учнівської молоді, медсестри, психолога.

4. Підбиття підсумків консиліуму. Заступник директора.

5. Вироблення рекомендацій.

6. Спостереження за виконанням рекомендацій. Директор, психологи.

7. Періодичне заслуховування звітів про індивідуальну та колективну роботу за наслідками консиліуму на педагогічних нарадах.

1. Яку роль відіграє діагностика у діяльності класного керівника?

2. Як складається програма вивчення класу, класного колективу?

3. Які відомості може дістати вчитель-предметник, вихователь з результатів діагностики класного колективу? Як можна їх використати для удосконалення навчально-виховного процесу?

4. Навіщо визначається рівень вихованості учнів? Як наявний рівень вихованості впливає на результати навчання, на подальше життя вихованця?

5. Які форми та методи використовуються для діагностики розвитку важливих рис учнів та учнівського колективу?

6. Що собою являє моніторинг якості виховної роботи? Чи може діагностика підмінити моніторинг?

7. Яку роль відіграє моніторинг у здійсненні виховної роботи?

ПІСЛЯМОВА

Розкриваючи методику організації виховної роботи у даному посібнику автори намагалися показати найбільш загальні підходи, ті, які не втрачають свого значення з перебігом часу. Зрозуміло, що кожен вихователь вносить у них щось своє – власний досвід, досвід учнівського колективу, наявні традиції, орієнтується на вік учнів, їх потреби та прагнення, здібності та обдарування. А також враховує можливості школи та батьків, умови регіону, вимоги інструктивно-методичних настанов керівних органів освіти.

Проте педагогічною наукою та шкільною практикою доведена можливість існування технологій в організації виховної роботи, розроблені критерії та показники їх ефективності, орієнтуючись на які педагогічний працівник може здійснити формування найважливіший рис особистості своїх вихованців.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: