Становлення міжкультурної комунікації як науки

Виникнення міжкультурної комунікації зумовлене потребами суспільства. Її практична сфера бере початок із найдавніших часів, коли людям доводилося встановлювати різні контакти з чужинцями, що потребувало толерантності і певних знань про міжкультурні відмінності. Особливої актуальності навички у сфері міжкультурного спілкування набули в час бурхливого розвитку міжнародних контактів, які розпочалися в 70-ті роки ХХ ст.

Однак раніше питання МК порушували відомі філософи та мовознавці: Арістотель, Г.-В.Лебніц, Ф.Вольтер, Й.Гердер, І.Кант, Г.-В.-Ф.Гегель, В. фон Гумбольдт, К.Фослер, О.Потебня, Ф.Боас та ін.

Необхідність теоретичного розроблення спеціального курсу, а пізніше й окремої науки «Міжкультурна комунікація», постала після Другої світової війни. Виявився брак знань і навичок у міжкультурному та міжетнічному спілкуванні. Це стало поштовхом до створення в 1946 р. у США спеціального Інституту служби за кордоном, який очолив Е.Холл. Цей заклад мав готувати дипломатів, розвідників, волонтерів Корпусу миру, міжнародних військових та інших фахівців для роботи за кордоном, сприяти усуненню міжрасових та міжетнічних конфліктів. Там були і психологи, і етнологи, і антропологи, соціологи, культурологи та ін.

У праці «Безмовна мова» (1959) Е.Холл заклав теоретичні підвалини міжкультурної комунікації як інтегрованої науки, що має вивчати взаємозв’язок між культурою та комунікацією через виявлення притаманних різним народам культурних моделей (патернів).

У Європі МК зацікавилися у 70-80-ті роки ХХ століття. В Україні здійснюються тільки перші кроки щодо утвердження МК як науки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: