Історія написання: «Лiсову пiсню» Леся Украïнка написана, будучи далеко вiд батьківщини (у Грузії), влiтку 1911 року всього за дванадцять днiв.

Леся Українка в листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 році так згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею»:

«Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

У листуванні письменниці є згадки про те, що стало поштовхом до написання твору. В листі до матері від 2 січня 1912 році Леся Українка писала:

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам’ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».

Численні переробки, закреслення та дописки в чорновому автографі свідчать про складну та наполегливу працю над твором.

Композиція: події розгортаються навесні, влітку та пізньої осені, що співзвучно із коханням Мавки і Лукаша.

Експозиція – ліс на Волині; зав’язка – знайомство Мавки і Лукаша; кульмінація – одруження Лукаша із Килиною, Лукаш – вовкулака; розв’язка – смерть Лукаша, навесні відродиться Мавка, бо вона «має в серці те, що не вмирає».

Образи Мавки й дядька Лева уособлюють духовність і красу, а матері Лукаша й Килини — приземленість, грубість. У Лукашеві ж ці риси поєдналися, і Мавка дуже жалкує, що він не може "своїм життям до себе дорівнятись". Стративши любов, Лукаш втратив і вміння відчувати красу, і здатність до творчості, перетворився на вовкулаку (напіввовка, напівлюдину). "Лісова пісня" — це глибоко філософський твір про взаємодію добра і зла, про боротьбу людини за вільне, красиве, духовно багате життя в гармонії з природою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: