Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Державна політика в галузі формування інформаційного суспільства та інформаційна діяльність




 

Інтерес держави в побудові інформаційного суспільства знаходить своє яскраве відображення в проведенні державної інформаційної політики в галузі інформатизації та створенні нової галузі права - інформаційного права. Провідною ознакою інформаційного суспільства є інформатизація. Сутність поняття "інформатизація" розкривається у ст. 1 Закону України "Про національну програму інформатизації" (1998 р.).

Інформатизація– це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, що ґрунтуються на застосуванні сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукомістких виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства.

Інформатизація в широкому розумінні полягає в соціальному процесі створення та повсюдного використання інформації як суспільного ресурсу, який забезпечує інтенсифікацію економіки, прискорення науково-технічного прогресу держави, процесів демократизації та інтелектуалізації суспільства.

Інформатизація передбачає масове впровадження методів та засобів збору, обробки, передання та збереження інформації на базі засобів обчислювальної техніки та засобів передання інформації.

Процес інформатизації дозволяє виявити основні суспільні відносини, які при цьому виникають і мають потребу в правовому врегулюванні. До них можна віднести відносини, що виникають при:

- забезпеченні конституційних прав на інформацію, яка оброблюється за допомогою комп'ютерних технологій;

- розробці, впровадженні та експлуатації комп'ютерних систем і мереж, а також комунікаційних систем;

- створенні, поширенні, передачі, купівлі-продажу програм для ЕОМ та інших засобів забезпечення автоматизованих інформаційних систем;

- формуванні та використанні інформаційних ресурсів, що містять електронні банки даних;

- встановленні і дотриманні режиму доступу до комп'ютерної інформації і проведенні інших мір інформаційної безпеки;

- міжнародному обміні комп'ютерною інформацією.

Згідно Закону України “Про інформацію”, державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації.

Головними напрямами і способами державної інформаційної політики є:

· забезпечення доступу громадян до інформації;

· створення національних систем і мереж інформації;

· зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності;

· забезпечення ефективного використання інформації;

· сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів;

· створення загальної системи охорони інформації;

· сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України.

Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.

Інтенсивне впровадження інформаційних технологій у діяльність державних органів надає можливість:

- наблизити їх до громадян, поліпшити і розширити послуги населенню;

- підвищити внутрішню ефективність і скоротити витрати на держсектор;

- стимулювати створення нового інформаційного устаткування, продуктів і послуг приватним сектором шляхом адекватної державної політики.

Практично кожна з розвинутих країн має програму, яка присвячена формуванню інформаційної політики по розбудові інформаційного суспільства. При чому слід зазначити, що ця політика розглядається як імператив, невиконання якого потягне за собою неконкурентну спроможність всієї країни, втрату темпів розвитку, відкидання з передових економічних, торгівельних та технологічних позицій.

Згідно діючому законодавству, під інформаційною діяльністю слід розуміти сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних.

Порядок їх створення, структура, права та обов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого і регіонального самоврядування.

До основних напрямків інформаційної діяльності слід віднести: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.

Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності. Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.

Згідно чинному законодавству до основних видів інформаційної діяльності відносяться одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

Одержання інформації - це набуття, придбання, накопичення, відповідно до чинного законодавства України, документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою.

Використання інформації - це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Поширення інформації - це поширення, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку, документованої або публічно оголошуваної інформації.

Зберігання інформації - це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Одержання, використання, поширення та зберігання документованої або публічно оголошуваної інформації здійснюється у порядку, передбаченому Законом і іншими законодавчими актами в області інформації.

Інформаційна діяльність у суспільстві здійснюється суб'єктами, які мають певні інтереси і прагнуть їх реалізувати, ставлячи перед собою відповідні цілі. Їхня взаємодія з іншими суб'єктами обумовлює механізми і форми організації інформаційної діяльності в суспільстві. Поряд з цим з метою аналізу механізмів і форм організації інформаційної діяльності можна розглядати учасників інформаційних відносин відповідно до їхньої ролі у процесі життєдіяльності суспільства використовуючи як аналог поділ, до якого вдаються економісти. Критерієм поділу тут виступатиме однотипність функцій учасників інформаційних відносин.

Слід звернути увагу, що на практиці поряд з терміном "суб'єкт інформаційних відносин" вживається термін "суб'єкт інформаційної діяльності". Другий термін, хоч і поступається першому за рівнем узагальнення, однак наголошує саме на активній ролі таких суб'єктів, які намагаються певним чином впливати на своє інформаційне середовище. Водночас взаємодія зазначених суб'єктів приводить до утворення різних форм суспільної організації інформаційної діяльності, характеристика яких подається нижче.

Особливої уваги заслуговує класифікацію об’єктів інформаційної діяльності: інформація, технічні засоби та технології, бази даних та знань, інформатизація, інформаційні ресурси, інформаційні культура і політика, інформаційна безпека, засоби масової інформації, архівна, бібліотечна та видавнича діяльність, реклама піар, недобросовісна конкуренція, інформаційна боротьба та комп’ютерні програмні продукти.

Організація інформаційної діяльності у сфері управління представляє собою спосіб функціонування структурних елементів будь-якої інформаційної системи (підприємства, політичної партії, держави тощо). Відповідно організація інформаційної діяльності будь-якого суб'єкта управління - це спосіб функціонування структурних елементів інформаційної системи даного суб'єкта. Практика свідчить, що організована інформаційна діяльність часто має ієрархічний характер.

На підставі цього можна виділити такі рівні організації інформаційної діяльності у сфері управління: міжнародний (наднаціональний, глобальний); загальнодержавний/національний; регіональний (у межах певної держави); підприємство або некомерційна організація, як правило юридична особа (у межах певної держави); у межах структурних ланок підприємств і некомерційних організацій; індивідуальний.

Рівні організації інформаційної діяльності характеризуються: кількісним та якісним складом суб'єктів; характером самоорганізації цього рівня інформатиці діяльності, ступенем його централізації (децентралізації); співвідношенням економічних та адміністративних механізмів регулювання діяльності суб'єктів цього рівня; характером відносин між суб'єктами тощо; швидкістю реакції суб'єктів на вплив зовнішніх чинників мобільності (інертності) цього рівня організації інформаційної діяльності в цілому; обсягами, ступенем різноманіття та складності потоків інформації, що функціонують на цьому рівні ієрархії; потенційними можливостями суб'єктів цього рівня ієрархії в царині збору, переробки, зберігання та передачі інформації.

На сучасному етапі і насамперед у великих організаціях інформаційна діяльність, або інформаційно-аналітичне управління, стає відносно самостійним видом діяльності. Водночас, щоб бути ефективною, інформаційна діяльність повинна здійснюватися відповідно до загальних положень і механізмів управління. З іншого боку інформаційна діяльність, як окремий вид послуг, має свої особливості, без врахування яких нею неможливо ефективно управляти.

Інформаційна діяльність має свої особливості, які треба враховувати для її ефективної організації:

1. У структурі ресурсів інформаційної діяльності значне місце посідають нематеріальні активи, інформація.

2. Ключову роль в організації інформаційної діяльності, в тому числі і для встановлення порядку використання всіх ресурсів, відіграють вимоги/потреби споживачів інформації.

3. Визначення якісних характеристик інформації значною мірою має суб'єктивний характер.

4. Для ефективної організації інформаційної діяльності особливе значення має кваліфікація кадрів.

5. "Виробничі потужності" (ресурси) інформаційної діяльності для її ефективної організації треба розраховувати за рівнем попиту на них у період "пік".

6. Можливості формування запасів "готової продукції" у формі "придатної до використання" інформації обмежені, як правило, жорсткими рамками часу через схильність інформації до швидкого старіння.

Не всі повідомлення і навіть інформація можуть ефективно використовуватись їх отримувачем. Для цього вони повинні мати форму інформаційних ресурсів, тобто певним чином організованої сукупності джерел інформації, придатних для регулярного застосування суб'єктом в його управлінській (регуляторній) діяльності. Змістовні, технічні та організаційні вимоги до інформаційних ресурсів залежать від інформаційних потреб споживачів і безпосередньо визначаються характером сформульованих запитів і регулярністю їх надходження.

Достовірність повідомлення є ключовою ознакою при оцінці будь-якого інформаційного документа, створеного в результаті аналітичної діяльності. Вона забезпечується завдяки правильному поєднанню ряду моментів, що визначають результативність роботи аналітика.

Другим основним принципом організації інформаційно-аналітичного процесу є своєчасна підготовка документів. Своєчасність отримання інформації багато в чому визначає її цінність для користувача. Значення своєчасного подання інформації особам, які приймають рішення, може бути настільки великим, що заради нього варто навіть дещо поступитися достовірністю повідомлень. Звичайно, йдеться не про суттєву зміну змісту повідомлення, а лише про певне зниження ступеня його точності. Адже, як зазначалось у попередніх розділах, достовірність інформації визначається її здатністю відображати реально існуючі об'єкти з необхідним ступенем точності.

Третім основним принципом організації інформаційно-аналітичного процесу є ясність викладення матеріалу. Суть реалізації цього принципу полягає в тому, щоб зробити доступними для інших результати роботи аналітика. Адже саме коректне сприйняття інформації робить її переконливою для споживача, а отже, забезпечує успіх справи. Іноді автор забуває про це.

 

Висновок

З метою упорядкування суспільних відносин, пов'язаних з інформацією, їх суспільнокорисної спрямованості, а також подолання наявних і можливих негативних соціальних явищ відповідно формуються суспільні норми поведінки сторін цих відносин.

У міру розвитку соціальних інформаційних відносин збільшується кількість норм регулювання їх та зростає вплив на різні рівні суспільства: людину, окремі спільноти, державу, суспільство в цілому. За певних обставин ці норми набувають соціальної значущості та переходять у статус публічного, державного права. Набуваючи глобального поширення, публічні нормі окремих країн через транскордонні інституції отримують статус міжнародних норм.

Під час лекції ми переконалися, що сьогодні в Україні настав час формування нового публічно-правового та наукового юридичного феномену – інформаційного права. Об'єктивність і закономірність його існування активно обґрунтовуються в дискусіях, теоріях юридичної науки.

В українському національному праві системоутворюючим фактором і поштовхом до виникнення і формування інформаційного права як інституції публічного (державного) права можна вважати прийнятий 2 жовтня 1992 р. Закон України "Про інформацію". Подальший розвиток регулювання інформаційних відносин у публічному (державному) праві набув відображення в прийнятих нових законах України.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте інформаційне право як галузь суспільних відносин, як інституцію в юридичній науці та як навчальну дисципліну.

2. Що таке інформаційні цивілізація?

3. Визначте інформаційне суспільство через його особливості та характеристики.

4. Що таке інформатизація та її основні напрямки?

5. Охарактеризуйте державну інформаційну політику.

6. Що таке інформаційне суспільство та інформатизація?




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных