Інформаційні правовідносини: поняття, зміст та класифікація

Інформаційні правовідносини - це відносини, що виникають при: формуванні і використанні інформаційних ресурсів на основі створення, збору, опрацювання, накопичення, збереження, пошуку, поширення і надання споживачу документованої інформації; створенні і використанні інформаційних технологій і засобів їхнього забезпечення; захисту інформації, прав суб'єктів, що беруть участь в інформаційних процесах та інформатизації.

Надалі під інформаційними правовідносинами ми будемо розуміти урегульовані інформаційно-правовою нормою інформаційні суспільні відносини, сторони якого виступають як носії взаємних прав і обов'язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою.

До основних елементів інформаційного правовідносини відносять:

а) суб'єкти, що вступають у правовідносини при здійсненні інформаційних процесів;

б) поводження (дії, бездіяльність) суб'єктів при здійсненні ними інформаційних-правовідносин (наприклад, придбання виключних прав, передача майнових прав, купівля-продаж інформаційних об'єктів, тиражування і поширення інформаційних об'єктів і інші аналогічні дії);

в) об'єкти, у зв'язку з якими суб'єкти вступають у інформаційні правовідносини. Приклади об'єктів інформаційних правовідносин (інформаційних об'єктів) - документована інформація, інформаційні продукти і послуги; виключні права; елементи інформаційної безпеки (інформаційні права і свободи особи, стан захищеності особистості, захищеність інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів і т.п.); інформаційні технології і засоби їхнього забезпечення (у тому числі програми для ЕОМ), інші об'єкти в інформаційній сфері;

г) право, обов'язок і відповідальність суб'єктів правовідносин при здійсненні інформаційних процесів.

Дослідження змісту інформаційних правовідносин зручно проводити на моделі інформаційної сфери.Ґрунтуючись на моделі інформаційної сфери, можна виділити основні групи суб'єктів інформаційних правовідносин:

· виробники, або творці, інформації, у тому числі автори,

· власники інформації (інформаційних об'єктів),

· споживачі інформації.

Більш детальна класифікація суб'єктів правовідносин буде даватися в міру розгляду їхнього поводження, зв'язаного з інформаційними об'єктами правовідносин в інформаційній сфері.

За допомогою цієї моделі легко досліджувати поводження суб'єктів правовідносин у залежності від видів і способів виробництва і перетворення й організації інформації й інформаційних об'єктів і провести класифікацію інформаційних правовідносин.

Класифікація інформаційних правовідносин може проводитися на основі аналізу поводження суб'єктів в інформаційних процесах в інформаційній сфері. Розглянемо основні групи інформаційних правовідносин.

1. Інформаційні правовідносини, що виникають при здійсненні пошуку, одержання і споживання інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг

Такі права й обов'язки виникають у споживачів інформації, що діють в однойменній області інформаційної сфери, і виробників інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів і інформаційних послуг, що здійснюють діяльність у відповідних однойменних областях моделі інформаційної сфери

Суб'єкти - споживачі інформації, діючи в даній області, реалізують своє конституційне право на пошук і одержання інформації будь-якого виду і форми представлення за винятком інформації обмеженого доступу, порядок одержання якої регламентується особливо. Вони вступають у правовідносини з тими виробниками інформації, інформаційних об'єктів, що діють у виконанні покладених на них обов'язків по виробництву і розповсюдженню інформації (це головним чином державні структури й органи місцевого самоврядування), а також із виробниками інформації авторами добутків або власниками інформаційних об'єктів.

При цьому споживачі інформації несуть цивільно-правову, адміністративно-правову і кримінальну відповідальність за неправомірне використання отриманої інформації.

2. Інформаційні правовідносини, що виникають при виробництві, передачі і поширенні інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів, інформаційних послуг

Характер і особливості прав і обов'язків, що виникають при вироблені, передачі і поширенні інформації, багато в чому визначаються видом і формою представлення виробленої інформації.

3. Інформаційні правовідносини, які виникають при створенні та застосуванні інформаційних систем, їх мереж, засобів забезпечення. Ця група відносин заснована на диспозитивних методах регулювання, пов’язаних з захистом особистих немайнових, особистих майнових прав та прав власності на вказані інформаційні об’єкти, а також імперативних методів при проектуванні та експлуатації державних інформаційних систем та засобів їх забезпечення.

4. Інформаційні правовідносини, які виникають при створенні та застосуванні засобів і механізмів інформаційної безпеки.

Згідно Закону України “Про інформацію” до основних принципів інформаційних правовідносин слід віднести: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події і явища в області політики, економіки, культури, а також у соціальних, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Що ж таке інформація? Існує чимало визначень цього терміна залежно від галузі науки, сфери людської діяльності, де він використовується.

Інформація в загальножиттєвому зрозумінні, на побутовому рівні звичайно трактується як свідомості, що передаються людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і т.ін.), а також як знання про ті чи інші явища, процеси, об'єкти.

Визначення поняття "інформація" через поняття "дані" ("відомості"), "знання" потребує з'ясування їх співвідношення. Воно уявляється наступним:

- зареєстровані за допомогою будь-яких носіїв факти, події (незалежно від того, повідомлено про них адресатові, чи цікавлять вони когось) називають даними;

- ці ж дані, якщо вони були співвідношенні з певною областю їх використання, становлять знання;

- в свою чергу, знання, які служать вирішенню певного завдання, є інформацією.

Для організації інформаційної діяльності у сфері управління фундаментальне значення має використання термінологічного апарату кібернетики, особливо такого її розділу, як теорія інформації. Отже, інформація – це зміст повідомлення про сукупність явищ і подій, що представляють інтерес для зацікавлених осіб та організацій, підлягають реєстрації та обробці. При цьому за інформацію вважаються лише ті дані та зведення, які несуть дещо нове, раніше невідоме для споживача (суб'єкта управління).

При вивчення даної теми необхідно засвоїти, що відповідно до Закону України "Про інформацію" (ст. 1), інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Основна функція інформації полягає в повідомленні суб'єкту про стан середовища, в якому проходить його життєдіяльність, у зниженні ступеня невизначеності тієї чи іншої ситуації. У найзагальнішому плані інформацію поділяють на масову та спеціальну. Масова інформація виконує функцію спілкування, а спеціальна – забезпечує процес створення матеріальних і нематеріальних благ.

Найпростіший і водночас досить ефективний підхід до класифікації інформації базується на законі єдності протилежностей. Так, у найзагальнішому плані, залежно від доступності, інформація поділяється на доступну і недоступну для певного суб'єкта.

Доступність інформації обумовлена не лише її юридичним статусом, а й фактичними умовами її використання для різних суб'єктів. Для визначення юридичних аспектів вживається поняття "порядок доступу". За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Для визначення останньої вживається ще закрита, або секретна, тобто така, що з тих чи інших міркувань являє собою таємницю і розповсюдження якої можливе лише за згодою органів, уповноважених контролювати питання пов'язані з цією інформацією. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Інформація з обмеженим доступом у свою чергу поділяється на конфіденційну,таємну і службову.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до вищезазначених вимог, і розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати така інформація:

що міститься в документах суб'єктів владних повноважень і становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових, функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

зібрана в процесі оперативно-розшукової, контр розвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Відкрита - інформація, якою дозволено користуватися широкому загалу. Існує певний зв'язок між реальною доступністю інформації та режимом доступу до неї. Він проявляється у праві на інформацію та його реалізації. Адже не всяка відкрита інформації доступна певному суб'єктові і навпаки (приклад студент та співробітник СБУ).

За своєю генезою інформація (дані) поділяється на первинну і вторинну.

Первинна – це інформація (дані), зібрана вперше для розв'язання якого-небудь завдання.

А вторинна – та, яка вже була зібрана раніше для інших цілей.

За своєю суб'єктною належністю інформація поділяється на внутрішню і зовнішню. Наприклад, інформація, що обертається в межах підприємства, є його внутрішньою інформацією. А та, що надходить з оточуючого середовища, – зовнішньою.

Відповідно до Розділу ІІ Закону України "Про інформацію" існує класифікація інформації за змістом.

Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище.

Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - відомості та/або дані про:

стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;

фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);

стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;

інші відомості та/або дані.

Правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства.

Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

Для задоволення своїх інформаційних потреб суб'єкти інформаційної діяльності використовують певні джерела інформації. А оскільки поняття "джерело інформації"вживається надзвичайно широко, то, щоб уникнути ускладнень у роботі, аналітику треба добре розуміти, яке змістове навантаження несе цей термін у кожному конкретному випадку. У загальному розумінні під джерелами інформації розуміють документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

У свою чергу, документ – матеріальний носій, щомістить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (Закон України "Про інформацію").

З поняттями "джерело інформації" та "документ" пов'язаний термін "носій інформації (даних)", який в науковій літературі визначається як матеріальний об'єкт, призначений для зберігання даних.

Таким чином, у системі суб'єктно-об'єктних відносин інформаційної діяльності джерелом інформації є будь-який об'єкт, де нагромаджуються повідомлення, дані, що в подальшому використовуються суб'єктами інформаційних відносин (державними організаціями, посадовими та юридичними особами, громадянами), впливають на їхню поведінку.

Друковані видання як джерело інформації для підготовки управлінських рішень

Потужний потік найрізноманітнішої інформації окремі індивіди та організації можуть одержувати з друкованих видань, причому властивості отримуваної інформації розрізнюються залежно від типу видань. Одне з провідних місць серед друкованих джерел інформації, що використовуються для підготовки управлінських рішень, перш за все стратегічного характеру, належить науковим і аналітичним виданням.

У цілому до основних переваг від використання друкованих видань порівняно з іншими джерелами інформації належать такі

- широта змістовної (тематичної) різноманітності повідомлень;

- подача великих обсягів повідомлень;

- можливість повторного (багаторазового) використання повідомлень адресатом;

- хороша доступність великих масивів друкованої інформації, у тому числі завдяки наявності розвинутої мережі різноманітних посередників (продавців періодичних і неперіодичних видань, публічних бібліотек тощо),

- можливість швидкого копіювання значних обсягів інформації;

- відносна дешевизна.

Електронні джерела інформації

Основною конкурентною перевагою електронних джерел інформації є оперативність, а радіо і телебачення – ще й масовість. Однозначно говорити про масовий характер повідомлень, що розповсюджуються через мережу Інтернет, можна лише для розвинених країн. Що ж стосується інших держав, то тут можливості розповсюдження повідомлень через Інтернет значно менші й не йдуть ні в яке порівняння з телебаченням і особливо з радіо. Ще однією перевагою телебачення і певною мірою Інтернет є можливість трансляції не лише аудіо-, а й візуальної інформації.

Що ж стосується Інтернету, то ця мережа є зручним технічним засобом оперативного пошуку інформації у величезній масі різноманітних повідомлень. Соціальний же феномен Інтернету як джерела масової інформації пов'язаний саме з механізмом функціонування з величезною кількістю суб'єктів: виробників повідомлень, провайдерів, споживачів повідомлень та ін.

Переваги Інтернету з позицій отримувача інформації:

- можливість оперативного доступу до великих масивів різноманітних повідомлень,

- поєднання можливості повторного (багаторазового) використання повідомлень з можливостями сприйняття широкого спектра візуальних повідомлень, що підвищує ефективність й засвоєння (тобто своєрідний симбіоз переваг друкованих видань і телепередач, хоча останніх меншою мірою);

- можливість оперативної обробки знайдених повідомлень (копіювання, компоновка, підготовка змістовно нових повідомлень, тиражування тощо).

Переваги мережі Інтернет з точки зору відправника повідомлень:

- потенційна можливість охоплення великої аудиторії;

- висока оперативність передачі повідомлень;

- можливість використання широкого спектра візуальних символів з метою підвищення ефективності впливу на аудиторію;

- можливість забезпечення оперативного зворотного зв'язку.

Джерела статистичної інформації

Статистика, як сфера наукової та практичної діяльності, має справу зі збором, аналізом та інтерпретацією даних. Статистична ж інформація дає узагальнену кількісну характеристику якісно однотипних явищ та (чи) процесів Перевагою статистичної форми інформації над іншими є:

- наочність характеристики об'єктів;

- можливості подачі значного обсягу інформації при збереженні її компактної форми.

Статистичну інформацію поділяють на первинну і вторинну. Первинну інформацію отримують завдяки статистичним спостереженням, що являють собою систематизований збір масових відомостей про явища шляхом реєстрації їх суттєвих ознак відповідно до заздалегідь складеної програми.

Реклама, виставки, конференції як джерела інформації для підготовки управлінських рішень

Важливим джерелом інформації можуть слугувати такі засоби просування товарів на ринок або ж навіть введення у суспільний обіг певних ідей, як реклама, виставки та конференції. Вони передбачають можливість візуальної комунікації та (чи) особистого спілкування суб'єктів, пов'язаних із управлінням та його інформаційним обслуговуванням.

Реклама – це оплачена певним спонсором неперсоніфікована комунікація, що використовує засоби масової інформації з метою вплинути на аудиторію аби схилити (стимулювати) її до певних дій. Саме розуміння того, що реклама є засобом просування товарів та ідей відповідно до інтересів відправника, визначає підхід до її аналізу як джерела інформації.

Характерною ознакою торгових виставок/ярмарків є те, що вони являють собою багатоцільовий засіб безпосередньої комерційної комунікації. Адже сукупність окремих засобів комунікації (різноманітні друковані матеріали, телевізійна техніка, різного виду реклама, особисте спілкування фахівців тощо), що їх застосовує експонент-адресант для відвідувача виставки-адресата, перетворюється на якісно нове інтегральне за своєю структурою і водночас дуже оперативне джерело комплексної інформації. Саме комплексний характер комунікації з можливістю встановлення оперативного зворотного зв'язку є основною конкурентною перевагою виставок як джерела інформації для адресата. Водночас виставки/ярмарки дають можливість експонентам просувати на ринок свої товари та послуги.

Важливу інформацію можна отримати за рахунок участі в різноманітних конференціях, "круглих столах" тощо. З точки зору задоволення інформаційних потреб певних суб'єктів такі заходи виконують насамперед стимулюючу інформаційну функцію, сприяючи генерації нових ідей та знань у їх учасників.

Характерними рисами конференцій та "круглих столів" є:

- заздалегідь визначена тематика проблем, які обговорюються;

- участь у таких заходах перш за все фахівців відповідно до визначеної тематики обговорюваних проблем;

- безпосереднє спілкування фахівців під час цілеспрямованої дискусії, що створює ефект "мозкової атаки", тобто об'єднання інтелектуалів різних фахівців на розв'язання певної проблеми.

Консультативні послуги як джерело інформації

Надзвичайно важливим джерелом інформації, особливо у підприємництві, є консультативні послуги, або консалтинг. Останній являє собою забезпечення клієнта спеціалізованими знаннями, професійними навичками та іншими ресурсами, що дають змогу оптимізувати фінансово-економічне становище клієнта в межах чинного законодавства.

Інші джерела інформації

Важливим джерелом інформації у сфері державного і місцевого управління, в політиці та бізнесі є результати соціологічних опитувань, їх завдання (цільова функція) полягає в оперативному задоволенні потреб органів відповідного управління в інформації про ставлення окремих категорій громадян, соціальних груп до суспільних явищ і процесів. Головні інформаційні функції цього типу джерела інформації – оперативне поінформування, ознайомча і дослідницька – залежать від конкретних завдань, які стоять перед замовником, і рівня його кваліфікації.

Інформаційна діяльність у суспільстві здійснюється суб'єктами, які мають певні інтереси і прагнуть їх реалізувати, ставлячи перед собою відповідні цілі. Їхня взаємодія з іншими суб'єктами (клієнтами, партнерами та ін.) обумовлює механізми і форми організації інформаційної діяльності в суспільстві. Закон України "Про інформацію" визначає, що суб'єктами інформаційних відносин є фізичні особи, юридичні особи, об'єднання громадян, суб'єкти владних повноважень.

Поряд з цим з метою аналізу механізмів і форм організації інформаційної діяльності можна розглядати учасників інформаційних відносин відповідно до їхньої ролі у процесі життєдіяльності суспільства використовуючи як аналог поділ, до якого вдаються економісти. Критерієм поділу тут виступатиме однотипність функцій учасників інформаційних відносин.

За таких умов означені суб'єкти поділятимуться на такі категорії

· населення (або домогосподарства), куди входять громадяни України та інших держав, а також особи без громадянства;

· комерційні організації, що є юридичними особами України та інших держав, включаючи приватних підприємців;

· некомерційні організації – юридичні особи України та інших держав;

· органи державної (центральної) влади та відповідного галузевого управління;

· органи місцевої влади, самоврядування та відповідного галузевого управління.

Слід звернути увагу, що на практиці поряд з терміном "суб'єкт інформаційних відносин" вживається термін “ суб'єкт інформаційної діяльності”. Другий термін, хоч і поступається першому за рівнем узагальнення, однак наголошує саме на активній ролі таких суб'єктів, які намагаються певним чином впливати на своє інформаційне середовище.

Водночас взаємодія зазначених суб'єктів приводить до утворення різних форм суспільної організації інформаційної діяльності, характеристика яких подається нижче:

Висновок

Під час проведення лекції ми ознайомилися з визначенням інформаційно-правових норм та інформаційних правовідносин, а також з інформаційною діяльністю та її напрямками. Особливої уваги заслуговує питання класифікації інформаційних правовідносин та визначення їх місця в системі суспільних відносин.

Інформаційні правовідносини виникають, змінюються та припиняються в інформаційній сфері та регулюються інформаційно-правовими нормами. Ці відносини є різновидом правових відносин, вони виражають всі основні ознаки правового відношення.

Ми визначили інформацію як об'єкт інформаційних правовідносин та інформаційної діяльності, а також з класифікацією суб'єктів інформаційних правовідносин згідно діючого законодавства. Особливої уваги заслуговує питання про місце джерел інформації в системі суб'єктно-об'єктних відносин інформаційної діяльності.

Ми живемо на стику двох тисячоріч, коли людство вступило в епоху нової науково-технічної революції. До кінця двадцятого сторіччя люди оволоділи багатьма таємницями перетворення речовини та енергії і зуміли використовувати ці знання для поліпшення свого життя. Але крім речовини та енергії в житті людини величезну роль грає ще одна складова - інформація. Це найрізноманітніші зведення, повідомлення, звістки, знання, уміння.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте інформаційне право як галузь суспільних відносин, як інституцію в юридичній науці та як навчальну дисципліну.

2. Визначте інформаційне суспільство через його особливості та характеристики.

3. Що таке інформатизація та її основні напрямки?

4. Охарактеризуйте державну інформаційну політику.

5. Що таке інформаційне суспільство та інформатизація?

6. Охарактеризуйте соціальні аспекти інформаційних відносин.

7. В чому полягає специфіка інформаційно-правових норм?

8. Структура та класифікація інформаційних відносин.

9. Надайте класифікацію об’єктів інформаційних правовідносин.

10. Визначте систему суб’єктів інформаційних правовідносин.

11. Що таке інформація та які види інформації Вам відомі?

12. Основні характеристики інформації.

13. Охарактеризуйте джерела інформації в системі суб'єктно-об'єктних відносин інформаційної діяльності.

14. Охарактеризуйте інформаційні ресурси як об’єкти інформаційних відносин.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: