Визначте основні фактори розвитку особистосі.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільна значущого та індивідуального — неповторного.

Формування особистості — це становлення людини як соціальної істоти, яке проходить у результаті впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Фактори розвитку: спадковість, середовище, виховання (трикутник Й. Швайцари) + діяльність.

Спадковість — це відновлення у нащадків біологічної подібності.

У спадковість передаються: тип нервової системи, деякі безумовні рефлекси (оборонний, орієнтовний), конституція тіла, зовнішні ознаки та власне людські задатки (високоорганізований мозок, задатки до мови, ходіння у вертикальному положенні, до окремих видів діяльності та ін.).

За спадковість відповідають носії спадковості – гени. Спадкова програма людини схожа на пазли. Детермінована програма – загально – людські ознаки(ходіння, говоріння). Змінна програма – дозволяє людині пристосовуватись і саморозвиватися. Діти успадковують тільки задатки(потенційні можливості) які треба розвивати у потенційні можливості. Спеціальними здібностями є здібності до певних видів діяльності.

Середовище — навколишні суспільні, матеріальні і духовні умови, в яких існує людина. Все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім'ї, ближнього оточення і кінчаючії середовищем соціальним, в якому вона народжується і яке створює умови для. її розвитку і виховання.

- природне

- соціальне

- Макросередовище(всесвіт, держава)

- Мезосередовище (місто, вулиця)

- Мікросередовище (родина, школа, друзі)

Соціалізація людини — процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.

У середовищі людина соціалізується.

Сутність соціалізації: 1. Адаптація – адаптувати людину на соц.. умови. 2. Самоактуалізація «я концепції» - захистити її індивідуальність.

Соціалізація — процес двобічний. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству і соціальним групам, до яких він належить, а з другого — активно входить у систему соціальних зв'язків і набуває соціального досвіду.

Мета соціалізації полягає в тому, щоб допомогти вихованцеві вижити в суспільному потоці криз і революцій — екологічній, енергетичній, інформаційній, комп'ютерній тощо, оволодіти досвідом старших, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце в суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в ньому. При цьому людина в процесі соціалізації прагне до самопізнання, самоосмислення, самовдосконалення. '

Виховання мета: упорядкувати спекрт фізичних, соціальних і психологічних впливів на особистість і створити умов для ефективної соціалізації. Лев Вигоцький: зони розвитку виховання дитини:1. Зона актуального розвитку – сукупність знань і навичок, що дитина повинна опанувати самостійно

2. Зона найблищого розвитку – ("завтрашній день") за допомогою батьків.

Діяльність: - гра, учіння, праця, спілкування.

-пізнавальна, - суспільна, - спортивна, - художня, технічна, реалістична, - гедонічна.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: