Бюджетна система України та зарубіжних країн

ЕЛЕМЕНТИ БЮДЖЕТНИХ СИСТЕМ ОКРЕМИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН Великобританія Загальні дані. Офіційна назва — Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії; територія — 244,1 тис. км2; населення — 59 млн осіб (1998 p.). Адміністративно-територіальний устрій. До складу Великобританії входять Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія. Крім того, є ще ряд островів — Гебридські, Оркнейські, Шотландські, Мен, Нормандські. Територія Англії поділена на графства, райони і парафії. Такий самий адміністративний поділ має Уельс. Шотландія поділена на округи і райони. Державний устрій. Складові Великобританії мають широкі права щодо автономії. Форма держави — унітарна. Органи державної влади. Глава держави — монарх (королева або король). Формально йому належать широкі повноваження, але насправді ці права значною мірою реалізує уряд, або кабінет. Законодавча влада представлена двопалатним парламентом. До складу нижньої палати — палати громад — входять 650 депутатів, які вибираються терміном на п'ять років. Верхня палата парламенту — палата лордів, куди входить близько 1200 осіб, у тому числі пожиттєві лорди, чисельністю близько 350 осіб. Основну роль відіграє палата громад. Виконавча влада представлена в окремих випадках монархом, а постійну роботу здійснює кабінет та його голова — прем'єр-міністр. Кількість членів кабінету — в межах 20. Судова влада характеризується автономністю у різних частинах Великобританії. Конституція. Великобританія не має конституції у традиційному розумінні цього слова — як єдиний юридичний акт. Основу конституційних норм становлять: Історичні документи — Велика хартія вольностей 1215р., Петиція про права — 1628 p., Білль про права — 1689 р., Акт про престолонаслідування — 1701 р. та ін. Сукупність законів (статутів). Це закони про парламент — 1911 p., 1949 p., Закон про народне представництво —1983 p., Закон про виборчі округи — 1986 p., Закон про громадянство — 1981 р. та ін. Судові прецеденти. Це — рішення вищих судів щодо конкретних справ, які мають юридичний обов'язковий характер для інших судів. Закони і звичаї парламенту, що є досить складним і аморфним утворенням, яке включає регламенти палат парламенту і "Правила спікера", правила парламентських процедур. Бюджетні відносини. До бюджетних відносин причетні прем'єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну економічну стратегію. Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспектора в Лондоні, а також близько 700 контор по всій країні. Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчується 31 березня. При розробленні проекту бюджету кабінет ураховує 18 ключових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До основних положень належать: зростання валового національного продукту, рівень безробіття, ціни на акції, норми процентних ставок, ціни на основні продукти, зокрема на нафту, рівень податкових ставок. Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі Європейської системи рахунків 1995 p. (EISA 95). Уперше за 1999/2000 бюджетний рік бюджет був зведений з профіцитом у 3,5 млрд ф. ст., тоді як 1998/1999 бюджетний рік завершився з дефіцитом у 3 млрд ф. ст. Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п'ятирічний період у цінах поточного року з відповідним щорічним коригуванням (табл. 24.1.1). За такий досить тривалий період часу — п'ять років — можливі помилки в прогнозних розрахунках, але за останні п'ять років середня абсолютна помилка не перевищувала 1 % від валового національного продукту або плюс чи мінус 9 млрд ф. ст.

Податки.

Великобританія є батьківщиною науки про оподаткування. І сьогодні залишаються актуальними праці А. Сміта та Д. Рікардо. Сучасна система оподаткування формувалася ще в XIX ст., але суттєвих змін зазнала в 1965, 1973 pp. та в середині 90-х років. Податки в унітарній державі поділяються на загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні податки становлять близько 90 % усіх податкових надходжень. Місцевий податок практично один — муніципальний, але місцеві органи влади можуть вводити додаткові збори на конкретні місцеві потреби. Розглянемо основні з них.

1. Податок на доходи. Уперше був застосований у 1799 р. як тимчасовий захід з метою фінансування військових потреб у війні проти Наполеона, а з 1842 р. закріпився на постійній основі. У Великобританії застосовується шедулярна форма стягування податку, яка передбачає розмежування доходу на частини (шедули) залежно від походження доходу. Таких шедул шість, і кожна з них має особливий механізм оподаткування.

Доходи від майна: від власності на землю, від будівель і споруд, квартирна плата від здавання в найом квартир.

Доходи від лісових масивів, які використовуються у комерційних цілях.

Доходи від державних цінних паперів.

Доходи від комерційної діяльності:

доходи від ділових операцій, наприклад прибуток власника магазину;

доходи від приватної професійної діяльності — лікаря чи адвоката;

отримані відсотки й аліменти, які підлягають оподаткуванню;

доходи від цінних паперів, які розміщені за кордоном і які не ввійшли в шедулу Е;

доходи від майна, розташованого за кордоном;

усі інші доходи, наприклад, гонорар.

Заробітна плата, пенсії, допомоги, інші трудові доходи.

F. Дивіденди та інші виплати, які здійснюють компанії Великобританії на користь працівників.

Справляння податку здійснюється за місцезнаходженням джерела доходу, тому якщо працівник отримує дохід в одному місці роботи, він податкову декларацію не заповнює.

Для всіх платників податків діє особова знижка і додаткова сімейна знижка. Розміри особової і сімейної знижки переглядаються щорічно з урахуванням інфляції. У 1997 р. особова знижка становила 3445 ф. ст.

Діють три категорії податку на доходи, які застосовуються після особової та сімейної знижки: 20 % — після 2,5 тис. ф. ст., 25 — від 2,5 до 23,7 тис., 40 % — після 23,7 тис. ф. ст. доходу в розрахунку на рік.

Податок на додану вартість. Цей вид податку посідає друге місце в податкових надходженнях і становить 17—19 % від усіх податкових надходжень. Базою оподаткування є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару, або різниця між виручкою і вартістю закупівель у постачальників. Основна ставка — 17,5 %. Не підлягають обкладанню такі види товарів, які є основними для забезпечення нормального існування людини — продовольчі, книги, ліки, імпортні й експортні товари, основні види палива й енергії для домашнього вжитку, будівництво нових будинків, транспортні послуги, дитячий одяг, поштові і фінансові послуги, страхування, ритуальні послуги.

Податок на прибуток підприємств. Основна ставка — 33 %. При визначенні прибутку з валових витрат вираховуються представницькі витрати, витрати на розважальні заходи для співробітників компанії, витрати на юридичні послуги, якими скористалася компанія, збитки, витрати на науково-дослідні роботи. Малий бізнес, оборот якого не перевищує 250 тис. ф. ст. на рік, оподатковується за ставкою 25 %.

Податок на приріст капіталу. Застосовується при реалізації певних видів активів, що приносять прибуток — приватні автомобілі, житло, національні ощадні сертифікати та облігації тощо. Мета цього податку — обмежити розміри і спекулятивність угод. Доходи визначаються як різниця між ринковою вартістю капіталу і вартістю придбання. Податок сплачується за найвищою ставкою прибуткового податку, якщо платником є фізична особа, і за основною ставкою податку на прибуток, якщо платник — юридична особа.

Податок на спадок. При отриманні спадку не оподатковуються перші 150 тис. ф. ст., потім застосовується ставка в 40 %, але існує ціла система знижок і пільг, які можуть становити від 20 до 80%.

Муніципальний податок. Це основний вид місцевого податку. Він залежить від ринкової вартості майна і кількості дорослих членів сім'ї. Класифікація майна передбачає вісім оцінних категорій. Існує система знижок для окремих категорій громадян.

Франція

Загальні дані. Офіційна назва — Французька Республіка; територія — 551,6 тис. км2; населення — 58,8 млн осіб (1998 p.).

Адміністративно-територіальний устрій. Метрополія держави розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. комун. До складу Франції входять п'ять заморських департаментів — Гваделупа, Мартиніка, Гвіана, Сен-П'єр і Мікелон та Реюньйон; одна територія з особливим статусом — Майот; чотири заморські території — Нова Каледонія, Полінезія, Уолліс і Футуна, Південноантарктичні території.

Державний устрій. Адміністративно-територіальні одиниці наділені статусом місцевих колективів із системою виборчих органів самоврядування: регіональних, генеральних і муніципальних рад. Нині Франція називається V Республікою (І Республіка — 1793—1802 pp.; П Республіка — 1848—1852 pp.; ІП Республіка — 1875—1940 pp.; IV Республіка — 1946—1958 pp.). Форма — унітарна.

Органи державної влади. Головною посадовою особою держави є президент. Його повноваження такі:

призначає прем'єр-міністра — голову уряду;

за поданням прем'єр-міністра призначає інших членів уряду;

головує в уряді — Раді міністрів;

після відповідної процедури консультацій розпускає Національні збори — одну з палат парламенту;

підписує ордонанси і декрети Ради міністрів;

призначає голову Конституційної Ради;

е головнокомандувачем військових сил.

Отже, позиції президента Франції — одні з найсильніших у світі серед інших країн, що мають інститут президентства.

Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат — непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні колективи республіки, а також французів, які проживають за межами основної територіальної частини Франції. Судову гілку влади представляють:

Конституційна Рада, яка складається з дев'яти членів. До її компетенції віднесено: правильність виборів президента, депутатів Національних зборів і Сенату; нагляд за правильністю проведення референдумів; подання висновків щодо відповідності законів Конституції.

Висока палата правосуддя. Складається з рівної кількості членів Національних зборів і Сенату. її повноваження — давати оцінку діям президента, але лише з питань державної зради.

Вища рада магістратури. Очолює президент. До и компетенції належать пропозиції щодо призначення суддів Конституційного суду, першого заступника Апеляційного суду, голів судів вищої інстанції, призначення посадових осіб прокуратури, за винятком чиновників, яких призначає Рада міністрів.

Палата правосуддя. Складається з 15 суддів — 12 парламентаріїв і трьох суддів Касаційного суду. Основне призначення — розгляд дій членів Ради міністрів, які можуть класифікуватись як карні.

Інші судові органи. До них належать Касаційний суд, Апеляційний суд, суди вищої та підпорядкованих інстанцій.

Конституція. Конституція V Республіки була ухвалена 4 жовтня 1958 р. зі змінами і доповненнями до 1995 р. включно. Характерною особливістю Конституції є наявність Економічної і соціальної ради, яка дає висновки щодо проектів законів, ордонансів і декретів, консультує уряд з будь-яких питань економічного або соціального характеру, доповідає в парламенті щодо відповідних проектів або пропозицій.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: