Особливості роботи серця. Рефлекторна та гуморальна регуляції роботи серця. Серцевий автоматизм.

Джерелом енергії, необхідної для руху крові, є серце, його робота. Серце складається з двох половин: лівої (системної) і правої (легеневої). У кожній половині находиться передсердя та шлуночок. Передсердя і шлуночок відповідної половини з'єднані між собою атріовентрикулярним отвором, який закритий стулками, що утворюють клапан. У лівій половині його називають двостулковим, а в правій – тристулковим. Хоча насправді в лівому атріовентрикулярному клапані дві стулки буває в 24 % випадків, у 35% випадків їх було три, а в 32 % – чотири. Для правого атріовентрикулярного клапана найбільш типовим є наявність чотирьох стулок.

3 боку шлуночків до стулок клапанів прикріплені сухожильні нитки або хорди. Вони обумовлюють відкривання стулок тільки в бік шлуночків. 3 лівого шлуночка виходить аорта, а з правого – легенева артерія. Отвори цих судин, закриті пів місяцевими заслінками, що відкриваються під час скорочення шлуночків.

Стінка серця складається з трьох шарів: ендокарда, міокарда і епікарда. Основну масу складає міокард, що має найбільш складну будову. Його утворюють окремі м'язові волокна, які складаються з послідовно з'єднаних (кінець в кінець) клітин кардіоміоцитів, що мають спільну мембрану, це так звані вставні диски – нексуси, для яких характерним є незначний електричний опір. Нексуси забезпечують функціональну однорідність міокарда, що лежить в основі існування так званого функціонального синцитію.

Міокард передсердь тонший, ніж міокард шлуночків, і має два шари: циркулярний і поздовжній. На поперечному зрізі обох шлуночків видно, що товщина лівого значно більша ніж у правого. Крім цього, слід зауважити, що в міокарді шлукочків виділяють три шари. Зовнішній та внутрішній шари мають спіралеподібну форму і є спільними для обох шлуночків. Середній шар – це шар циркулярних волокон, який йде окремо в кожному шлуночку. У правому шлуночку цей шар розвинутий слабо, в порівнянні з лівим.

Рівень потенціалу спокою в скоротливих кардіоміоцитів знаходиться в межах -90 – -95 мВ і є стабільним. Потенціал спокою клітин скоротливого міокарда створюється іонами К+ і Сl-, проте на відміну від фазних поперечно посмугованих м'язів, хлорна проникність мембрани порівняно з калієвою дуже мала. Швидкий потенціал дії (мал. 1) складається із швидкого наростання (спайк) протягом 1 мс і тривалої реполяризації – більше 200 мс. Потенціал дії скоротливих кардіоміоцитів поділяють на такі фази: швидкої деполяризації, швидкої початкової реполяризації, повільної реполяризації (плато) і швидкої кінцевої реполяризації.

Розвиток потенціалу дії клітин скоротливого міокарду зумовлений такими іонними механізми: фаза 0 – швидке відкриття Na+–каналів, що викликає лавиноподібний вхід Na+ в клітину; фаза 1 – зменшення проникності для Na+, з одночасним її підвищенням для Сl- і К+, фаза 2 – в клітину входить Са2+ через повільні Са2+-канали, що зумовлює тривалу реполяризацію, фаза 3 – поступове закриття Са2+-каналів, при відкритті кальційзбудливих К+–каналів, що зумовлює вихід K+ з клітини, у фазу 4 – відбувається відновлення вихідних концентрацій іонів у клітині і зовні.

До складу провідної системи входять: синусовий вузол (синусно-передсердний, синоатріальний), який знаходиться біля місця впадіння верхньої і нижньої порожнистих вен у праве передсердя. Від синусового вузла до вушка лівого передсердя йде міжпередсердний пучок Бахмана. А до другого вузла провідникової системи - передсердно-шлуночкового (атріовентрикулярного) – йдуть міжвузлові провідні тракти (пучки Бахмана, Венкебаха та Тореля). Від атріовентрикулярного вузла йде міжшлуночковою перегородкою пучок Гіса (передсердно-шлуночковий пучок), який ділиться на дві ніжки праву та ліву. Ліва ніжка в свою чергу ділиться на передню та задню гілки. Права ніжка та гілки лівої ніжки переходять у волокна Пуркін'є.

У клітинах провідної системи відсутній справжній потенціал спокою, а є повільна спонтанна діастолічна деполяризація, яка обумовлена самовільним збільшенням у діастолу проникності мембрани для іонів Са2+. Внаслідок цього в клітині нагромаджуються позитивні іони, негативний заряд внутрішньої поверхні клітинної мембрани зменшується і як тільки мембранний потенціал досягає приблизно рівня -60 мВ, спонтанно виникає потенціал дії, що поширюється провідною системою, а звідти на скоротливий міокард. Потенціал дії клітин провідної системи поділяється на такі ж фази, як і у скоротливих кардіоміоцитів і в основі їх розвитку лежать приблизно такі ж іонні механізми. Проте існують деякі відмінності: фаза швидкої деполяризації – більш повільна, реверсії потенціалу не відбувається, фаза плато – коротша, що зумовлено швидшою інактивацією Са2+– каналів.

Іннервація серця здійснюється вегетативною нервовою системою. Симпатичні волокна (серцеві нерви) до нього йдуть від шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура. Парасимпатична іннервація відбувається за рахунок блукаючого нерва.

Основна роль у регуляції діяльності серця на рівні довгастого мозку належить парасимпатичному центру. Парасимпатичні ядра взаємодіють із симпатичними серцевими центрами тора кального відділу спинного мозку та відділами, що лежать вище (гіпоталямічним, лімбічної системи, кірковим), і забезпечують рефлекторну регуляцію діяльності серця. Блукаючі нерви опосередковують парасимпатичні впливи на серце, що сприяє зменшенню частоти і сили серцевих скорочень, а значить і серцевого викиду. Активізація симпатичних нервів серця посилює серцеву діяльність.

При подразненні барорецепторів (тиском крові) і хеморецепторів (хімічними агентами) рефлексогенних зон виникають рефлекторні зміни у діяльності серця. Особливе значення мають рефлексогенні зони, що розташовані в дузі аорти, в ділянці розгалуження загальної сонної артерії та в порожнистих венах. Одним із основних серцевих рефлексів є рефлекс з дуги аорти (Ціона-Людвіга). При збільшенні тиску в дузі аорти подразнюються барорецептори, від них імпульсація йде до парасимпатичного депресорного центру довгастого мозку, внаслідок чого його тонус підвищується. Далі інформація передається блукаючим нервом до серця, що призводить до зменшення сили та частоти серцевих скорочень, при цьому тиск крові знижується. Такий самий механізм зміни в діяльності серця через барорецептори, що знаходяться в ділянці розгалуження загальної сонної артерії (рефлекс Геринга). Рефлекс Гольця – при ударі в епігастральну ділянку (сонячне сплетіння), подразнюється блукаючий нерв, який викликає раптову зупинку серця. Кора впливає на діяльність серця через блукаючий та симпатичні нерви. Доказом впливу кори на роботу серця є утворення умовних рефлексів.

Гуморальна регуляція роботи серця. Ацетилхолін та калій зменшують частоту і силу серцевих скорочень. Адреналін та кальцій збільшують частоту та силу серцевих скорочень.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: