Уміст та методи медико-гігієнічного й статевого виховання в підлітковому та юнацькому віці.

Статеве виховання - процес, направлений на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, які визначають бажане відношення до представників даної статі. Саме тому в сферу статевого виховання входять не лише такі специфічні відношення між представниками чоловічої та жіночої статі, як шлюбні, а також інші, зумовлені вихованням дітей, професійною діяльністю, відпочинком.

Мета статевого виховання - сформувати в учнів правильне розуміння суті моральних норм та установок в сфері взаємовідносин статей та потребу керуватися ними в усіх інших сферах діяльності. Досягнення необхідного соціального ефекту в процесі статевого виховання можливе лише за умови вирішення таких конкретних педагогічних завдань:

- виховати почуття соціальної відповідальності у взаємовідносинах між особами чоловічої та жіночої статі;

- сформувати переконання, що в сфері інтимних відносин людина не є незалежною від суспільства;

- виховати цілеспрямоване бажання мати міцну, здорову і дружню сім'ю, яка б відповідала потребам суспільства, бажання мати декількох дітей, свідомо І відповідально відноситись до їх виховання, як до свого обов'язку перед своїми батьками, дітьми і перед суспільством в цілому;

- виховати здібність розуміння інших людей та почуття поваги до них не тільки, як до людей взагалі, а також, як до представників тієї чи іншої статі;

- здібність враховувати та поважати специфічні статеві особливості людей в процесі їхньої суспільної діяльності;

- виховати прагнення і навички оцінювати свої вчинки щодо інших лю-дей, сформувати переконання про шкідливість ранніх статевих зв'язків, про недопустимість безвідповідальності та легковажності у відносинах з особами іншої статі, сформувати поняття дозволеного і недозволеного в цих відносинах;

- виробити правильне розуміння дорослості - її змісту, істинних ознак та якісних проявів. До засобів виховного впливу при статевому вихованні належать:

- правильна і своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості по-ведінки дівчинки, дівчини, її взаємовідносини з ровесниками чоловічої статі;

- правильна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку дівчинки, хлопчика основані на твердих знаннях того, що в їхньому розвитку є нормальним, а що відхиленням від норми. Вчителі зобов'язані завжди розуміти, що їхня реакція на всі ці прояви - один з важливих шляхів статевого виховання;

- приклади правильного відношення дорослих до представників іншої статі, основаного на глибокій повазі. Дорослі не повинні ставити до відома дітей свої конфлікти, вирішувати при них свої відносини тощо. Вчителю потрібно спеціально звертати увагу школярів на позитивні приклади відношення людей різної статі один до одного, на взаємний прояв кохання, увагу і турботу (виховання на позитивних прикладах).

Необхідно постійно надавати школярам інформацію статевої направленості. З цією метою використовують такі форми падання інформації:

1) відповіді на запитання;

2) індивідуальні та групові заняття,

3) спеціальні бесіди,

4) включення інформації з даної теми в зміст навчальних предметів. Ця інформація може бути донесена до слухача як роздільно, так і разом для хлопчиків та дівчаток, юнаків і дівчат. Важливе значення мас контроль за читанням літератури, надання необхідної літератури, її обговорення тощо. Основними принципами статевого виховання є:

- єдність виховних зусиль школи, сім'ї, громадськості, облік кола спілкування та шляхів інформації дівчаток та хлопчиків, пошук та реалізація можливостей подіяти на них;

- повне використання всіх можливостей для виховної роботи, існуючих в навчальних предметах, уроках, позакласній роботі, а також їх прийнятність і взаємозв'язок, невіддільність статевого виховання від інших аспектів морального виховання, від усієї навчально-виховної роботи;

- комплектність та систематичність виховного впливу в інтересах стате-вого виховання, їх виконання з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей на основі доброзичливості, розуміння, поваги і вимогливості.

Зміст статевого виховання включає вивчення таких питань: І) фізіологічні, психологічні, педагогічні особливості, пов'язані з статевою приналежністю, значення цих особливостей для взаємовідносин з іншими людьми в усіх сферах людської діяльності;

2) сім'я і взаємовідносини в ній;

3) народження і виховання дітей;

4) спадкоємність поколінь тощо.

Необхідно давати дітям таку інформацію про статеве життя і в такій формі, щоб не викликати у них статевої уяви дуже рано, щоб не збагачувати зміст їх статевої фантазії і не створювати сприятливих передумов для статевих переживань і відчуттів.

Знайомство дітей з питаннями статевого життя необхідно починати з самих близьких і зрозумілих речей, які їх оточують, і з того, що вони можуть спостерігати в природі, в житті рослин і тварин. В цілому статеві питання не слід виділяти з інших питань біології, з загального комплексу природознавства. Щоб у дітей не виникали враження особистої винятковості, необхідно постійно привертати їх увагу на подібні явища, які мають місце в природі. Негативно впливають на дитину фізичні покарання. Вони шкідливі не тільки тим, що змушують дитину замикатися в собі, приховувати від дорослих свої переживання, особливо статеві, а також і тим, що у деяких дітей вони самі по собі інколи викликають стан статевого збудження. Такий стан може сприяти в майбутньому формуванню патологічного статевого потягу, в якому статеві переживання поєднуватимуться з потребою мучити інших або піддавати мукам самого себе.

Недоцільними с залякування і погрози щодо дітей, у яких помічений онанізм, надмірна статева цікавість та ін. Цим самим статева поведінка дитини штучно ставиться в центрі всієї її поведінки, випадковий прояв статевої зацікавленості перетворюється в постійний. Дуже важливо ознайомлення підлітків з процесами, які проходять в організмі в зв'язку з початком у них періоду статевого дозрівання. Але пояснюючи дітям зміст цих процесів, головну їх увагу варто звертати не на ці процеси, а на загальні зміни, які наступають в організм в зв'язку з переходом до змужнілості. Статеве виховання повинно дати правильний розвиток статевого інстинкту, щоб підліток не витрачав передчасно свою статеву потенцію і зберіг би сили організму для творчої праці. Статеве виховання і освіта повинні сприяти гармонійному прояву розвитку всіх інстинктів, в тому числі і статевого, щоб не інстинкти, а свідомість і воля направляли поведінку людини в інтересах не тільки її особистого щастя, але і в інтересах інших членів суспільства.

Елементарними сексуально-значимими реакціями називають найбільш прості прояви сексуального розвитку дитини, які спостерігаються вперше в ранньому віці, з'являються, як би, незалежно один від одного, поступово об'єднуючись в певну систему. Спочатку ці реакції мимовільні і не усвідомлюються, згодом рівень їх усвідомлення зростає, і вони набувають елементу довільності. У дорослої людини це може реалізуватись за рахунок цілеспрямованої поведінки по створенню ситуації, коли мимовільні реакції виникають з високою ступінню ймовірності. Елементарні сексуаіьно-значимі реакції повинні сприяти формуванню у тей зрілої статевої системи характерної дорослій людині, вони не пов'язані безпосередньо з почуттями статевої приналежності, статевого потягу тощо.

У хлопчиків ще до року спостерігається ерекція, її поява обумовлена подразненням рефлексогенних зон статевих органів (при їх запаленні, перед сечовиділенням тощо). Інколи ерекція виникає і без видимих причин, що, ймовірно пов'язано із спонтанною активністю спинного центру ерекції. Такий характер ерекції на початку її виникнення з часом значно ускладнюється, в цьому процесі починають брати участь все більш вищі відділи нервової системи.

Прояв ерекції мас періодичний характер. Значно частіше вони виникають у віці 2-3 роки і особливо з 10-12 до 15-16 років. У старших підлітків ерекції можуть зберігатись з перервами по декілька годин на добу протягом декількох тижнів або навіть і місяців (своєрідний віковий пріапізм). В багатьох випадках ерекція виникає без будь-яких на то причин, але часто з'являється при боротьбі та інших фізичних напруженнях, а також в транспорті (при ритмічному погойдуванні, вібрації). Діти молодшого віку звичайно не помічають такої ерекції, не скаржаться батькам, підлітки - соромляться її і відносяться до ерекції з насторогою, сприймаючи її як щось незрозуміле і не зовсім бажане. Ерекція завжди є мимовільною реакцією проте з віком кількість подразників які викликають її появу ерекція завжди несподівана, то для дорослої людини ступінь цієї несподіваності за рахунок зменшення кола подразників і підвищення її специфічності значно зменшується. Цьому сприяє швидке усвідомлення специфічності подразника, яке нерідко випереджує саму цю мимовільну реакцію.

Діти після 7-8 місячного віку спроможні до характерних рухів коїдального характеру (поєднання ритмічного стискування стегнами і ви-гинання хребта). Цс спостерігається інколи при звичайному педіатричному огляді, при торканні внутрішньої поверхні стегна і статевих органів. З річного віку така реакція зникає. Деякі хлопчики річного віку уві сні (точніше в період засинання) приймають характерні пози навкарачки, виконують ритмічні розгойдування тулуба вперед і назад. При спробі батьків спинити ці рухи, дитина просипається нсрозуміючи чого від неї вимагають. Відчуття оргазмового характеру в віці 4-6 років інколи виникають при переляку, чеканні покарання тощо. В аналогічних ситуаціях вони можуть спостерігатися і в старшому віці (до 10-12 років) і нарешті стають відносно регулярними при появі полюцій (як у хлопчиків так і у дівчаток). Ці хоч приємні відчуття звичайно сприймаються з насторогою, в них увага перш за все акцентується на мимовільному сім'явивсржснні, окремо ж як позитивний момент вони не аналізуються.

У дівчаток грудного віку спостерігаються своєрідні реакції статевої системи по типу місячних. Характер виділень при цьому відмінний від тих, що буває при так званих статевих кризах новонароджених. Відомі випадки регулярних виділень крові з статевих шляхів у дівчаток віком від 1-5, 9, 10 місяців до 3-5 років. Передчасні місячні мають патологічний характер, але саме їх виникнення зумовлено здатністю статевих органів вже в ранньому віці адекватно відповідати на певні, хоч і не своєчасні гормональні впливи, що с важливим для вивчення нормального сексуального розвитку дитини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: