Визначення гостроти центрального зору

Визначення гостроти центрального зору.

Таблицю, для визначення гостроти центрального зору, розмістити на добре освітленій стіні. Обстежуваного посадити на відстані 5 м від таблиці і запропонувати йому закрити око спеціальним щитком. Указкою показувати букви, починаючи з верхнього рядка, знайти найнижчий рядок, всі букви якого обстежуваний ще чітко бачить і правильно називає. Гостроту зору визначити за формулою:

V = d: D, де

V – гострота зору,

d – відстань від ока обстежуваного до таблиці,

D – відстань, з якої нормальне око повинно бачити чітко заданий рядок

Після цього визначити гостроту центрального зору іншого ока.

У висновку вказати, чи відповідають нормі отримані результати; від яких структур ока залежить гострота зору.

3. визначення груп крові в системі АВ0 за стандартними гемаглютинуючими сироватками

Приготуйте набір стандартних гемаглютинуючих сироваток. Сироватка кожної групи має бути у двох серіях з різними титрами (1:32 і 1:64). До кожної сироватки додається відповідна підписана піпетка (для запобігання крос-контамінації сироваток). Також підготуйте 7 чистих сухих скляних паличок, тарілку чи пластинку з зазначеними місцями нанесення сироваток, досліджувану кров, ізотонічний розчин хлориду натрію, латексні медичні рукавці.

Під відповідними позначками на площині планшетки нанести по одній великій краплі (0,1 мл) кожної сироватки двох серій з допомогою відповідних піпеток.

Поряд з кожною сироваткою скляною паличкою нанести по 1 маленькій краплі (0,01 мл) досліджуваної крові (еритроцитів).

Змішати окремими скляними паличками кожну краплю крові (еритроцитів) з відповідною сироваткою. Змішавши всі краплі, пластину погойдують, потім на 1 — 2 хв. залишають у спокої і знову погойдують. Спостереження за ходом реакції проводять не менше як 5 хв., хоча аглютинація починається вже протягом перших 10 — 30 с. Спостереження необхідно продовжувати далі — до 5 хв., тому що можлива пізня аглютинація. Через 3 — 4 хв. до крапель суміші сироватки з еритроцитами, де відбулась аглютинація, додають по 1 краплі (0,05 мл) 0,9% розчину натрію хлориду і продовжують спостерігати до 5 хв. при періодичному погойдуванні пластини.У разі позитивної реакції (звичайно протягом перших 10 — 30 сек. від початку змішування) в суміші з’являються видимі неозброєним оком дрібні червоні зернятка (аглютинати), які складаються з склеєних еритроцитів. Дрібні зернятка поступово склеюються в більш великі зерна, а інколи — в пластівці неправильної форми, в результаті чого сироватка зовсім або частково знебарвлюється. У разі негативної реакції рідина весь час (5 хв.) залишається рівномірно забарвленою і в ній не спостерігається зернистості (аглютинатів). Результати реакції в краплях з сироватками однієї і тієї ж групи (двох серій) мають співпадати. Результати реакцій з сироватками трьох груп: 0(I), A(II) і B(III) можуть дати чотири різні комбінації.

Одноіменні антитіла (аглютиніни) сироватки та антигени (аглютиногени) еритроцитів взаємодіють (аглютинують, напр. α з А, β з В). Аналізуючи появу аглютинації антигенів системи АВО досліджуваної крові з наперед відомими антитілами сироваток можна встановити групу крові (див. мал. вище).

4. Визначення груп крові системи АВ0 з допомогою моноклональних антитіл анти-А і

Анти-В

Приготуйте набір моноклональних антитіл анти-А і анти-В. Також підготуйте 3 чистих сухих скляних палички, тарілку чи пластинку з зазначеними місцями нанесення реагенту, досліджувану кров, ізотонічний розчин хлориду натрію, латексні медичні рукавці.

На планшет або пластинку наносять по одній великій краплі МКА анти-А і анти-В (0,1 мл) під відповідними написами: “анти-A” або “анти-B”. Поряд з краплями антитіл наносять досліджувану кров по одній маленькій краплі, приблизно в 10 разів меншій від краплі антитіл (0,01 мл).

Під час визначення групи крові на планшеті антитіла і кров змішують ретельно вимитими сухими скляними паличками. Спостереження за перебігом реакцій з МКА проводять за легкого погойдування пластинки чи планшета не більше 3 хв. Результат реакції в кожній краплі може бути позитивним або негативним. Позитивний результат виражається в аглютинації (склеюванні) еритроцитів. Аглютинати помітні неозброєним оком у вигляді дрібних червоних агрегатів, що швидко зливаються і утворюють більші пластівці аж до великого аглютинату.У разі негативної реакції крапля залишається рівномірно забарвленою, аглютинати в ній не виявляються. Аглютинація з МКА анти-A і анти-B звичайно настає в перші 3 сек. Трактування результатів (див. мал. нижче).

Одноіменні моноклональні антитіла та антигени (аглютиногени) еритроцитів взаємодіють. Аналізуючи появу аглютинації антигенів системи АВО досліджуваної крові з наперед відомими моноклональними антитілами можна встановити групу крові (див. мал. вище).

5. АЛГОРИТМ ПАЛЬПАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПУЛЬСУ

Це дослідження провести в певному порядку. Спочатку треба переконатися, що пульс однаковий на обох руках.

1. Охопити руку обстежуваного в ділянці променево-зап’ястного суглоба так, щоб І палець розмістився на зовнішньому боці передпліччя, а ІІ, ІІІ і ІV пальці - на внутрішній поверхні.

2. Користуючись секундоміром, визначають кількість пульсових ударів за одиницю часу, наприклад, за одну хвилину. У нормі вона рівна 75±15.

3. Для визначення ритму пульсу визначають проміжки часу між пульсовими хвилями. Якщо пульсові хвилі йдуть одна за одною через рівні проміжки часу, говорять, що пульс ритмічний. Якщо проміжки часу між пульсовими ударами неоднакові, то пульс називається аритмічним.

4. Для визначення наповнення пульсу оцінюють величину амплітуди пульсових хвиль. Якщо амплітуда коливань пульсової хвилі є високою, говорять про повний пульс, якщо ж ця амплітуда невелика – говорять про неповний пульс.

5. Про напруження пульсу судять по силі, яку слід прикласти, щоб наступило повне зникнення пульсу. Розрізняють напружений (якщо потрібно докласти більшу силу для зникнення пульсу) та м'який пульс (зникнення пульсації при помірній силі стиснення).

Для цього охопити руки обстежуваного в ділянці променево-зап’ястного суглоба так, щоб І палець розмістився на зовнішньому боці передпліччя, а ІІ, ІІІ, ІV і V пальці на внутрішній поверхні. Якщо пульс однаковий, то на одній із рук визначити ритм, частоту (за хвилину), наповнення пульсу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: