Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Змістовий модуль 1. Теоретико-правові основи охорони праці




 

 

При вивченні курсу «Основи охорони праці» необхідно з’ясувати зміст інституту охорони праці. Потрібно розрізняти охорону праці в широкому значенні – як сукупність соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та інших заходів в поєднанні з правовими нормами і охорону праці в узькому значенні,- як інститут трудового права. Студентам необхідно мати на увазі, що цей інститут містить в собі як норми, закріплені в Конституції України, КЗпП України, Законі України від 14 жовтня 1992р. “Про охорону праці”, так і в підзаконних нормативних актах.

Метою цих актів є створення правового механізму для реалізації конституційного права на працю в здорових і небезпечних умовах, а також на отримання інформації про стан умов праці, про можливий ризик ушкодження здоров’я та ін.

Забезпечення здорових та нешкідливих умов праці на виробництві покладається на роботодавця. Працівник не повинен нести ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

Роботодавець повинен створити в кожному структурному підрозділі підприємства і на робочому місті умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством України про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують і навколишнього природного середовища.

Забороняється допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань з питань охорони праці. На роботодавця покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.

Роботодавець за свої кошти зобов’язаний організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медогляду осіб віком до 21 року.

Студенти повинні розкрити права та обов’язки роботодавця щодо організації охорони праці. Крім того, необхідно з’ясувати права та обов’язки працівників щодо дотримання правил (нормативів) охорони праці.

Серйозну увагу потрібно приділити вивченню Положенню про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах, організаціях, затвердженому постановою КМУ від 4 квітня 1994р. №221. Роботодавець зобов’язаний відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну працівнику ушкодженням здоров’я. За наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується моральна шкода. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Трудовим законодавством передбачені особливі правила з охорони праці жінок, неповнолітніх, осіб із зниженою працездатністю, а у зв’язку з цим необхідно засвоїти зміст глав 12 та 13 КЗпП України.

Охорона праці жінок здійснюється шляхом встановлення Переліку важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993р.№256.

Неповнолітні, тобто особи, що не досягли 18 років, у правових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством (ст.187 КЗпП України). Забороняється залучати осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати осіб молодше 18 років до підіймання та переміщення важких речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Законодавством України про охорону праці встановленні й інші гарантії в галузі охорони праці жінок і осіб молодше 18 років.

Охорона праці на підприємствах, в тому числі праці жінок та неповнолітніх, забезпечується не тільки створенням безпечних та належних умов праці, а й настанням юридичної відповідальності підприємств і посадових осіб за порушення законодавства про охорону праці. Закон України “Про охорону праці” встановлює, що роботодавець повинен відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці є діяльністю спеціально уповноважених органів, яка направлена на захист трудових прав працівників і припинення порушень цього законодавства.

Державний нагляд за охороною праці здійснюють Державна служба України з питань праці; Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України. Місцеві державні адміністрації і місцеві ради в межах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів про охорону праці.

Необхідно знати, що за порушення законодавства про охорону праці можливо застосування таких видів відповідальності як дисциплінарна, матеріальна, адміністративна і кримінальна.

Приступаючи до вивчення курсу, студент повинен вчитися юридично мислити, самостійно оцінювати ту чи іншу правову ситуацію, більше уваги приділяти навчальній, монографічній літературі, статтям в наукових журналах.

Таким чином, готуючись до практичних занять, студенту треба уважно ознайомитись з планом практичних занять і списком нормативних актів, що рекомендуються, та літературних джерел. Студенти мають засвоїти методичні вказівки, вивчити відповідні питання в конспекті та підручнику, опрацювати нормативні акти з даної теми. Необхідно законспектувати одну або дві наукові праці з рекомендованого списку літератури, вирішити задачі, вказані викладачем.

Практичні заняття з аграрного права проводяться в такому порядку:

— усний виклад студентом змісту завдання (не наводячи всієї умови задачі, студент у стислій формі передає її зміст, висвітлюючи всі обставини справи);

— розв'язання ситуацій (студент відповідь по суті ситуації обґрунтовує теоретичними положеннями, посилаючись на відповідні правові норми, що регулюють дані конкретні відно­сини);

— запитання студентів відповідаючому з метою уточнення змісту ситуації та по суті його вирішення;

— запитання викладача, який проводить практичні заняття;

— обговорення вирішення ситуації (при обговоренні рі­шення студенти поправляють виступаючого, доповнюють рі­шення новими доводами та додатковими посиланнями на нор­мативно-правові акти);

— вирішення тестових завдань;

— висновок викладача.

Вирішення задач на практичних заняттях повинно бути грамотним, достатньо повним і теоретично обґрунтованим з посиланнями на відповідні правові норми. На практичних за­няттях студенти в спеціальному зошиті роблять записи щодо вирішення ситуацій.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных