ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Правовий статус релігійних організацій в УкраїніКожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Дане право означає свободу мати, приймати та змінювати релігію або переконання за своїм вибором і включає свободу одноособово або разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої релігії, здійснювати релігійні обряди, відкрито виражати та вільно розповсюджувати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов’язкові переконання та світогляд. Не допускається будь-який примус до визначення громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання, або відмова від сповідання релігії; до участі або не участі в богослужіннях, релігійних обрядах церемоніях, до вивчення релігії. Батьки або особи, які їх замінюють за взаємною згодою повинні виховувати своїх дітей відповідно зі своїми власними переконаннями та ставленням до релігії. Обмеження свободи сповідувати релігію або переконання підлягають тільки тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки і правопорядку, життя, здоров’я і моралі, а також прав і свобод інших громадян; обмеження встановлених законом обмежень відповідають міжнародним зобов’язанням. Ніхто не має права вимагати від священослужбовців відомостей, які отримані ним при сповідуванні віруючих. Завданням Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” є: 1. гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення даного права; 2. забезпечення соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян, незалежно від ставлення до релігії відповідно до Конституції, Декларації про державний суверенітет і норм міжнародного права, визнаних Україною; 3. визначення обов’язків держави відповідно до релігійних організацій; 4. визначення обов’язків релігійних організацій перед державою та суспільством; 5. подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії та церкви; 6. гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі та гуманізму, суспільної згоди та співробітництва людей незалежно від їх світогляду або віросповідання.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|