Загальні принципи функціонування релігійних організацій

На початку 80-х років в Україні офіційно діяли близько 4000 православних громад, понад 1100 — євангельських християн-баптистів, 235 — християн віри євангельської (п'ятидесятників), 342 — адвентистів сьомого дня, майже 100 — римо-католиків (40 % із них угорські громади Закарпаття), 80 — реформатів, 14 — іудеїв, 3 кінця 80-х років релігійно-інституційний процес змінювався, і до середини 90-х років кількість віруючих в Украї­ні зросла у 2,8 рази.

Реальний рівень релігійної зорієнтованості населення Украї­ни зумовлений:

— звільненням духовного світу людей від тотального ідео­логічного контролю;

— пошуками світоглядних і життєвих орієнтирів у суспіль­стві, яке переживає всеохоплюючу кризу, у тому числі духовну й психологічну.

Розвиток релігійності, хоча не є бурхливим, поступово від­бувається і має висхідний характер.

В Україні усі правовідносини, пов'язані зі свободою совісті та діяльністю релігійних організацій, регулюються законодав­ством України.

Законодавство України про свободу совісті та релігійні ор­ганізації має:

— гарантувати громадянам України права на свободу совісті та здійснення цього права;

— забезпечувати згідно з Конституцією України, Деклара­цією про державний суверенітет України та нормами міжнарод­ного права, визнаних Україною, соціальну справедливість, рівність, захист прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії;

— визначати обов'язки держави щодо релігійних організацій;

— визначати обов'язки релігійних організацій перед дер­жавою і суспільством;

— подолати негативні наслідки державної політики щодо релігії та церкви;

— гарантувати сприятливі умови для розвитку суспільної моралі й гуманізму, громадянської злагоди і співпраці людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: