Тести та задачі для перевірки вихідного рівна знань

Післяопераційний період це:

а) період з моменту закінчення операції до видужання хворого (+)

б) період з моменту госпіталізації хворого до його виписки з відділення

в) період з моменту операції до виписки хворого із відділення

г) період з моменту операції до переходу хворого на амбулаторне лікування

д) період з моменту закінчення операції до переводу хворого на інвалідність (+)

Післяопераційний період ділять на:

а) середній

б) ранній (+)

в) малий

г) віддалений (+)

д) терміновий

Післяопераційний період ділять на:

а) віддалений (+)

б) плановий

в) середній

г) екстрений

д) пізній (+)

Перебіг післяопераційного періоду може бути:

а) збалансований

б) функціональний

в) нормальний (неускладнений) (+)

г) фізіологічний

д) ускладнений (+)

В післяопераційному періоді розрізнюють наступні фази:

а) анаболічна (+)

б) зворотного розвитку (+)

в) патологічна

г) фізіологічна

д) декомпенсації

В післяопераційному періоді розрізняють наступні фази:

а) патологічна

б) фізіологічна

в) катаболічна (+)

г) компенсації

д) зворотного розвитку (+)

До заходів щодо профілактики пролежнів можна віднести:

а) струшування простирадло після кожного прийому їжі, щоб у ліжку не було крихт (+)

б) вкладання хворого на “тверде” ліжко

в) підстелення клейонки під хворого

г) зміна положення хворого в ліжку кожні 2 години (+)

д) зміна положення хворого в ліжку кожні 6 годин

До заходів щодо профілактики пролежнів можна віднести:

а) протирання “небезпечних” ділянок тіла хворого 5% спиртовим розчином йоду

б) застосування мішечків, заповнених насінням проса або льону (+)

в) протирання “небезпечних” ділянок тіла хворого 10% розчином камфорного спирту (+)

г) прикладання до місць можливого ураження спиртового компресу

д) забезпечення хворому постійного положення на спині

До заходів щодо профілактики пролежнів можна віднести:

а) протирання ділянки куприка 5% розчином глюкози

б) зміна положення хворого в ліжку кожні 4 години

в) прикладання міхура з льодом до попереково-крижової ділянки

г) заохочувати пацієнта змінювати положення в ліжку (+)

д) протирання “небезпечних” ділянок тіла хворого 40% розчином етилового спирту (+)

Небезпечними щодо розвитку пролежнів є наступні ділянки тіла:

а) передня черевна стінка

б) ділянка криженя (+)

в) п’ятки (+)

г) задня поверхня стегон

д) ділянка плечових суглобів

Важкохворого можна годувати за допомогою:

а) кружки

б) вилки

в) ложки (+)

г) пляшки

д) поїльника (+)

Небезпечними щодо розвитку пролежнів є наступні ділянки тіла:

а) ділянки кісткових виступів лопатки (+)

б) потилиця (+)

в) задня поверхня грудної клітки

г) передня поверхня грудної клітки

д) бокова поверхня стегон

Харчування хворого після операції може бути:

а) інтерстіціальним

б) ентеральним (+)

в) внутрішнім

г) парентеральним (+)

д) паренхіматозним

Заміна постільної білизни проводиться:

а) одразу після забруднення біологічними рідинами (+)

б) через 2 години після забруднення біологічними рідинами

в) один раз на день

г) один раз на 15 діб

д) один раз на 7-10 діб (+)

Використану постільну білизну необхідно:

а) зібрати у спеціальні водонепроникні мішки (+)

б) замочити у ємність з синтетичним миючим засобом на 2 години

в) зібрати у спеціальні водонепроникні мішки і віднести на смітник

г) відправити білизну після сортування у пральню (+)

д) попрати в санітарній кімнаті відділення

IV. Зміст навчання

Післяопераційний період – це період з моменту закінчення операції до видужання хворого або переводу його на інвалідність.

В післяопераційному періоді розрізнюють 3 періоди: ранній (з моменту закінчення операції до 4-5 дня після неї), пізній (з 6-7 дня після операції до виписки хворого із лікарні), віддалений (з часу виписки з лікарні до відновлення працездатності).

Розрізняють нормальний перебіг післяопераційного періоду, коли відсутні важкі порушення функцій органів та систем, і ускладнений, коли реакція на оперативну травму різко виражена і розвиваються значні функціональні порушення.

Хірургічна операція і наркоз призводять до патофізіологічних змін в організмі хворого, що носять загальний характер і є відповіддю на операційну травму. Організм мобілізує систему захисних факторів і компенсаторних реакцій, направлених на усунення наслідків операційної травми і відновлення гомеостазу. Під дією операції не виникає новий вид обміну речовин, а міняється інтенсивність окремих процесів – порушується відповідність катаболізму і анаболізму.

В післяопераційному періоді розрізняють три фази: катаболічну, зворотного розвитку, анаболічну.

Катаболічна фаза триває 3-7 діб. Вона більш виражена у хворих із важкими захворюваннями, що перенесли важкі оперативні втручання. Катаболічну фазу суттєво подовжують післяопераційні ускладнення. В подовженні тривалості катаболічної фази грають роль кровотеча, що продовжується, приєднання гнійно-запальних ускладнень, гіповолемія, зміни водно-електролітного і білкового балансів, порушення у веденні післяопераційного періоду (некупований біль, неповноцінне і незбалансоване парентеральне харчування, гіповентиляція легенів).

Клінічними проявами катаболічної фази з боку нервової системи є: загальмованість, сонливість. Починаючи з другої доби після операції, по мірі припинення дії наркотичних засобів і появі болю, можливі прояви збудження або пригнічення, нестійкої психічної діяльності. Порушення психічної діяльності можуть бути зумовлені приєднанням ускладнень, що посилюють гіпоксію, порушення водно-електролітного балансу. З боку серцево-судинної системи – блідість шкіри, прискорення пульсу, помірне підвищення артеріального тиску. З боку дихальної системи – збільшення частоти дихання, зменшення глибини дихання, поверхневе дихання може бути зумовленим болем, високим стоянням діафрагми, розвитком парезу кишечнику. З боку печінки та нирок – наростання диспротеінемії, зниження синтезу ферментів, зменшення діурезу.

Фаза зворотного розвитку триває 4-6 днів. Вона наступає при неускладненому перебігу післяопераційного періоду. Характеризується нормалізацією білкового обміну, посиленим синтезом білків, глікогену, жирів, зниженням виділення іонів калію з сечею, відновленням водно-електролітного обміну, превалюванням парасимпатичної нервової системи.

Клінічними проявами цієї фази є: зменшенню болю, нормалізація температури тіла, поява апетиту, підвищення активності хворого, нормалізація забарвлення шкіри, поглиблення дихання, зменшення частоти дихання, нормалізація частоти серцевих скорочень, відновлення функції шлунково-кишкового тракту – відновлення перистальтики, відхід газів.

Анаболічна фаза характеризується посиленим синтезом білка, глікогену, жирів, що були втрачені під час операції і в катаболічній фазі післяопераційного періоду. В цій фазі відбувається подальша активація парасимпатичної нервової системи і підвищення активності анаболічних процесів. Вона триває 2-5 тижнів.

Клінічні ознаки характеризують анаболічну фазу як період видужання, відновлення функцій серцево-судинної, дихальної, видільної систем, органів травлення, нервової системи. Покращується самопочуття і стан хворого, підвищується апетит, нормалізується частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, відновлюється діяльність травного тракту: пасаж їжі, процеси всмоктування в кишечнику, поява самостійного стільця.

Тривалість анаболічної фази залежить від важкості операції, вихідного стану хворого, виразності і тривалості катаболічної фази.

Після оперативного втручання хворі повертаються у хірургічне відділення або у палату інтенсивної терапії, які спеціально організовані для спостереження за хворим, проведення відповідної інтенсивної терапії і надання екстреної допомоги, якщо в цьому виникає потреба. Хворому проводять постійний моніторинг за станом вітальних функцій, за показниками гомеостазу.

Під час спостереження за хворим потрібно орієнтуватись на критичні показники діяльності органів та систем, які повинні служити основою для вияснення причини погіршення стану хворого і надання невідкладної допомоги.

· Стан серцево-судинної системи: частота пульсу більш ніж 120 уд/хв, зниження артеріального тиску до 80 мм рт.ст. і нижче або підвищення до 200 мм рт.ст., порушення серцевого ритму, зниження або підвищення центрального венозного тиску.

· Стан дихальної системи: частота дихання більше ніж 28 за 1 хвилину, відсутність дихальних шумів над ділянками легень.

· Стан шкіри та видимих слизових оболонок: виражена блідість, акроцианоз, холодний липкий піт.

· Стан видільної системи: зменшення сечовиділення (кількість сечі менше 10 мл/год), відсутність сечовиділення (анурія).

· Стан органів шлунково-кишкового тракту: різке напруження м’язів передньої черевної стінки, чорний кал, присутність крові в калі, виражене здуття живота, відсутність виходу газів, відсутність перистальтики.

· Стан центральної нервової системи: втрата свідомості, марення, галюцинації, збудження, загальмований стан.

· Стан післяопераційної рани: виражене промокання пов’язки кров’ю, розходження країв рани, виходження органів черевної порожнини в рану (евентерація), рясне промокання пов’язки гноєм, кишковим вмістом.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: