Учбовий матеріал до заняття

Зубна система людини належить до дифіодонтної, тобто у цій системі відбуваються дві зміни зубів: молочний прикус (dens lactici, s. decidui), що складається з 20 зубів, змінюється постійним прикусом (dens permanentes) з 32 зубів. Прорізування молочних зубів починається на шостому -сьомому місяці життя дитини і закінчується у два-три роки. У п'яти - шестирічному віці дитини починають прорізатися зуби постійного прикусу і до 13 років молочні зуби повністю замінюються постійними. Анатомічна формула зубів

молочного прикусу — 2.1.2, тобто на кожному боці як верхньої, так і нижньої щелепи є два різці, одне ікло, два моляри. Анатомічна формула зубів постійного прикусу — 2.1.2.3, тобто два різці, одне ікло, два премо-ляри і три моляри.

У зубах молочного і постійного прикусів розрізняють коронку (corona dentis) — частина зуба, що виступає у порожнину рота, корінь зуба (radix dentis), що розташований у комірках альвеолярного відростка щелепи, і шийку (collum dentis) — анатомічне утворення, яке з'єднує коронку з коренем. У цьому місці закінчується емалевий покрив коронки зуба і починається цемент (cementum), яким покритий корінь зуба. У ділянці шийки зуба прикріплюється кругова зв'язка, волокна якої з протилежного боку входять у кістку альвеолярної комірки, ясна та йдуть до шийок сусідніх зубів. У середині кожного зуба є пуль-парна порожнина (cavum dentis), яка поділяється на коронкову частину (cavum coronale) і кореневі канали (canalis radicis dentis). Кореневі канали в ділянці верхівки кореня закінчуються вузьким апікальним отвором (foramen apicis dentis), через який входять у зуб нерви і судини (кровоносні та лімфатичні).

Коронки зубів мають кілька поверхонь. У групи фронтальних зубів чотири поверхні: вестибулярна (faciès ves-tibularis), язикова (faciès lingualis), дві контактні поверхні, одна з них обернена до середньої лінії і зветься серединною поверхнею (faciès medialis), а друга - на-зовні і зветься боковою поверхнею (facies lateralis). Лінія сходження губної та язикової поверхонь утворює різальний край.

Зуби людини можна поділити за формою, функцією, місцеположенням і кількістю коренів на кілька груп.

За формою зуби поділяються на лопатоподібні (різці), конусоподібні (ікла), циліндричні (премоляри), кубічні (моляри).

За функцією: група різальних зубів; група рвучих зубів, група відкусуючих зубів, група жуючих зубів.

За місцеположенням: фронтальні, кутові, бокові.

За кількістю коренів, однокореневі, двокореневі, три-або багато кореневі.

Клінічна формула постійних і молочних зубів дає змогу коротко і чітко визначити статус жувального апарату.

Постійні зуби позначаються арабськими цифрами, молочні — римськими:

87654321 12345678 VIVIIIIII І

ПШІУУ87654321 12345678 VIV

III IIІ І II III IV V

Анатомічні особливості будови коронок зубів дозволяють визначити приналежність їх до верхньої або нижньої щелепи людини, а також до правого або лівого боку за рядом ознак.

Ознака кореня: відхилення поздовжньої осі кореня від середньої лінії коронки для різців та іклів — у бокову сторону, премолярів і молярів — у дистальну; іншими словами, верхівки коренів фронтальної групи зубів відхилені від середньої лінії латеральне, жувальної групи зубів — дистальне.

Ознаки кута коронки: кут, утворений різальним краєм і серединною поверхнею, більш гострий, ніж кут, утворений різальним краєм і дистальною поверхнею зубів. Така ж закономірність спостерігається для зубів жувальної групи — більш гострі кути утворені сходженням жувальної поверхні з передньою.

Ознаки кривизни коронки: найбільш опукла частина вестибулярної поверхні коронок зубів зміщена до середньої чи передньої (у молярів) поверхонь їх або вестибулярна поверхня переходить у медіальну більш круто, ніж у дистальну. Медіальний край коронки розвинений краще, ніж дистальний.

Ознака апроксимальної поверхні — апроксимально-ме-діальяа поверхня коронки завжди ширша порівняно з апроксимально-дистальною (латеральною).

Різці (dentes incisivi). Центральні різці верхньої щелепи найбільші з групи різців. Губні поверхні їх обмежені майже паралельними латеральною і медіальною сторонами, які, збігаючись у напрямку до шийки, утворюють вигнуту до кореня

дугу. Вестибулярна і язикова поверхні, збігаючись, утворюють різальний край, який у зубів, що недавно прорізались, має три горбки; ці горбки згодом швидко стираються. Вестибулярна поверхня помітно опукла, на ній розташовані дві мало виразні борозенки, що йдуть приблизно до центральної частини коронки у напрямку до різального краю і закінчуються між його горбками. Язикова поверхня різця увігнута, на ній добре виражений зубний горбок, який іноді перетворюється у поздовжній валик, хцо поділяє язикову поверхню на латеральну і медіальну частини. Поверхні стикання мають трикутну форму з основою біля шийки зуба. Медіально-апроксимальна поверхня більш виразна, ніж дистальна. Корінь подовжений, конусоподібний. Губна поверхня його широка, бокові поверхні ДЄЇЦО збігаються у напрямку до язіагової поверхів, а тому ширина язикової поверхні зменшується. На верхніх центральних різцях майже завжди добре виражена ознака кріввЕязї коронки, ознака кутів с такою на не отертих зубах; ознака корвїія звичайне не виражена, однак довга вісь всього зуба спрямована дещо дистальне. Пульпарна камера, поступово звужуючись, продовжується в один, досить широкий кореневий канал: у сагітальному і фронтальному розпилах цей канал у значно зменшених формах має форму зуба. Кришка порожнини, утворена стиканням губної та язикової стінок порожнин, повторює форму різального краю і має три роги відповідно до числа зубчиків різального враю.

Верхні бокові різці належать до редукуючих зубів, а тому значно варіюють за розміром і формою. Іноді їх зовсім немає. Вони менші від центральних і мають долотоподібну форму коронки. Губна поверхня випукла, обмежена медіальним і латеральним краями. Медіально-апроксимальна поверхня виразніша; дистальна — коротша (через виразність ознак кривизни коронки й кута). На язиковій поверхні бокового різця є різного ступеня вираженості зубний горбок і зубні валики, які, збігаючись у напрямку до кореня, надають язиковій поверхні трикутної форми. Якщо зубний горбок і зубний валик дуже розвинені, язикова поверхня перетворюється в ямку, яка тим глибша, чим сильніше розвинений горбок. Корінь бокового різця стиснутий у поперечному напрямку. Бокові його поверхні ширші, ніж язикова і губна. У бокових різцях різко виражені ознака кута, кривизни коронки? ознака кореня й апроксимальної поверхні. Пульпарна порожнина бокового різця, поступово звужуючись, трансформується в один кореневий канал У сагітальному і фронтальному розпилах згадана порожнина копіює форму зуба, але у зменшеному розмірі; в поперечних розрізах на рівні шийки зуба має щілиноподібну форму.

Нижні центральні різці — це найменші зуби (менші за бокові). Коронки нижніх різців сильно витягнуті у вертикальному напрямі й за формою схожі на долото. Поверхні стикання мають форму трикутника. Губна поверхня ледь випукла. Біля різального краю на губній поверхні після прорізування зуба помітні дві вертикальні борозенки. Язикова поверхня увігнута. Корінь центрального нижнього різця невеликий і на бокових поверхнях має по одному виразному жолобку. Таке роздвоєння кореневого каналу в нижніх центральних різцях буває у 37,6% спостережень. Ознаки кутів, кривизни коронки немає, слабкою є ознака кореня. Пульпарна камера, звужуючись, трансформується в один вузький щілиноподібний кореневий канал. У поперечному розпилі на рівні шийки зуба канал має форму щілини, витягнутої у язиково-щічному напрямі; у сагітальному і фронтальному розпилах канал має форму зуба, але у зменшеному розмірі.

Нижні бокові різці, як і центральні, мають долотоподібну форму коронки, однак вона дещо більша, аніж у центральних різців. Губна поверхня трохи випукла, язикова — увігнута. Поверхні стикання трикутної форми, ледь сходяться до шийки. На вестибулярній поверхні коронка, незважаючи на великі поздовжні валики, які у зуба, що недавно прорізався, закінчуються на різальному краї трьома чітко вираженими горбками, у нормі стирається. Різальний край має два кути — латеральний тупий і значно виступає у бік ікла, а медіальний гострий. На язиковій поверхні, у пришийковій частиш коронки є емалевий валик, що добре контурує шийку зуба. Всі ознаки зуба

(кутів, кривизни коронки, кореня, апроксимальної поверхні) виражені слабо.

Пульпарна камера нижніх бокових різців, звужуючись, трансформується в один щілиноподібний кореневий канал. У поперечному розпилі канал має орму щілини, витягнутої в язиково-щічному напрямі; у сагітальному і ронтальному розпилах — копіює форму зуба у зменшених розмірах.

Ікла (бепїев сапіпі). До групи іклів належать чотири зуби — два на верхній і два на нижній щелепах, кожне ікло розташоване назовні від різців.

Верхні ікла, які називають очними зубами, мають масивну коронку, передньозадній розмір її більший біля основи, поперечній — біля середини. Різальний край коронки, крім кута, утворює зубець ікла і має ще два кути — медіальний і латеральний, утворені відношенням різального краю до поверхонь стикання. Латеральний скат різального краю довший за медіальний і утворює з довгою віссю коронки більш гострий кут. Губна поверхня опукла у вертикальному напрямі й має валик, особливо помітний біля різального краю. Цей валик поділяє губну поверхню ікла на фасетки: меншу — медіальну і більшу — латеральну. Язикова поверхня ледь опукла і має також поздовжній валик, що йде від шийки до різального горбка зуба і поділяє її на медіальну і латеральну фасетки; з боків валика нерідко бувають невеликі заглиблення. Поверхні стикання широкі у своїй основі, розмір медіальної поверхні звичайно перевищує розмір латеральної поверхні. Корінь товстий, стиснутий з боків, а відтак — у перед-ньозадньому розмірі ширший, ніж у поперечному. Медіальна і латеральна поверхні кореня дуже широкі і майже у всіх випадках мають поздовжні, ледь виражені горбки.

Верхні ікла мають добре виражені чотири ознаки розрізнення зуба. Пульпарна камера верхнього ікла розташована у пришийковій частині коронки і шийки зуба. Зубна порожнина, поступово звужуючись, переходить в один, легко доступний для обробки, кореневий канал. В сагітальному і фронтальному розпилах зуба порожнина його найчастіше копіює форму зуба, але у зменшених розмірах. У поперечному розпилі зуба, на рівні шийки, порожнина еліпсоїдної форми, дещо розширена з боку щоки.

Нижні ікла. Коронка цього зуба довша і дещо вужча, ніж у верхнього. Найбільший діаметр у передньозадньому напрямі коронки нижніх іклів пришийкової частини. Найбільший діаметр коронки у поперечному напрямі, ближче до різального краю; різальний край у нижнього ікла менший, ніж у верхнього ікла. Медіальна поверхня стикання більша за дистальну, причому медіальна поверхня майже повністю конвертує до шийки, латеральна — дещо нахилена до неї. Губна поверхня у нижніх іклів менш випукла, ніж у верхніх іклів. Язикова поверхня дещо увігнута або ж плоска, іноді поверхня має з>юний валик. Корінь нижніх іклів коротший від кореня верхніх іклів, форма у них однакова. Всі ознаки розрізнення зубів у нижніх іклах добре виражені. Порожнини пульпи у верхніх і нижніх іклах дуже подібні. Основна частина пульпарної камери ікла велика у передньозадньому розмірі, розташована в пришийковій чверті коронки зуба. Камера дещо стиснута з боків, поступово звужуючись, трансформується у кореневий канал. У фронтальному і сагітальному розрізах порожнина зуба копіює форму зуба, але у зменшеному розмірі. На рівні шийки ця порожнина має форму яйцеподібного овалу, нижче — округлу.

Малі кутні зуби — бепїез ргетоіагев. Перший верхній малий кутній (перший верхній премоляр) характеризується неправильною коронкою призматичної форми, а щічна поверхня завжди ширша від язикової діаметр коронки більший у щічно-язиковому напрямі. Щічна поверхня опукла, чітко виявляються ознаки кривизни коронки, яка у цих зубів нерідко може бути зворотною, тобто більш опуклою є задня частина поверхні, а більш покатою - передня. Жувальна поверхня утворена двома горбками, з них щічний дещо більший. Між горбками розташована фісура, яка на краях обмежена невеликими поперековими борозенками, у результаті на краях жувальної поверхні

утворюються валики. Перший верхній моляр має своєрідну будову кореня — корінь повністю або частково поділяється на два корені: щічний і язиковий. Межа поділу кореня різна: частіше локалізується на верхівці кореня, але може локалізуватись і посередині кореня або ближче до пришийкової частини зуба. Чим вище локалізується межа розщеплення кореня, тим більше конвертують горбки жувальної поверхні.

Пульпарна камера розташована у припшйковій частині коронки і кореня, стиснута в апроксимально-дистальному напрямі й має форму щілини. Пульпарна камера утворена п'ятьма стінками; дно камери — опукла біфуркація коренів, через які пульпарна камера продовжується у двох кореневих каналах. У фронтальному і сагітальному розрізах пульпарна камера копіює форму зуба у зменшеному розмірі невиразно. У поперечному розрізі безпосередньо під кришкою камера повторює форму жувальної поверхні та має два роги відповідно до горбків жувальної поверхні в щічко-піднебінному напрямі.

У перших верхніх премолярах добре виражені всі розрїзнювальні ознаки для визначення зубів правої або лівої половини щелепи.

Другий верхній малий кутній (другий верхній премоляр) подібний до першого верхнього малого кутнього, але коронка його в усіх діаметрах дещо менша порівняно з коронкою першого премоляра. Обидва горбки жувальної поверхні розвинені однаково. Розрізнення за ознаками чітке. Корінь один конусоподібний, латеральні поверхні його стиснені з боків. Іноді спостерігається частково роздвоєння кореня біля верхівки.

Пульпарна камера другого премоляра подібна до камери першого премоляра у розрізах фронтальному, сагітальному і поперечному, безпосередньо під кришкою камери. Пульпарна камера, поступово звужуючись, трансформується найчастіше в один кореневий канал.

Нижній перший малий кутній (перший нижній премоляр) має округлу форму коронки, дещо звужену в щічному напрямі. На жувальній поверхні є два горбки: великий, дещо нахилений у порожнину рита (щічний), і малий — (язиковий). Горбки передньої і задньої поверхонь з'єднуються емалевими валиками. Такий же валик іноді пролягає від середини щічного горбка до язикового і тоді з його боків утворюються дві ямки.

Щічна поверхня за формою подібна до поверхні нижнього ікла, жувальний її край на середині має зубець, що відповідає верхівці щічного горбка і поділяється на медіальний і дистальний відрізки, ді стальний відрізок довший від медіального. Язикова поверхня менша і нижча від щічної поверхні й плавно переходить до поверхні стикання. За анатомо-топографічними особливостями перший нижній премоляр схожий на нижнє ікло.

Поверхні стикання випуклі, корінь один, заокруглений, дещо витягнутий у щічно-язиковому напрямі, на передній і задній поверхнях є не дуже виражені борозенки. Часто коронка і корінь розташовані один відносно другого під тупим кутом, з нахилом коронки до язика. Всі ознаки розрізнення зубів у першого нижнього премоляра добре виражені.

Пульпарна камера у сагітальному та фронтальному пропилах дещо копіює форму зубів у зменшених розмірах. У поперечному розрізі безпосередньо під кришкою пульпова камера має вигляд овала, який, поступово звужуючись, трансформується у добре прохідний кореневий канал.

Другий малий нижній кутній (другий нижній премоляр). Коронка зуба округла. Внаслідок більшого розвитку язикового горбка ця коронка більша І ї 1 за коронку першого пре моляра. Жувальна поверхня другого премоляра має два однаково розвинені горбки, з боків між горбками є емалеві валики та глибока борозенка; часто від неї відходить додаткова борозенка, що поділяє & • 1 язиковий горбок на два горбки, і тоді зуб стає тригорбковим. Щічна поверхня не відрізняється від такої ж поверхні першого премоляра, контактні ж ВСІ поверхні дещо більшого розміру, випуклі і поступово переходять у язикову

поверхню. Язикова поверхня, внаслідок добре розвиненого язикового горбка, теж більша порівняно з язиковою поверхнею першого премоляра. Корінь у другого нижнього премоляра конусоподібної форми, дещо довший, ніж корінь у першого нижнього премоляра.

Пульпарна камера розташована у пришийковій частині коронки зуба та в місці початку кореня; поступово звужуючись, вона трансформується в один добре прохідний канал. Пульпарна камера В сагітальному і фронтальному розрізах копіює форму зуба у зменшених розмірах. У поперечному розрізі, безпосередньо під жувальною поверхнею камера копіює форму жувальної поверхні, а на рівні шийки — має округлоовальну форму.

Великі кутні зуби, моляри — dentes molares. Група великих кутніх зубів — моляри — характеризується наявністю міцної, добре розвиненої коронки, що має на жувальній поверхні три, чотири, п'ять і більше горбків.

Перший верхній великий кутній зуб (перший верхній моляр) має коронку ромбоподібної форми, витягнуту в передньозадньому напрямі, жувальна поверхня ромбоподібна. Чотири горбки — два щічних і два піднебінних — жувальної поверхні розділені Н-подібною борозенкою. Одна з борозенок, починаючись на передній поверхні, перетинає жувальну поверхню і прямує до щічної поверхні, продовжуючись до шийки зуба. Цією борозенкою визначається передньощічний горбок. Друга борозенка починається на задній поверхні, прямує до жувальної і язикової поверхонь, відділяючи задньоязиковий горбок. Третя борозенка розташована посередині жувальної поверхні, з'єднує дві описані й відділяє передньоязиковий і задньо- щічний горбки. Найбільшим є медіально-щічний горбок — найменшим — дистально-щічний. Щічні горбки мають конічну форму, вони заокруглені. Передні горбки завжди більші від задніх. Щічна поверхня опукла, поділена борозенкою, має добре виражену ознаку кривизни коронки. Задня поверхня випукліша, ніж передня, але за розмірами передня більша від задньої. Язикова поверхня випукліша, але менша щічної, має ледь виражену борозенку, яка переходить з жувальної поверхні. На передньоязиковому горбку звичайно є додатковий горбок tuberculum anomalii Carabeli, виражений у більшому або меншому ступені, однак цей горбок ніколи не досягає жувальної поверхні.

Перший верхній моляр має три добре розвинеш корені: два щічних (медіальний і дистальний) і один піднебінний. Найкоротший корінь щічно- дистальний. Щічні корені сплющені спереду назад. Піднебінний корінь має циліндричну форму. Всі чотири ознаки зуба добре виражені. Основна частина пульпарної камери першого верхнього моляра розташована у пришийковій частиш коронки зуба і в шийці. У сагітальному і фронтальному розрізах пульпарна камера має форму дещо подібну до форми зуба. У поперечному розрізі, безпосередньо під кришкою камери вона копіює форму жувальної поверхні з чотирма рогами відповідно до горбків цієї поверхні. У напрямі до устя каналів пульпарна камера звужується, а в розрізі над устями каналів має форму трикутника з верхівками в устях каналів. Дно пульпарної камериг переходячи через випуклу біфуркацію коренів, продовжується у три кореневі канали: один, добре прохідний, піднебінний і два щічних (медіальний і дистальний). Більш доступний для медикаментозного оброблення — медіально-щічний канал.

Другий верхній великий кутній зуб (другий верхній моляр). Форма коронки, як і форма жувальної поверхні, буває чотирьох варіантів, з яких перший і четвертий трапляються однаково часто.

Перший варіант. Форма коронки і жувальної поверхні подібна до форми першого моляра. Відрізняється, однак, відсутністю аномального горбка. Перший варіант буває у 45% спостережень.

Другий варіант. Коронка подовжена у медіадис-тальному напрямі, вкорочена у щічно-язиковому і схожа на витягнуту призму. Жувальна поверхня витягнута у медіодистальному напрямі й схожа на подовжений

чотирма горбками, з яких три щічних (великі) і один піднебінний > вигляді валика.

Третій варіант. Коронка і жувальна поверхня ще більше вигягнуті > медіадистальному напрямі. Жувальна поверхня маг гри горбки (найбільший них, медіальний, іноді має вигляд валика).

Четвертий варіант. Коронка зуба і жувальна поверхня грнкугної форми. На жувальній поверхні розташовані три горбки у формі грик\ гинка; два з них щічні, один — піднебінний. Цей варіант трапляється у 52,5 ' о випадків. Зуб має три корені, дещо менші порівняно з розмірами коренів першого моляра. Іноді спостерігається зрощення всіх коренів у один конусоподібний, на якому в місці зрощення є лише борозенки. В інших випадках зрощення є в щічних коренях. Всі ознаки зубів добре розвинені. Пульпарна камера розташована у пришийковій частині коронки і ділянці шийки, переходить через біфуркацію коренів і продовжується у гри канали. сагітальному розрізі пульпова камера має форму зуба, але у зменшеному розмірі. У поперечному розрізі, безпосередньо під жувальною поверхнею зуба, камера має форму щєі поверхні, при розрізі на рівні ус гін форму трикутника з верхівками в устях каналів.

Третій великий кутній зуб (третій моляр) мас різну форму і величину. Форма зуба і жувальна поверхня мають багато відмін. Коронка іноді може досягати розмірів першого моляра або ж бути значно меншою, наб\ ваючи форми штифтового зуба. Чим більша коронка зуба, тим частіше він схожий на один з описаних зубів, і чим менший зуб, тим атнповіша ЙОГО коронка. Найчастіше коронка має три горбки, рідше — чотири, але може бути також і пять-шість горбків. Кількість коренів також варіює від одного ДО чотирьох-п'яти. Відповідно змінюється і конфігурація пульпарної камери у сагітальному і поперечному розрізах.

Перший нижній великий кутній зуб (перший нижній моляр) найбільший з групи молярів нижньої щелепи. Жувальна поверхня подібна до кута, на ній чітко виражені дві борозенки — поздовжня, розташована лише в межах жувальної поверхні, і поперечна, що починається на щічній поверхні Й перетинає жувальну поверхню п'яти горбків (трьох щічних і двох язикових). Дуже рідко трапляються шестигорбкові другі моляри. 1 їайбільшнй горбок медально-щічний, найменший — дистально-язиковнй. Щічна поверхня зуба опукла, має добре виражену ознаку кривини коронки. Язиковії поверхня менша і нижча щічної. Медіально-апроксимальна поверхня ширшій ніж дистальна. Коронка зуба нахилена у бік порожнини рота. Зуб має два корені медіальний і дистальний, вони сплющені, ширина коренів більш виражена у щічно-язиковому напрямі. На поверхні коренів є поздовжні борозенки, однак на задній поверхні дистального кореня їх немає. Корені дещо відхилені назад. Всі ознаки відрізнений зубів добре виражені.

Пульпарна камера розташована у пришийковій частиш коронки і ділянці шийки, переходить через біфуркацію коренів і продовжується у кореневих каналах, з яких один добре доступний, розташований у дистальному корені і два (медіально-щічний і медіально-язиковий) — у медіальному корені. Пульпарна камера у фронтальному розрізі копіює форму зуба у зменшеному розмірі; у поперечному розрізі безпосередньо під кришкою пульпарної камери має форму куба, що трохи звужується у напрямі до шийки.

Другий нижній великий кутній зуб (другий нижній моляр) менший від першого, але такої ж форми. Жувальна поверхня мас чотири горбки, розділених хрестоподібною борозенкою. Дуже рідко буває п'ять горбків. Зуб має два корені — дистальний і медіальний, рідко спостерігалось злиття коренів. Ознаки кореня добре виражені.

Пульпарна камера другого нижнього моляра розташована в пришийковій частиш коронки і ділянці шийки зуба. У поперечному розрізі безпосередньо під кришкою пульпарної камери, як і на рівні шийки зуба, камера має форм> куба з трьома устями каналів на дні. У фронтальному розрізі камера

Дещо копіює форму зуба у зменшених розмірах.

Третій нижній великий кутній зуб (третій нижній моляр, зуб мудрості) належить до групи редукуючих зубів, має різні варіації. Зуб додержується правила зменшення величини великих кутніх у дистальному напрямку, але є меншим від трьох нижніх. Коронка зберігає тип коронок нижніх зубів цієї групи. Жувальна поверхня частіше складається з чотирьох горбків, однак треті моляри нерідко бувають і п'ятигорбкові: спостерігались випадки, коли зуб мав шість-сім горбків. Корені конічної форми, частіше їх буває два з тенденцією до зрощування. Іноді буває і кілька не досить розвинених коренів. Колопульпарна камера нижнього зуба мудрості варіює за формою залежно від форми коронки, каналів частіше три: один дистальний і два медіальних.

Емаль (substantial adamantina) є покривною тканиною коронки зуба. Хімічна і гістологічна будова емалі дуже складна. Органічний кістяк її рівномірно імпрегнований (просочений) мікрокристалічним вапном (кальцієм). Ця сполука кальцію з білком являє собою єдине ціле, комплексний утвір, що має назву калькпротеїну. Хімічний склад емалі такий: 94 % кальційових солей із значною перевагою фосфорнокислого кальцію (90 %) над вуглекислим, 2% інших солей і від 3 до 4 % органічних речовин. Уявлення про незмінність хімічного складу емалі є невірним. У гістологічному відношенні емаль складається з емалевих призм і розміщеної між ними склеюючої речовини (міжпризменна речовина). Зверху емаль вкрита найтоншою оболонкою - шкірою зуба (cuticula dentins), насмітовою оболонкою. Біля шийки зуба, там, де закінчується емалевий покрив, кутикула з'єднується з епітелієм ясен. Емалеві призми починаються на внутрішній прилеглій до дентину поверхні емалі і доходять до зовнішньої її поверхні. Призми мають форму 5-6 гранних циліндрів.

Товщина кожної призми 3-6 рм. Окремі емалеві призми з'єднуються в пучки, які складаються з 10-20 волокон. За своїм ходом емалеві призми утворюють 8-подібні вигини, тому на подовжньому шліфі зуба одні ділянки емалевої призми виявляються зрізаними вздовж інші поперек. Це створює ефект появи на шліфах емалі темних і світлих смуг, що йдуть в радіальному напрямі, смуги Гунтера-Шрегера. НА шліфах емалі виявляються лінії, що мають косий напрямок, - так звані лінії Ретціуса. На поперечному шліфі зуба лінії розміщуються у вигляді концентричних кіл. їх зв'язують з циклічністю утворення і мінералізації емалі. Між призмами розміщена менш мінералізована, склеююча, або міжпризменна, речовина, яка на поверхні емалі зливається з шкіркою зуба - насмітовою оболонкою. У фізичному відношенні емаль не цілком однорідна, бо до її складу входять більш кальцифіковані призми, менш кальцифікована міжпризменна речовина. Емаль тісно зв'язана з прилеглими до неї дентином і пульпою. В пограничних шарах емалі можна виявити продовження дентинних канальців, що містять протоплазматичні відростки одонтобластів пульпи (волокна Томса), так звані емалеві веретена.

Складним є взаємовідношення органічного і неорганічного компонентів емалі. Органічний матрікс має фібрилярну структуру, представлену білками близькими до каротину і утворюють тонку стінку, на якій

розміщаються кристали гідрооксиапатитів. Орієнтація кристалів в призмах правильна, в міжпризменній речовині кристали не мають правильної орієнтації. В емалі спостерігається периферичне відгалуження фібрилярної частини основної речовини дентину у вигляді гак званих органічних пластинок і пучків. Таким чином, між емаллю, дентином і пульпою існують зв'язки, які об'єднують ці тканини в єдине фізіологічне і функціональне ціле.

Дентин (substantia eburnea) у функціональному відношенні можна розглядати як основну зубоутворюючу тканину. В дентині зосереджені больові рецептори (точки, що сприймають біль) зуба. За своїм хімічним складом дентин належить до сильно мінералізованих тканин і займає щодо цього друге місце після емалі. Дентин містить 70 % вапнистих солей, переважно фосфорнокислого вапна (66 %), 2 % інших солей і 28 % органічної речовини. Однак деякі ділянки основної речовини дентину відзначаються незначним вмістом або цілковитою відсутністю солей кальцію. Вапна майже зовсім немає в тих ділянках дентину, які мають назву інтерглобулярного дентину. Цей дентин являє собою незвапнену основну речовину дентину між звапненими кулями.

В коронковій частині дентину ділянки інтерглобулярного дентину значні і розміщуються між плащовим і навколопульпарним дентином. В ділянці кореня вони дрібні і розміщені близько до зовнішньої поверхні дентину (зернистий шар Томса).

У гістологічному відношенні в дентині розрізняють основну речовину і дентині трубочки (canaliculi dentalis). Основна речовина складається з волокон, що містять колаген, і розміщеної між ними безструктурної склеюючої субстанції. Напрям волокон неоднаковий. Розрізняють два основних напрями волокон. Які виразно визначаються вже при формуванні первинного дентину:

1) радіальний, що збігається загалом з віссю зуба, і 2) тангенціальний, що в основному відповідає поперечнику зуба. Міцність дентину залежить значною мірою від складного переплетіння колагенових волокон основної речовини.

В зовнішньому шарі дентину, який розміщений безпосередньо під емаллю переважають радіальні волокна (волокна Корфа). Цей шар має назву плащового дентину.

За гістологічною будовою плащовий дентин нагадує грубоволокнисту кістку.

Внутрішній шар дентину, що доходить безпосередньо до пульпи, тобто основна речовина дентину, який утворює масивне склепіння порожнини зуба, складається переважно з тангенціальних волокон (волокна Ебнера). Цей шар має назву навколопульпарного дентину і загальним планом побудови нагадує пластинчасту кістку. Ці структурні особливості плащового і навколопульпарного дентину слід мати на увазі в клініці при видаленні розм'якшеного дентину з допомогою екскаваторів. В шарі плащового дентину ребро екскаватора слід встромляти в дентин у напрямі осі зуба, тобто відповідно до радіального ходу колагенових волокон основної речовини. В навколопульпарному шарі вигідніше ребро ложечки встромляти поздовжньо, відповідно до тангенціального розміщення колагенових волокон цього шару дентину.

Дентині трубочки становлять другу структурну частину дентину і пронизують всю його товщину.

В навколопульпарному шарі кількість трубочок та їх діаметр трохи більші, ніж у наступних шарах, бо трубочки спірально звиваючись, поступово звужуються в напрямі до зовнішньої межі дентину. Наочне уявлення про розмір і кількість дентинних трубочок дають такі цифри. На периферії дентину в 1 мм2 налічується в середньому 15.000 канальці, а до центра досягає 75.000 в 1 мм дентину. В дентинних канальцях містяться протоплазматичні відростки периферичних клітин пульпи - одонтобластів, (Томсові волокна).

Між сформованим навколопульпарним дентином і периферичним шаром пульпи розміщується вузька смуга незрілого і незвапненого дентину, або предентину, який є безпосереднім продуктом пластичної діяльності одонтобластів.

Відкладення дентину не припиняється і в зубах дорослої людини, і може відбуватися в повільному темпі на протязі всього життя. Такий дентин, що виникає після того, як зуби прорізались і почали функціонувати називають вторинним.

Слід розрізняти: вторинний регулярний дентин, що відкладається на протязі всього життя зуба і за своїми морфологічними характеристиками не відрізняється від первинного дентину; вторинний іррегулярний (замісний) дентин, що виникає при каріозних і некаріозних ураженнях твердих тканин з характерним для нього безладним розміщенням дентинних трубочок.

В зубах людей похилого віку, а також при повільно прогресуючому карієсі зубів, спостерігаються ділянки дентину, де солі вапна відкладаються не тільки в

основній речовині, але і у відростках одонтобластів і навколо них. Як наслідок відбувається повна облітерація, тобто повне закриття просвіта деяких груп дентинних трубочок. Це так званий прозорий або склерозований дентин.

Цемент (Substantia ossea, cementum) покриває дентин кореня на всьому протязі, починаючи від шийки зуба і до вершини кореня, де він досягає найбільшої товщини.

За своєю структурою і хімічним складом цемент нагадує грубоволокнисту кістку і складається із просоченої солями вапна основної речовини, в якій закладені колагенові волокна Одні із них ідуть паралельно поверхні цементу, інші більш товсті, перетинають товщу цементу в радіальному напрямку. Останні відповідають шарпейовим волокнам кістки. Вони продовжуються в пучки колагенових волокон перицемента, які в свою чергу переходять в шарпейови волокна альвеолярної кістки. Це і обумовлює міцне укріплення коренів зубів в альвеолах.

Цемент, що вкриває у вигляді тонкого шару бокові поверхні кореня, клітин не містить. Це так званий безклітинний, або первинний цемент. Цемент, що розміщується на вершині кореня, а в багатокорінних зубах - міжкореневих відділах, вміщує велику кількість відросчатих клітин - цементоцитів, розміщених в кісткових порожнинах. Цей цемент називають клітинним, або вторинним.

2. ПЕРЕЛІК ТЕСТОВИХ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ. 1.1.Теоретичні питання:

■ 1.1.1 Назвіть гістологічну будову та клінічне значення емалі.

■ 1.1.2. Назвіть гістологічну будову та клінічне значення дентину.

■ 1.1.3 Назвіть гістологічну будову та клінічне значення цементу.

■ 1.1.4. Назвіть гістологічну будову та клінічне значення пульпи.

1.2.Тести:

A. Дентин може бути:

1) первинний;

2) замісний;

3) клітинний;

4) вторинний;

5) склерозований;

6) периферійний. Відповідь: 1,2,4, 5.

B. Напишіть до яких тканин зуба (емаль, дентин, цемент) відносяться слідуючи

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: