Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Становлення надкласу Риби.




Вступ

Риби виникли у силурійському періоді палеозойської ери. Розвивалися протягом 400-450 млн років, що забезпечило їм виникнення двох сучасних класів – хрящові та кісткові риби з багатим видовим різноманіттям.

Становлення надкласу Риби.

 

Становлення надкласу Риби відбулося на початку – в середині силурійського періоду палеозойської ери. Вважають, що риби виникли у прісних водоймах, а згодом різні їх групи проникали у моря, а деякі знову повертались у прісні води.

Розвиток риб тривав протягом 400-450 млн. років і здійснювався кількома шляхами: виникали численні групи, частина з яких вимерла; тоді як еволюція інших відбувалась конвергентним шляхом. Очевидно, риби виникли на початку силурійського періоду від примітивних прісноводних птераспідоморф (різнощиткових безщелепних). Від первинних, поки що невідомих примітивних щелепноротих, виникло дві групи риб, що утворили самостійні класи: панцирні і щелепнозяброві.

2. Клас Панцирні.

 

Клас Панцирні – Placodermi – дрібні й великі до 6 м завдовжки тварини. Голова і передня частина тулуба були вкриті панциром із кісткових пластинок, задня частина – гола або з лускою. Грудні плавці типові або вкриті кістковими щитками. У деяких видів були черевні плавці. Хребці утворені лише дугами. Зяброві щілини прикривали відросток головного панцира. Ці риби спочатку жили у прісних водоймах, тоді як морські види з’явились у середині девонського періоду. Очевидно, живились безхребетними тваринами. Повністю вимерли до кінця девонського – початку кам’яновугільного періоду.

Близькими до панцирних риб були щелепнозяброві – Aphetohyoidi – дрібних і середніх розмірів, що мали веретеноподібну форму тіла. Голова і тіло були вкриті кістковими пластинками і численними лусками, що нагадували ганоїдну луску деяких кісткових риб. Череп хрящовий, іноді частково зазнавав окостеніння. Верхня щелепа складалася з 2-3 елементів, нижня – із 1-2. Зяброві щілини, мабуть, відкривалися назовні самостійними отворами; у деяких видів були зяброві кришки. Добре розвинені парні та непарні плавці, що підтримувались міцними кістковими шипами. Деякі види мали між великими грудними і черевними плавцями до 6 пар маленьких плавців, або парних шипів. Очевидно, парні плавці виникли шляхом часткової редукції суцільних парних складок плавців, які аналогічні метаплевральним складкам безчерепних. Скелет парних плавців та їх поясів, мабуть, нагадував скелет сучасних хрящових риб.

Щелепнозяброві риби були рухливими і жили у річках із швидкою течією води. До середини девонського періоду вони проникли у моря; вимерли до середини пермського періоду. Очевидно, від примітивних цих форм виникли дві групи риб: кісткові риби в кінці силурійського періоду і хрящові риби на початку девонського періоду.

З відкладів середнього девону трапляються зуби і зрідка відбитки акулоподібних хрящових риб - Cladoselachii; переважна більшість яких були морськими. Форма тіла – веретеноподібна, з гетероцеркальним хвостом; розміри – малі і середні.

Покрив тіла – плакоїдна луска. Парні плавці кріпились до тіла широкою основою, як у щелепнозябрових; грудні плавці більші, ніж черевні. Скелет хрящовий, хребці утворені лише дугами. Верхня і нижня щелепи складалася з окремих елементів і підтримувалась під’язиковою дугою; більше 5 зябрових дуг; рот на кінці морди. Очі великі, добре розвинені. Ці риби вимерли до кінця кам’яновугільного періоду.

Очевидно, від примітивних прісноводних кладоселахій відособились акулоподібні риби - Xenacanthida. Мали струнке тіло завдовжки до 1 м., видовжений спинний плавець і дифицекальний хвіст. Скелет грудних плавців мав центральну вісь, а з боків розташовані радіалії; черевні плавці багатосеріальні. Скелет хрящовий, хребці не мали тіла. Мабуть, були активними хижаками за дрібною рибою. Викопні рештки цих риб відомі з відкладів прісних водойм кам’яновугільного і нижньо-пермського періодів. У кінці пермського періоду вони вимерли і у прісних водоймах більше не трапляються.

Очевидно, до середини девонського періоду від деяких морських примітивних кладоселахій відособились справжні акулові риби, або пластинчастозяброві - Elasmobranhii. Мали плакоїдну луску, як у предків, а також набули нових ознак: диференціації скелета плавців, наявності у самців птеригоподія (копулятивного органа), виникнення тіл хребців поряд з дугами; як верхня, так і нижня щелепи утворені з одного парного елемента; амфістилічного, а пізніше гіостилічного типу з’єднання щелепної дуги з мозковим черепом; ускладнення будови зубів. Жили у морях і харчувались безхребетними та рибою. Напевно, у юрському періоду пластинчастозяброві розділились на дві групи: акули - Selachomorpha і скати - Batomorpha. Деякі родини, що виникли у юрському періоді, збереглись до нашого часу; решта, що нині живе, сформувалась до кінця мезозойської ери.

З кам’яновугільного періоду відомі викопні рештки морських придонних риб, що живились молюсками. Мали аутостилічний тип черепа, сплющені зуби, які зрослись у кісткові пластинки, що допомагали подрібнювати мушлі молюсків. Цих риб об’єднують у групу Bradyodonti. Вважають, що вони відособились від якихось примітивних акулоподібних риб (можливо, це древня самостійна гілка риб). Вимерли брадіодонти у пермському періоді. Їх нащадками були глибоководні морські суцільноголові риби, або химери - Chimaeriformes, викопні рештки яких відомі з кінця тріасового періоду.

3. Лопатепері.

 

У кінці силурійського періоду від якоїсь примітивної групи щелепнозябрових риб, можливо, відособились кісткові риби - Osteichthyes. У девонському періоді чітко відособились представники лопатеперих - Sarcopterygii та променеперих – Actinopterigii риб, які, мабуть, мали спільних чи близьких предків.

У лопатеперих риб основи парних плавців вкриті лускою. Внутрішній скелет – центральна вісь, з боків приєднані радіалії, які могли бути редукованими. Хвіст гетероцеркальний або дифицеркальний; амфістилія або аутостилія. Деякі види мали хоани. Череп хрящовий або мало місце окостеніння у більш древніх форм. Наявні шкірні покривні кістки у черепі, зокрема, луската кістка; зберігалася хорда. Покрив тіла – космоїдна луска, яка згодом замінилась на луску циклоїдного типу.

На початку і всередині девонського періоду лопатепері розділились на два надряди: Кистепері - Crossopterygii і Дводишні - Dipnoi, еволюція яких відбувалась у різних напрямках залежно від способів живлення: кистипері харчувались рибою, а дводишні (з пластинчастими зубами) – ракоподібними і молюсками. Кистепері риби – активні хижаки, переважна більшість яких населяла прісні водойми, деякі з них – моря. Представники ряду ріпідістії - Rhipidistiformes) невеликі за розмірами, форма тіла – торпедоподібна, плавці короткі, парні, сильні; носову порожнину з ротовою з’єднували хоани. У деяких видів утворювались тіла хребців у вигляді кільця. Від однієї з груп ріпідістій у середині девонського періоду відособились примітивні земноводні. На початку пермського періоду ріпідістії вимерли.

Друга гілка кистеперих риб – целаканти, у кінці палеозойської ери заселили моря - Coelacanthiformes. Були численними у кінці палеозойської ери і в тріасовому періоді мезозойської ери, пізніше їх кількість зменшилась. Із сучасних видів відомий лише один – латимерія - Latimeria chalumnae Smith.

Близькими до древніх кистиперих риб були дводишні риби - Dipneustomorpha, що представляли собою бічну більш спеціалізовану гілку еволюції і не були численними. Живились молюсками, ракоподібними та іншими придонними організмами, що мали зовнішній панцир. Тип черепа – аутостилічний; зуби зрослись у кісткові пластинки. Тіло видовжене, хвостовий плавець невеликий і з’єднаний із спинним та анальним. Населяли озера, заплави річок, мали незначну рухливість. Утворення у них хоан свідчить про наявність легенів. У палеозойську еру були поширені у внутрішніх водах усієї земної кулі, в кінці цієї ери майже повсюдно вимерли. На початку тріасового періоду мезозойської ери виникло кілька родин, які дожили до наших днів.

4. Променепері.

 

У променеперих риб парні плавці не мали м’ясистої основи, у скелеті відсутня центральна вісь. Череп гіостилічний, луската кістка серед покривних кісток відсутня; хоан немає. У древніх форм мозковий череп зазнавав окостеніння суцільною коробкою або двома великими окостеніннями, тоді як у молодих груп було кілька окостенінь. Жили в річках зі швидкою течією води, що забезпечило їм інтенсивне маневрування; згодом проникли в моря і в кам’яновугільному та пермському періоді були поширені майже повсюдно.

Променепері риби палеозойської ери належать до надряду Палеоніскі - Palaeonisci. Це дрібні або середніх розмірів риби з різноманітною формою тіла. Мозкова коробка хрящова з покривними кістками або зазнавала окостенінь. Вторинна верхньощелепна кістка майже нерухомо з’єднувалась з кістками зябрової кришки. Хвостовий плавець гетероцеркальний, його верхня лопать - частково з ганоїдною лускою. До початку крейдового періоду ці риби повністю вимерли. Решту променеперих риб можна вважати нащадками різних груп палеонісків.

Надряд Ганоїдні - Ganoidomorpha є збірною групою, окремі ряди якої походять від різних палеонісків у кінці пермського – початку тріасового періодів.

Ряд Осетроподібні - Acipenseriformes відомий з юрського періоду, а сучасні його роди – з крейдяного періоду. У них тіло видовжене з рострумом, хвіст гетероцеркальний. Тіло голе або вкрите 5 рядами лусок – складних кісткових бляшок, що мають назву жучки. Окостеніння в черепі розвинене слабо; хрящовий череп вкриває панцир із накладних кісток; вторинні верхні щелепи зростаються з піднебінно-квадратним хрящем; тіла хребців відсутні.

Очевидно, від якихось інших палеонісків відособились такі ряди, як: Амієподібні - Amiiformes і Панцирникоподібні - Lepisosteiformes, рештки яких відомі з пермського періоду (раніше їх об’єднували у групу кісткові ганоїдні – Holostei. Переважна більшість їх вимерла у крейдовому періоді; до наших днів збереглися представники родів Amnia i Lepisosteus з кожного ряду.

Прямими нащадками якихось древніх палеонісків є ряд Багатопероподібні - Polypteriformes, які мали спільні ознаки з девонськими палеонісками (ганоїдна луска, кісткові пластинки, бризкальце) і дводишними рибами (задня порожниста вена, легені).

Справжніх костистих риб важко відрізнити від кісткових ганоїдних. У сучасних групах риб немає ганоїдної луски. У мозковому черепі є верхньопотилична кістка, яка відсутня у кісткових ганоїдних; нижня щелепа утворена з трьох кісток. Виникли у тріасовому періоді, були численними у крейдовому періоді, розквіту досягли у кайнозойську еру.

Невідомо, чи справжні костисті риби відособились від однієї чи кількох різних груп тріасових ганоїдних риб.

Висновки

Ви ознайомились із особливостями походження та еволюцією хрящових та кісткових риб.

Література

  1. Билич Г.Л. Биология. Полный курс. В 3-х т. Том 3. Зоология /Г.Л. Билич, В.А. Крыжановский – М.: ООО “Издательский дом “ОНИСК 21 век”, 2002. – 544 с.
  2. Булахов В.Л. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Круглороті (Cyclostomata). Риби (Pisces)/ В.Л. Булахов, Р.О. Новіцький, О.Є. Пахомов, О.О. Христов // За загальн. ред. проф.О.Є. Пахомова. – Д. вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2008. – 304 с.
  3. Ковальчук Т.В. Зоологія з основами екології / Т.В. Ковальчук – Суми: Університетська книга, 2003. – 591 с.
  4. Наумов С.П. Зоология позвоночных. Ч. 1 / С.П. Наумов, Н.Н. Карташев – М.: Высш. школа, 1979. – 333 с.
  5. Сеник А.Ф. Зоологія з основами екології / А.Ф. Сеник, О.П. Кулаківська – Львів: Каменяр, 2008. – 287 с.
  6. Хадорн Э. Общая зоология /Э. Хадорн, А. Венер – М.: Мир, 1989. – 528 с.

Питання

  1. Поясніть, кого можна вважати предковою групою риб?
  2. З’ясуйте, скільки часу тривала еволюція риб?
  3. Від яких організмів виникли панцирні і щелепнозяброві?
  4. Як відбувалась еволюція акулоподібних риб?
  5. Чим відрізняються Кистипері і Дводишні риби?
  6. В якому періоді палеозойської ери виникли кісткові риби?
  7. Від яких організмів виникли ганоїдні риби?

 

Тема лекції: Клас земноводні, або Амфібії - Amphibia.

Мета: Ознайомитись з особливостями організації та процесами життєдіяльності земноводних.

Вступ

Земноводні – наземні тварини, які більшою чи меншою мірою зберігають зв’язок із водним середовищем. У них чітко розрізняють відділи тіла, парні кінцівки. Ускладнюється будова скелета, диференціюються м’язи, ускладнюється будова травної, кровоносної систем, краще розвиваються органи чуття. Органи дихання різноманітні: зябра, легені. Роздільностатеві тварини.

1.Загальна характеристика класу Земноводні, або Амфібії - Amphibia.

 

Організми пристосувались до життя у двох середовищах – водному і наземному. Мешкають у вологих місцях або біля води, деякі з них залишили сушу і стали повністю водними. Земноводні першими вийшли з води на суходіл, проте розвиток і розмноження їх відбуваються у прісній воді.

У земноводних виникають прогресивні ознаки: п’ятипала кінцівка; легеневе дихання; трикамерне серце, два кола кровообігу; середнє вухо із слуховою кісточкою – стремінцем;голосовий апарат.

Шкіра у земноводних м’яка, гола, утворена багатошаровим епідермісом і тоненькою дермою та пронизана густою сіткою кровоносних судин, забезпечує газообмін. Одні види мають криптичне забарвлення, інші – попереджуюче.

Органами руху земноводних є передні і задні кінцівки п’ятипалого типу.

Скелет земноводних складається із скелета голови, скелет тулуба, скелет кінцівок та їх поясів.

Череп земноводних у значній мірі хрящовий, відрізняється від черепа риб: слабким розвитком окостенінь і шкірних кісток; аутостилією; видозміною під’язикової дуги та зябрових дуг і перетворення їх частково на слуховий і під’язиковий апарати; редукцією зябрової кришки; новий механізм дихання зумовив певне розсування кісток, до яких прикріплюється нижня щелепа, що привело до виникнення широкого плоского черепа і великого рота.

Скелет тулуба представлений хребтом, що має 4 відділи: шийний (1 хребець), тулубовий (від 7 хребців у безхвостих до 100 хребців у безногих), крижовий (1 хребець), хвостовий (багато хребців, у безхвостих зростаються в одну кісточку – уростиль). Порівняно з рибами виникає два нових відділи – шийний та крижовий.

Грудна клітка відсутня. До тулубових хребців прикріплюються ребра. Справжні ребра мають лише безногі. У безногих і нижчих хвостатих хребці, як у риб амфіцельні, у вищих хвостатих – опістоцельні, у безхвостих – процельні.

Пояс передньої кінцівки складається із 3 гілок і верхівкою направлена до черевного боку тіла. Спинна частина утворена лопаткою, верхня частина хрящова у вигляді надлопаткового хряща, до якого прикріплюються м’язи спини; черевна частина – коракоїд, зпереду якого – хрящовий прокоракоїд, на який налягає тонка ключиця. Вільна кінцівка земноводних належить до п’ятипалого типу, але кількість пальців коливається.

Пояс задніх кінцівок з’єднується з осьовим скелетом через крижовий відділ. Вільна задня кінцівка складається із стегна, гомілки і стопи. Є 5 видовжених пальців з плавальною перетинкою. У жаб є ще 6 рудиментарний палець.

М’язова система характеризуються виникнення складної системи м’язів-антагоністів і м’язів-синергістів.

Головний мозок належить до іхтіопсидного типу. Око земноводних адаптоване до наземного середовища: рогівка опукла, кришталик - двоопукла лінза, світлосприймаючою частиною є сітківка. Розвинулись повіки (верхня, нижня і миготлива) і слізні залози

Є внутрішнє вухо. Виникає середнє вухо – це невелика барабанна порожнина у черепі, яка вистелена слизовою оболонкою і заповнена повітрям. Воно за допомогою євстахієвої труби з’єднується з глоткою. Зовні середнє вухо затягнуте барабанною перетинкою. Звукові коливання від барабанної перетинки передаються до мембрани овального віконця через слухову кісточку – стремінце. Орган рівноваги представлений мішечком і 3 напівколовими каналами, які розміщені у різних площинах.

Наявний голосовий апарат. У самців є резонаторні мішки, які при кваканні роздуваються і підсилюють звук. У земноводних органи нюху порівняно з рибами більш досконалі. Органи смаку розвинені слабко.

Травна система починається широким ротовим отвором, що веде до ротоглоткової порожнини, куди відкриваються отвори внутрішніх ніздрів – хоан; слухові труби. Є дрібні одноманітні конічні зуби. Новоутворенням є язик, що має власну мускулатуру. У хвостатих і безногих язик кріпиться до дна ротоглоткової порожнини і висувається назовні. Проковтуванню їжі допомагають очні яблука. Із стравоходу їжа потрапляє до шлунка.

Кишечник диференційований на тонкий, товстий і пряму кишку, яка відкривається у клоаку. Є дванадцятипала кишка, в петлі якої - підшлункова залоза. Печінка велика, трилопатева і має жовчний міхур, де зберігається жовч. Всмоктування поживних речовин відбувається у тонкому кишечнику, води – у товстому кишечнику.

Дорослі дихають за допомогою легенів, через шкіру, а також ротоглоткову порожнину; личинки – шкіри, зябер. Земноводні дихають шляхом заковтування повітря.

Виникнення легенів забезпечує появу малого (легеневого) кола кровообігу. Серце знаходиться у порожнині перикарду. Воно трикамерне і складається з двох передсердь – правого і лівого, що розділене перегородкою (неповною у хвостатих і безногих; і повною у хвостатих) та одного шлуночка. У праве передсердя відкривається венозна пазуха (синус), від шлуночка відходить артеріальний конус.

По артеріях земноводних тече змішана у різних пропорціях артеріальна і венозна кров. Найбільш чиста артеріальна кров потрапляє до головного мозку органів чуття, змішана – до решта відділів тіла, а найбільш венозна кров тече по судинах малого кола кровообігу. Це пойкілотермні тварини.

Органи виділення у личинок земноводних – це пронефричні нирки. У дорослих особин є тулубові, або мезонефричні нирки.

Земноводні – це роздільностатеві організми.

У безхвостих земноводних і у деяких хвостатих запліднення зовнішнє, у більшості хвостатих і безногих – внутрішнє. У хвостатих земноводних має місце еволютивний метаморфоз. У деяких видів хвостатих відоме явище неотенії. Для тритонів характерна репаративна регенерація.

2. Роль земноводних у природі та житті людини.

 

Земноводні відіграють велику роль у природі та житті людини. Вони живляться безхребетними і при цьому помітно знищують чисельність комах-шкідників, кровососів, переносників інфекційних захворювань людини і тварин. У трофічних ланцюгах земноводні відіграють роль консументів другого порядку.

Серед хвостатих земноводних України найкориснішим є тритон звичайний. Деякі земноводні входять в раціон риб, корисних птахів, хутрових звірів.

Ряд видів амфібій (велетенська саламандра, тигрова жаба, жаба-голіаф, гостроморда жаба) людина вживає у їжу у Франції, Італії, Південно-Східній Азії, Америці. Існують жаб’ячі ферми, де розводять цих тварин, зокрема у США розводять жабу-бик, з якої споживають лише задні кінцівки, а тушки переробляють на корм худобі. На світовому ринку 1 кг м’яса жаб коштує вдвічі дорожче, ніж 1 кг м’яса осетрових риб.

Інші види земноводних є джерелом для отримання отрут: буфотоксин, саламандротоксин, які використовують для виготовлення ліків.

Земноводні (жаби, тритони, аксолотлі) є об’єктами лабораторних досліджень вчених, студентів-біологів і медиків. Важливість відкриття настільки значна, що в світі навіть споруджено пам’ятники жабам як «жертвам науки» у двох містах – Парижі та Токіо.

Висновки

Ви ознайомились із особливостями будови та процесами життєдіяльності земноводних, їх значенням у природі та житті людини.

Література

  1. Билич Г.Л. Биология. Полный курс. В 3-х т. Том 3. Зоология /Г.Л. Билич, В.А. Крыжановский – М.: ООО “Издательский дом “ОНИСК 21 век”, 2002. – 544 с.
  2. Ковальчук Т.В. Зоологія з основами екології /Т.В. Ковальчук – Суми: Університетська книга, 2003. – 591 с.
  3. Наумов С.П. Зоология позвоночных. Ч. 1 /С.П. Наумов, Н.Н. Карташев – М.: Высш. школа, 1979. – 333 с.
  4. Сеник А.Ф. Зоологія з основами екології /А.Ф. Сеник, О.П. Кулаківська – Львів: Каменяр, 2008. – 287 с.
  5. Хадорн Э. Общая зоология /Э. Хадорн, А. Венер – М.: Мир, 1989. – 528 с.
  6. Щербак Н.Н. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских Карпат /Н.Н. Щербак, М.И. Щербань. – К.: Наук. думка, 1980. – 268 с.

Питання

  1. Поясніть, чим зумовлений зв’язок земноводних із водним середовищем?
  2. З’ясуйте особливості будови наземних тварин порівняно з рибами.
  3. Які виникли новоутворення у будові скелета земноводних?
  4. Чим представлені органи дихання у земноводних?
  5. Чим зумовлено виникнення другого кола кровообігу у земноводних?
  6. Чим пояснюється те, що земноводні як і риби належать до холоднокровних тварин?
  7. У чому полягають особливості будови травної системи земноводних?
  8. Які спільні та відмінні риси щодо розмноження у риб і земноводних?
  9. Яке значення земноводних у природі та житті людини?

 

Тема лекції: Систематичний огляд земноводних.

Мета: Ознайомитись з різноманітністю земноводних.

Вступ

Земноводні крім водного середовища освоїли суходіл, що забезпечило їм виникнення значної різноманітності, яка представлена трьома рядами – хвостаті, безхвості та безногі.

1. Класифікація земноводних.

 

Клас Земноводні, або Амфібії – Amphibia

Підклас Дугохребцеві – Apsidospondyli

Надряд Стрибаючі - Salientia

Ряд Безхвості - Anura s. Ecaudata

Підклас Тонкохребцеві - Lepospondyli

Ряд Хвостаті - Urodela s. Caudata

Ряд Безногі - Apoda




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных