Методи науково педагогічного дослідження у практиці вчителя ЗОШ

Метод науково-педагогічного дослідження — це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об 'єктивної закономірності виховання і навчання.

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження є пряме і опосередковане, відкрите й закрите, самоспостереження. При організації спостереження важливо мати план спостереження, визначити його термін, фіксувати результати.

Метод бесіди. Бесіда є джерелом і способом пізнання педагогічного явища шляхом безпосереднього спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для ефективного проведення бесіди бажано мати план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу обстановку для відвертої бесіди; врахування індивідуальних особливостей співбесідника; проявити педагогічний такт; вміти запротоколювати бесіду. Результат бесіди варто порівняти з даними спостереження.

Метод інтерв'ю особливо корисний у тих випадках, коли дослідник наперед може бути впевнений в об'єктивності відповідей учнів. Це пояснюється тим, що інтерв'ю не передбачає постановки уточнюючих запитань, які мають місце під час звичайної бесіди. Слід враховувати, що є такі типи респондентів: несміливий, боязкий, базіка, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Наслідки інтерв'ю залежить від продуманості питальника для інтерв'ю.

Метод анкетування. Використовується для одержання інформації про типовість тих чи інших явищ навчально-виховного процесу. Анкети можуть бути: відкриті, закриті, напіввідкриті, полярні. При анкетуванні дотримуються таких вимог: а) підбір питань, що найточніше характеризують явище і дають надійну інформацію; б) використання як прямих, так і непрямих запитань; в) виключення підказок у формуванні запитання; г) попередження двоїстого розуміння змісту запитання16; ґ) використання як закритих, так і відкритих запитань; д) використання попередньої перевірки ступеня розуміння запитань на невеликій кількості учнів і внесення корекцій до змісту анкети.

Метод експерименту. Педагогічний експеримент — це науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно врахованих умовах.

В залежності від мети, яку передбачає експеримент, розрізняють: а) констатуючий експерименти, під час якого вивчаються наявні педагогічні явища; б) уточнюючий експеримент, коли перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми; в) творчий, перетворюючий, формуючий експеримент, у ході якого конструюються нові педагогічні явища.

Метод вивчення шкільної документації і учнівських робіт. Вивчення шкільної документації і учнівських робіт із заданою метою за спеціально розробленою програмою складає суть цього педагогічного дослідження. Сюди входить також робота з архівними матеріалами.

Соціометрія (вивчення структури і стилю взаємовідносин у колективі).

Теоретичні методи педагогічного дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.

№ 20. Система освіти — це сукупність закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

У ст. 29 Закону України "Про освіту" визначено структуру освіти, яка включає дошкільну, загальну середню, позашкільну, професійно-технічну, вищу, післядипломну освіту, аспірантуру" докторантуру, самоосвіту (рис. 8). Система освіти в Україні має таку структуру:

1. Дошкільні виховні заклади: 1.1 — дитячі ясла; 1.2 — дитячі садки.

2. Середні заклади освіти: 2.1 — початкова школа (1—4 класи); 2.2 — основна школа (5—9 класи); 2.3 — старша школа (10— 11 класи); 2.4 — ліцеї; 2.5 —- гімназії; 2.6 — спеціалізовані школи.

3. Позашкільні виховні заклади.

4. Професійно-технічні заклади.

5.Вищі заклади освіти:

5.1 — училища, технікуми, коледжі;

5.2 — інститути, університети, консерваторії, академії.

6. Аспірантура.

Принципи освіти (від гр. ргіncipum— начало, основа) — це вихідні положення, на яких ґрунтується діяльність усієї системи освіти в Україні та її підрозділів зокрема.

У Законі "Про освіту" (ст. 6) закріплено такі основні принципи освіти:

• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

• органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• науковий, світський характер освіти;

• інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• неперервність і різноманітність освіти;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: