Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі.

Виховання лідера і його самовиховання полягає у виробленні вміння вести за собою людей, установлювати стосунки з ними і на цій основі організовувати управління. Справжнього лідера відрізняють не честолюбство, бажання й уміння виділитися із загального середовища, щоб показати свою вищість, а справжнє природне право сильної, вольової, професійно грамотної й водночас інтелектуальної особистості вести за собою людей. Лідер повинен бути головою своєї групи, провідником ідей, що сприяють розвитку групи і відповідають інтересам її членів.

Лідер може бути формальним, призначеним “зверху” керівником групи, чи неформальним, коли він не має адміністративної влади, але здатний силою свого особистого авторитету впливати на інших членів групи.

Лідерство – це відносини домінування та підпорядкування, впливу і дій відповідно до нього в системі внутрішньогрупових відносин.

До основних функцій лідера можна віднести:

Конструктивна функція полягає у вираженні інтересів групи в конкретних завданнях.

Організаційна функція – формальний лідер здійснює підбір кадрів і вироблення системи управління групою. Неформальний лідер формує навколо себе ядро, оточення, за допомогою якого організує виконання прийнятих ним рішень.

Координаційна функція – узгодження дій окремих членів групи та напрямків їхньої діяльності для виконання завдань, що мають значення для групи.

Інтегративна функція – згуртування однодумців, оточення лідера для виконання головних завдань малої групи.

Керівник – це людина, здатна зібрати всіх своїх підлеглих разом і вести за собою для виконання спільних завдань.

Поняття „лідерство” та „керівництво” мають принципово різні соціальні і психологічні значення.

По-перше, лідера обирають, його визнає група, яку він веде. У цьому значенні лідер завжди висувається „знизу”, стихійно і більш-менш демократично. Керівник же, навпаки, призначається „зверху”, тобто так чи інакше групі його нав’язують

По-друге, лідер здійснює регуляцію міжособистісних стосунків у групі, а керівник – офіційних відносин групи як певної соціальної організації.

По-третє, лідерство діє в умовах мікросередовища, яким і є мала група, а керівництво – елемент макросередовища, тому що воно пов’язане з усією системою суспільних відносин.

По-четверте, явище лідерства, порівняно з керівництвом, менш стабільне, висування лідера більшою мірою залежить від настрою групи, тоді як керівництво – явище більш стабільне, що мало залежить від групового настрою.

По-п’яте, керівництво підлеглими, на відміну від лідерства, передбачає наявність значно чіткішої системи різних санкцій, якими лідер не володіє.

По-шосте, процес прийняття рішення керівником значно складніший, залежить від безлічі різних обставин і міркувань, що не обов’язково укорінені в даній, конкретній групі, в той час як лідер приймає більш безпосередні рішення, що стосуються групової діяльності.

По-сьоме, сфера діяльності лідера – в основному мала група, де він є незаперечним авторитетом. Сфера діяльності керівника ширша, оскільки він сам „представляє”малу групу в більш широкій соціальній системі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: