Перший пояс симптомів

Первинні психологічні прояви кризи трьох років називаємо першим поясом симптомів (за Л.С. Виготським). Сюди відносяться такі поведінкові ознаки, як негативізм та впертість.Першим симптомом наростання кризи є негативізм. Його слід відрізняти від звичайної неслухняності. Коли дитина вередує через те, що їй щось забороняють (як приклад, довго гратися надворі) або відмовляють у бажанні мати певну річ, — це лише негативна реакція НР вимогу дорослого. Якщо ж дитина вчиняє всупереч волі дорослого тільки через те, що він її про щось просить чи чогось від неї вимагає — це прояв негативізму.

В таких ситуаціях батьки мають поводитися обережно: не вдаватися до рішучих каральних дій, а спокійно поговорити з дитиною, пояснити їй, що не бажають їй зла. Було б добре, якби дорослі стали для свого малюка добрими друзями — в його забавах, рольових іграх з певними правилами і заборонами. В такий спосіб малий вчиться виконувати соціальні ролі, а відтак, стримувати свої бажання та емоції.

До того ж в грі формуються мотиви поведінки, увага, пам'ять, загартовується сила волі, що сприяє збереженню та зміцненню нервово-психологічного здоров'я дошкільняти.

Другий симптом кризи — впертість, її не можна плутати з настирливістю. Якщо малюк забажав певну іграшку чи цукерку, але не може її отримати негайно, він, зазвичай, буде її просити знов і знов, можливо, навіть почне вередувати, і, нарешті, дістане те, чого прагнув. Такий тип поведінки називається настирливістю. Проявом впертості буде, наприклад, ситуація, коли дитина наполягає, щоб їй купили іграшку лише якогось певного кольору чи тільки в певній крамниці, при цьому не аргументуючи свого вибору. Така реакція спрямована проти встановлених для дитини норм поведінки та способу життя, який склався в неї на цей час. Найчастіше таке трапляється в тих випадках, якщо дитина від народження перебувала під надмірною опікою дорослих.
Тож батькам слід послабити психологічний тиск на дитину, надати їй більше самостійності (хоча й не потурати її бажанням та спробам вередувати). Дошкільня треба привчати до того, що певні дії він має виконувати самостійно: зашнурувати взуття, застебнути ґудзики, прибрати в кімнаті, покласти іграшки на місце тощо.

За добре зроблену справу дитину слід похвалити, купити (проте не завжди) щось смачненьке.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: