Робота вчителя-словесника.

Процес розкриття і повного використання творчого потенціалу кожного сучасного вчителя-словесника, що визначається не лише умінням ефективно впливати на вихованців, а й навчити їх вчитися.

Про високе покликання вчителя літератури знаходимо думки у педагогічній спадщині В. Сухомлинського. "Школа – це насамперед учитель. Особистість учителя - наріжний камінь виховання", – підкреслював педагог-новатор. Він вбачав у вчителеві-майстрі непересічну, духовно багату, творчу людину, яка може " виражати себе як особистість, розкривати свій внутрішній світ перед людьми"

Основні положення вчителів-словесників: закономірності відображення дійсності в художній літературі, розвиток різних засобів відображення життя, втілення їх у різних родах та видах художніх творів, принципи і шляхи аналізу художніх творів.

Отже, майстерність учителя літератури полягає в "олюднюванні", натхненності знання, яке не репродуктивно переноситься з книг в аудиторію, а висловлюється як власний погляд на світ. У такому разі можемо вважати, що вчитель володіє педагогічною свідомістю, досягненою на ґрунті професійних знань. Тому варто зауважити, що складність у набутті професійної компетентності для вчителя полягає і в тому, що професійне знання має формуватися водночас на всіх рівнях: методологічному, теоретичному, методичному, технологічному. Це потребує розвиненого професійного мислення, здатності добирати, аналізувати і синтезувати здобуті знання для досягнення педагогічної мети, уявляти технологію їх застосування, рефлексії.

Вчитель-філолог повинен володіти такими знаннями і вміннями:

- знати свій предмет досконало і викладати його захоплююче;

- засобами рідної мови і художнього слова виховувати в учнів загальнолюдські та національні ідеали;

- пов'язувати зміст літературної освіти учнів з сучасним життям;

- здійснювати розвивальне навчання, ранню професіоналізацію, плекати філологічні здібності учнів;

- керувати процесом осмисленого сприйняття літературного твору, стимулювати відчуття краси, позитивних емоцій;

- на основі систематичного проведення самостійної роботи формувати в учнів уміння у сфері гуманітарної освіти;

- усіляко заохочувати учнів до самоосвіти, самовиховання, до максимального духовного збагачення;

- засобами художнього слова розвивати усне й писемне мовлення учнів, культивувати у вихованців прагнення постійно покращувати й збагачувати словник своєї мови, її нормативність, правильну орфоепію і мелодійність;

- формувати національну свідомість;

- у змісті творів, що вивчаються текстуально, акцентувати високі постулати християнської доброчинності

- умінням ґрунтовно аналізувати та інтерпретувати текст;

- умінням не тільки передати знання, а й вчити співпереживати;

- здатністю викладати літературу як мистецтво слова;

- здатністю розвивати в учнів на основі знань, засобами літератури здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати та узагальнювати, а з часом навчитися ці вміння застосовувати повсякденно впродовж усього життя.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: