СПРИЙМАННЯ. ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙМАННЯ.

Сприйняття– цілісний відбиток предметів і явищ об’єктивного світу за їхньою безпосереднього впливу у даний момент на органи почуттів. Воно дає можливість створення інтегральної картини дійсності. Оскільки сприйняття вимагає поєднання основних, суттєвих озник і зіставлення сприйнятого з попереднім досвідом, виникає явищестерео типізації. Стереотип –певне тривке на певний відтинок часу, уявлення про предмет чи явище. Сприймання є суб’єктивне, тому що одну й ту інформацію сприймають по різному, залежно від інтересів, потреб. Залежність сприйняття від попер нього досвіду, від загального змісту психічної діяльності людини та її індивідуальних особливостей називається аперцепцією.

До основних властивостей сприймання відносять константність, предметність, цілісність, узагальненість, апперцепцію, структурність, осмисленість, вибірковість)

Чуттєві дані, що виникають в процесі сприймання і наочний образ, що формується при цьому, в той же час набувають предметного значення, тобто відносяться до певного предмету.

Предметність сприймання виявляється в тому, що об´єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і в часу фізичне тіло. Найбільш яскраво дана властивість виявляється в феномені виділення фігури і тла

Цілісність сприймання виявляється у незалежності цілісного образу від якості елементів. Будь-який образ цілісний. Під цим розуміється внутрішній органічний взаємозв´язок частин і цілого в образі. При аналізі цілісності сприймання можна виділити два взаїмопов´язаних аспекти: 1) об´єднання різних елементів в ціле; 2) незалежність освіченої цілісності (в певних межах) від якості елементів.

У загальненість означає віднесеність кожного образу до деякого класу об´єктів, які мають назву.

Константність - це відносна незалежність образу від умов сприймання, що виявляється в його незмінності: форма, колір, розмір та інші ознаки предметів і явищ сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів в органи відчуттів, безперервно змінюються.

Особливою властивістю, пов´язаною із суб´єктивною стороною сприймання, виступає апперцепція, яка внутрішньо обумовлює процес сприймання і є джерелом неповної відповідності образів сприймання їхнім об´єктам.. Залежність сприймання від змісту психічного життя людини, від особливостей його особи носить назву апперцепції. Розрізняють сталу апперцепцію - залежність сприймання від усталених особливостей особи (світогляду, переконань, освіченості та ін.) і тимчасову апперцепцію, в якій відображаються ситуативні психічні стани (емоції, настанови, що виникають, і т. ін.). Всі розглянуті властивості сприймання не є природженими і розвиваються протягом всього життя людини.

Осмисленість – зв'язок з розумінням сутності предметів і явищ через процес мислення.

Вибірковість – переважне виокремлення певних об’єктів серед інших в процесі сприйняття.

Структурність -

19. Сприймання поділяються на такі види: сприймання предметів і явищ навколишнього середовища, людини людиною, часу, рухів, простору, виду діяльності. Також бувають зовнішньо спрямованими та внутрішньо спрямованими. За часом бувають актуальні та неактуальні. Сп може бути помилковим (ілюзорним).

Ілюзії сприймання - неадекватні сприймання, які неправильно, викривлено, помилково відображають об'єкти, що діють на аналізатори Ілюзії зумовлюються різними причинами: виробленими життєвою практикою прийомами зорового сприймання, особливостями зорового аналізатора, зміною умов сприймання, дефектами зору тощо.

Ілюзії породжуються діяльністю різних аналізаторів. Найпоширенішими є зорові ілюзії. Так, людина в білому одязі здається повнішою, ніж у темному. Те саме стосується тканин у горизонтальні або вертикальні смуги. Дзеркальна стінка розширює приміщення, створює ілюзію простору. Зорові ілюзії були помічені й у тварин. На практичному використанні зорових ілюзій будується маскування, яке є захисним пристосуванням для звірів, риб, пташок.

Залежно від того, що людина в зображенні вважає основним, а що - тлом, змінюється зміст того, що вона бачить.

Сприймання залежить від досвіду людини, про що свідчать ілюзії сприймання. Образ, який бачить людина, може зовсім не відповідати дійсності. Лінії на всіх 4-х малюнках паралельні, а здаються викривленими.

Ілюзії можуть виникати також і при сприйманні руху. Наприклад, нерухомий предмет, відносно якого сприймається рух іншого предмета, здається рухомим. Якщо в полі зору немає рухомого предмета, відносно якого сприймався б рухомий предмет, то рух сприймається у 15-20 разів повільніше (наприклад, рух літака на тлі безхмарного неба).

В ході сприймання часу виявляється схильність перебільшувати невеликі й зменшувати великі проміжки часу. Сприймання тривалості часу залежить від змісту діяльності людини. Час, насичений цікавими, значимими справами, тече швидше. Якщо ж події нецікаві, малоістотні, час тягнеться повільно. На оцінці часу відзначається також установка особистості. Очікування неприємних подій викликає сприймання швидкоплинного часу і навпаки. Оцінка часу значною мірою залежить і від віку людини: дітям здається, що час іде повільно, дорослі дивуються, як швидко плине час.

Та хоч якою б складною не була ілюзія, спотворене сприймання можна відрізнити від правильного. Практична діяльність людей уточнює образи сприймання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: