Загалом для розвитку дитячого мовлення характерні три етапи.

Перший етап, домовленнєвий, передує оволодінню мовленням як таким. Цей період триває приблизно від двох до одинадцяти місяців. Другий етап - етап звичного оволодіння мовою - продовжується приблизно від одинадцяти місяців до одного року й семи місяців. Третій етап, як правило, називають періодом оволодіння г раматичною структурою мови, і продовжується він від одного року семи місяців до трьох років. Далі відбувається збільшення кількості граматичних форм, що використовуються.

Задачі виховання та навчання дітей вимагають уважного вивчення кожного з названих етапів розвитку дитячого мовлення.

Працюючи над змістом під час читання творів, учні, починаючи з 1-го класу, навчаються відрізняти головне від другорядного, виділяти основну думку, ділити твір на частини, встановлювати між ними зв'язок.

Особливе значення в мовленнєвому розвитку школяра має навчання його писемному мовленню. У процесі навчання писемне та усне мовлення дитини розвиваються в єдності та взаємно доповнюють одне одного. Навчаючись писемному мовленню, школярі оволодівають навичками читання та письма, засвоюють граматичні та орфографічні правила.

Процес оволодіння граматикою - це процес оволодіння законами, що лежать в основі побудови усного та писемного мовлення. Використовуючи ці закони, учень свідомо та вільно будує своє усне та писемне мовлення, вибираючи найбільш точні та виразні слова, постійно вдосконалюючи його як засіб спілкування з людьми. Оволодіння граматикою нерозривно пов'язане з розвитком мислення. Рівень засвоєння граматики відповідає рівню розвитку мислення. Одночасно рівень розвитку мислення свідчить про рівень оволодіння граматикою.

УЯВА. ВИДИ УЯВИ

Уява - це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.

Функції уяви полягають у: моделюванні кінцевого результату діяльності й тих засобів, які необхідні для її виконання; створенні програми поведінки людей, коли проблемна ситуація невизначена; створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її; створенні образів об´єктів з опорою на схеми, графіки, карти, фотознімки території, описи тощо; створенні принципово нових предметів та явищ тощо.

ЗА ХАРАКТЕРОМ ПСИХІЧНОЇ АКТИВНОСТІ:

За активної уяви образи формуються і перетворюються свідомо відповідно до цілей, які ставить перед собою людина в конкретній діяльності. Розрізняють два види активної уяви: відтворююча, яка полягає у відтворенні заданих образів, і творча, яка виявляється у самостійному створенні нових образів. Відтворююча уява — процес створення людиною нових образів об'єктів, які раніше не сприймалися нею, на засадах опису схем, креслень, нотних записів, тобто в різних знакових системах.

Процес образного відтворення за своїм кінцевим результатом, за будь-яких умов свого вияву єдиний (створення нових образів). За характером же свого перебігу в кожному конкретному випадку (при сприйманні описів, схем, креслень тощо) він відрізняється низкою особливостей.

Пасивна уява протікає без постановки мети, інколи - як ілюзія життя, де людина говорить, діє уявно. Вона тимчасово віддаляється у світ фантастичних, далеких від реальності уявлень. Людині здається, що вона ховається від нерозв'язаних завдань, від необхідності діяти, чи тяжких умов життя тощо.

Пасивну уяву людина може викликати навмисно. Викликані образи фантазії, які не пов'язані з волею і спрямовані на втілення їх у життя, називають мареннями. Людям властиві марення. У них легко віднайти зв'язок продуктів уяви з потребами людини. Якщо марення, тобто образи, що викликаються довільно й не спрямовані на втілення в життя, в уяві переважають, то це свідчить про пасивність людини, про її бездіяльність, а можливо, і дефективність розвитку особистості.

Пасивна мимовільна уява виникає в стані афекту, під час сну. Сон - це пасивний стан людини. Перед тим, як заснути, людина про щось мріє, відбувається звільнення уяви, її підсилення. Цей процес дуже важливий для виникнення сну. Найкращий спосіб зберегти свій сон - це переключити уяву на приємні, спокійні теми. У сні ми отримуємо повну впевненість у реальності того, що уявляємо. Яскравість образів уяви під час сну пояснюється тим, що гальмується друга сигнальна система і збуджується перша сигнальна система, спрацьовує закон негативної індукції. Сновидіння - це біологічно корисний процес, один із тих, які підтримують функціональну ефективність нервової системи.

Галюцинації — несправжні сприйняття та уявлення, коли реального об'єкта в цей час немає. Так само, як ілюзії, вони пов'язані з аналізаторами кори головного мозку і бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими тощо. Галюцинації можуть бути відносно простими, коли хворий, наприклад, у зовсім порожній кімнаті бачить фігури людей і чує їхні голоси, і складними, коли сприймаються цілі сцени.

ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ТА ОРИГІНАЛЬНОСТІ

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на відтворювальну, або репродуктивну, і творчу.

Уяву, що спирається на створення образів, які відповідають описові, називають відтворювальною. За умов мовного спілкування, коли людині доводиться уявляти незнайомі об'єкти або події на основі їхнього опису, спрацьовує репродуктивна, або відтворювальна, уява. Відтворювальна уява обслуговує спілкування людей. Цим видом уяви користується інженер, який вивчає нову для нього машину за кресленнями. На основі музичних творів формується багатий матеріал для відтворювальної уяви. Творча уява також має довільний, продуктивний характер і завжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення нових, оригінальних образів. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різновиду творчості. Творча і репродуктивна уява взаємопов'язані й переходять одна в одну.

За характером винищення образів уяву поділяють на конкретну, регулятором якої є конкретні образи та ідеї, і абстрактну, яка виявляється у створенні символів, схем.

Процес створення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер. Коли в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер. Мимовільну уяву зумовлюють потреби і почуття. Голодна людина уявляє смачні страви, людина, яка замерзає на морозі, уявляє собі теплий будинок, а в спеку уява приносить людині прохолоду. Коли людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву.

За співвідношенням образів з реальною дійсністю є реалістична (відображає реальну дійсність) та фантастична уява (відірвана від реального світу).

Уява виявляється в різній за змістом діяльності, тому розрізняють такі види уяви, як художня, наукова, технічна та ін. Усі ці види уяви мають свої особливості.

У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно докладні та яскраві. Людина-художник так яскраво уявляє собі образи героїв, ніби ці герої насправді спілкуються з нею, живуть поруч. Різні види художньої уяви мають свої специфічні особливості. Ці особливості виявляються у створенні образів художньої уяви, коли переважає той чи інший аналізатор: зоровий і руховий - у скульптора, художника, слуховий - у композитора тощо.

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленнєвим засновуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за подібністю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об'єкти.

Наукова уява втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв'язання проблеми, в побудові експериментальної ситуації, вмінні узагальнювати емпіричний матеріал тощо. Створені нові образи наукової уяви є засобом, за допомогою якого встановлюються закономірні відношення між предметами і явищами. Наукова уява завжди базується на точних наукових розрахунках та експериментах. Те з уявлюваного, що не витримало наукової і практичної перевірки, відкидається.

Емоційна уява припускає групування образів за емоційним станом. Основну роль у її розвитку й у становленні дитячої творчості відіграє символ, засвоєння дитиною символічних способів.

Інтелектуальна уява ….?

Особливим видом уяви є мрія. Мрія - це уява, спрямована на майбутнє, на перспективу життя і діяльності людини. У мріях створюються образи бажаного. Значення мрії в житті людини надзвичайно велике. У мріях виявляється зв'язок уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом у творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей. Суспільне буття, суспільні відносини зумовлюють мрії людей, визначають напрям і характер мрій, але дуже багато залежить від того, як сама людина ставиться до своїх мрій і як у тих чи інших суспільних відносинах бачить реалізацію своїх мрій.

УВАГА.

Гіпотези, що пояснюють уяву.
1) Гіпотеза випадкових знахідок. По ній, всі відкриття були зроблені в результаті випадкового збігу кількох образів сприйняття або випадкового зіткнення людини з деяким зовнішнім обставиною.
2) Гіпотеза рекомбінації. Уява направлено на перетасування, перестановку відчуттів, уявлень, принципів, правил шляхом проб і помилок

Синестезія – виникнення під впливом подразнювача одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора (наприклад, звукові подразнювачі викликають зорові образи – так звана “кольорова” музика).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: