Лекція 7. Облік основних засобів

ТЕМА 7. ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Мета лекції:дослідити оцінку виробничих запасів та їх облік вибуття та оприбуткування

План лекції:

1. Оцінка виробничих запасів.

2. Документальне оформлення руху запасів.

3. Облік надходження сировини і матеріалів на склад від постачальника

4. Облік вибуття запасів зі складу

5. Облік руху МШП

6. Організація проведення інвентаризації виробничих запасів

Питання 1. Оцінка виробничих запасів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності визначає П(С)БО 9 «Запаси».

Запаси – це активи, які:

1) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління.

Критерії визнання запасів:

1) існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від використання запасів;

2) вартість запасів може бути достовірно визначена.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій обробці на підприємстві.

На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують в процесі виробництва.

Групи виробничих запасів:

1) повністю споживається в технологічному процесі, створюючи матеріальну основу готової продукції (сировина і матеріали);

2) змінюють свою форму і розмір, надаючи виробам необхідний вид (фарби, лаки);

3) входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини);

4) тільки сприяють виготовленню виробів, проте не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Виробничі запаси: сировина і матеріали, зворотні відходи виробництва, МШП, напівфабрикати, незавершене виробництво, брак, тара, паливо, допоміжні матеріали, запасні частини.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Оцінка запасів в обліку та звітності:

1) первісна вартість (справедлива) – вартість, за якою зараховуються на баланс підприємства придбані (отримані) або вироблені запаси;

2) чиста вартість реалізації – очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації.

Шляхи надходження та склад первісної вартості запасів:

1) за плату: первісна вартість визначається фактичними витратами (сума згідно договору, транспортно-заготівельні витрати та ін.. витрати, пов’язані з придбанням);

2) виготовлення власними силами – виробнича собівартість згідно з П(С)БО 16 «Витрати»;

3) внесення до статутного капіталу – погоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість з урахуванням додатково понесених витрат;

4) безоплатне отримання – справедлива вартість з урахуванням додатково понесених витрат;

5) обмін на подібні запаси – балансова вартість переданих запасів (якщо вона перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість);

6) обмін на неподібні запаси – справедлива вартість отриманих запасів.

Справедлива вартість – це сума, за якої може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (П(С)СБО 19 «Об’єднання підприємств»).

Подібні активи – об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

Якщо на дату оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх справедливу вартість, такі запаси можуть бути оцінені й відображені за справедливою вартістю з наступним корегуванням до первісної вартості.

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) при формуванні первісної вартості:

1) включаються до собівартості придбаних запасів прямим методом;

2) відображаються загальною сумою на окремому субрахунку класу 2.

При прямому методі обліку ТЗВ здійснюють розподіл ТЗВ між окремими одиницями придбаних запасів для формування їх первісної вартості пропорційно вартісному, кількісному або ваговому критерію:

Дт 201 Кт 631, 685.

Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів щомісячно розподіляється між сумою запасів залишків на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безкоштовно передані) за звітній місяць на основі розрахунку середнього відсотка ТЗВ.

Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображається вибуття цих запасів.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання застосовують тільки один із методів, передбачених П(С)БО 9 «Запаси».

Питання 2 Документальне оформлення руху запасів.

Нормативно-правові акти:

1) Наказ Міністерства статистики №193 від 21.06.96 «Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів»;

2) Наказ Міністерства фінансів України №99 від 16.05.96 «Про затвердження інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей».

Питання 3 Облік надходження сировини і матеріалів на склад від постачальника

Надходження запасів на підприємство може знаходити своє відображення як на балансових, так і на позабалансових рахунках одночасно.

Позабалансові рахунки:

022 «Матеріали, прийняті для переробки»;

023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»»

024 «Товари, прийняті на комісію»

Балансові рахунки:

20 «Виробничі запаси»:

201 «Сировина й матеріали»;

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203 «Паливо»;

204 «Тара й тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали».

Рахунок 20 призначено для узагальнення інформації про наявність і рух запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запчастин.

Дт 20 – надходження; дооцінка;

Кт 20 – витрачання на виробництво, переробку; відпуск на сторону; уцінка.

Одночасно відображуючи надходження запасів на рах. 20, в обліку застосовують наступні субрахунки:

631 – для обліку заборгованості (зобов’язань) перед постачальниками за отримані від них запаси, надані послуги з транспортування вантажів;

685 – для обліку заборгованості (зобов’язань) перед іншими організаціями за надані послуги (транспортно-експедиторські, страхові);

641 – для обліку ПДВ, що включений в ціну придбання запасів (при наявності податкової накладної);

644 – для обліку ПДВ визначеного із суми перерахованої попередньої оплати за матеріальні цінності, що підлягають доставці.

Приклад 1:

Надійшла сировина від постачальника на суму 1200 грн., в т.ч. ПДВ, оплата не здійснена. Витрати з доставки – 60 грн., в т.ч. ПДВ (прямий метод обліку ТЗВ)

Дт 201 Кт 631 – 1000 грн. – оприбуткована сировина;

Дт 641 Кт 631 – 200 грн. – ПДВ;

Дт 201 Кт 685 – 50 грн.;

Дт 641 Кт 685 – 10 грн. – ПДВ.

Приклад 2 (на умовах передоплати):

Дт 371 Кт 311 – 1200 грн.

Дт 201 Кт 631 – 1000 грн.;

Дт 644 Кт 631 – 200 грн.;

Дт 201 Кт 631 – 50 грн.;

Дт 641 Кт 631 – 10 грн.;

Дт 641 Кт 644 – 200 грн.;

Дт 631 Кт 371 – 1200 грн.

Питання 4 Облік вибуття запасів зі складу

Методи оцінки вибуття запасів:

1 ) метод ідентифікованої собівартості – передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, встановити дату витрачання кожної одиниці запасу, її собівартість і вартість запасів, які залишились, має вузьке застосування – для запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного. Однакові запаси обліковуються за різною вартістю, бо мають різні споживчі якості, властиві тільки кожній одиниці специфічні характеристики. Доцільно застосовувати до запасів, які мають високу вартість.

2) метод середньозваженої собівартості – запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній обліковій картці незалежно від ціни придбання. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період (при періодичному обліку запасів), так і після кінця наступного надходження (при безперервному (постійному) ведені обліку списання запасів). Застосовується для списання взаємозаміни.

Дає більш ефективну оцінку наявності та руху запасів, але не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на затрати виробництва.

Середньозважена собівартість кожної одиниці запасів =

Постійний облік – приймаються до уваги дані за період, що передував даті останнього вибуття. Вартість запасів, що знову надійшли усереднюється з тією,що вже існує. Списання вартості витраченого запасу, якщо це витрачання відбудеться після чергового надходження проводиться за новою обліковою ціною.

Перевага – оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в залишках можна знайти в момент здійснення операції.

Недоліки – великий обсяг робіт, оцінка залишків та собівартість готової продукції не є повністю об’єктивними.

Періодичний облік – робиться припущення, що запаси надійшли і відпущені в один і той же час – в кінці звітного періоду.

Перевага – проста і менша трудомісткість.

Недолік – загроза легко маніпулювати цифрами показників витрачених запасів.

ФІФО (перший прийшов, перший пішов)

Метод ФІФО полягає в хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які придбані першими, продаються чи використовуються першими, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Залишки на кінець періоду оцінюються за цінами останніх надходжень запасів.

Переваги – простий, систематичний і об’єктивний, запобігає можливості маніпулювання прибутком, відображена в балансі сума запасів майже збігається з поточною ринковою вартістю.

Недоліки – в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості залишків і зниження собівартості продукції.

Приклад:

На підприємство за звітній період надійшов запас А за наступними цінами:

Протягом періоду було реалізовано 350 од. продукції за ціною 14 грн. за одиницю.

Визначити:

1) собівартість вибуття запасу за методом ФІФО та середньозваженої собівартості;

2) фінансовий результат від реалізації за названими методами.

Метод середньозваженої собівартості:

1) 4805/450=10,68 (грн.) – собівартість одиниці;

2) 350*10,68=3738 (грн.) – собівартість вибувших запасів;

3) 450-350=100

4) 100*10,68=1068 (грн.) – собівартість залишків запасів;

5) (350*14)-(350*10,68)=1162 (грн.) – прибуток.

Метод ФІФО:

1) (100*10+50*10,50+100*10,80+100*11)/350=10,59 (грн.) – собівартість одиниці вибувшого запасу;

2) 100*11=1100 (грн.) – собівартість залишку запасів;

3) (350*14)-(350*10,59)=1193,5 (грн.) – прибуток.

Метод нормативних затрат – полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Таким чином на підприємстві встановлені нормативні облікові ціни, якими протягом місяця користуються для оцінки списання запасів. Наприкінці місяця обчислюють ціну, виходячи з фактичних витрат, встановлюють розріз відхилень і проводять корегуючі записи.

Метод оцінки за цінами продажу – оцінка вибуття запасів ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів.

Питання Облік руху МШП

МШП – запаси, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше 1 року.

Для обліку руху МШП застосовуються форми первинних документів, затверджені наказом Мінстату України № 145 від 22.05.1996р. №193 від 21.06.1996р. (для сировини/).

За Дт 22 відображаються придбані (отримані або виготовлені МШП за первісною вартістю. За Кт. 22 відображається відпуск МШП в експлуатацію, а також списання настач і втрат від псування таких предметіву.

Списання МШП може здійснюватися:

100% вартості;

50% під час надходження і 50 % піл час виьуиияю

На рах. 22 обліковуються тільки МШП на складі. Рах. 22 не має субрахунків.

Вартість МШП, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Основні господарські операції з руху МШП

1. Питання для самоконтролю:

1. Відмінності відображення в обліку оприбуткування запасів на умовах попередньої оплати.

2. Документальне оформлення надходження запасів.

3. Особливості обліку надходження запасів з інших джерел.

4. Характеристика методів оцінки запасів при їх вибутті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: