Геть розмови про війну!

Волт Вітмен

«О капітане!»

О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь!

Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.

Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять,

І дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний.

Але... О серце! Серце! Серце!

О кров червона! Кров!

Де батько впав на палубі,

Упав і захолов!

О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись!

Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились,

Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі,

Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!

О, зляж мені на руку!

Який це сон зборов

Тебе, о батьку мій, що враз

Ти впав і захолов?

Мій капітан безмовний, уста німі, похололі,

Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі.

В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги.

Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги!

Дзвоніть, радійте, береги!

А я в жалобі знов

Піду туди, де батько мій

Упав і захолов.

Геть розмови про війну!

Геть розмови про війну! Геть і війну саму!

Зникни назавжди з-перед очей моїх вражених,

видовище почорнілих знівечених трупів!

Це розгнуздане пекло й потоки крові — вони для

диких тигрів та вовків із висунутими

язиками, а не для людей із розумом!

Свій похід натомість починай, Індустріє!

Виводь свої безстрашні армії, Техніко!

Свої вимпели, Праце, випускай на вітер!

Сурмú в свої горни голосно й дзвінко!

Переклад В. Мисик

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: