Категорія роду, як стилістичний засіб.

Іменники: в офіційно-діловому стилі перевага віддається формам чоловічого роду, навіть, коли є жіночі відповідники (аспірант, лаборант, лікар). Форми на –ка слід уживати в художньому, публіцистичному, розмовному мовленні. Найабстрактнішим за граматичним значенням та стилістичним наповненням є середній рід – дуже часто використовується в науковій мові. Категорія роду для більшості іменників невмотивована. Ті самі поняття в різних мовах належать до різних родів. Іменники, що є назвами неістот, набувають категорій роду за граматичними ознаками. Особливого стилістичного значення категорії роду набувають у художньому та розмовному мовленні. (Думала сумна смерека, де краса у мене? (Д. Павличко). Взаємозамінюючі форми роду створюють пестливо-голубливий тон, відтінок пошани милування (Воно й училося нівроку, страх, яке до книжки було.). Форми середнього роду використовуються у звертаннях до дітей (А я собі кричало: «Дайте каші».(І. Драч) С.р використовується для негативних характеристик людей. Особливого іронічного значення набуває с.р., коли одночасно до тієї-самої людини застосовується ж.р чи ч.р. (Пан Цибульській: таке плюгавеньке, товстенька, кирпате…(О. Стороженко) Середній рід субстантивованих прикметників чи займенників надає узагальненості (Зі всього села зійшлися люди: і старе і мале). Певні стилістичні функції пов’язані з іменниками спільного роду (базіка, волоцюга).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: