Стягнені й нестягнені форми прикметників. Короткі форми прикметників. Стилістичні можливості.

У сучасній українській літературній мові короткі форми збереглися лише від нечисленної групи прикметників та займенників чоловічого роду в однині: дрібен, годен, ладен.

У прозових творах нестягнених форм менше ніж у поезії. Часом нестягненворми правили за засіб урочистості або інтимізації викладу: А ти, пречистая, святая Ти, сестро Феба малодая! Проте навіть у 19 ст. Такі форми не переважали над стягненими. У поезії вони вживалися здебільшого з ритмомелодичних міркувань. З аналогічною метою, а також для контрастного зіставлення стягнених і нестягнених форм використовують цей засіб і митці українського слова 20 ст.: Грізнії стіни стоять мовчазливо, крутяться привиди в дикім танку...

Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кільіксть прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.

Повні форми прикметників існують у двох різновидах:

стягненій і нестягненій формах.

Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середнього роду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини: гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії. Вони здебільшого трапляються в народній творчості та поезії.

Стягнені форми є загальновживаними: гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині. Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночого і середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі -ая, (-яя), -еє (-єє), -її (-її); у стягненій — -а(я), -е(-є), -і(-ї).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: