Термінологія як компонент укр. Мови. Вимоги до термінів

Термін – це одиниця історично сформованої сис-ми, що позначає поняття і його місце в сис-мі інших понять та служить для спілкування людей, пов’яз. єдністю спеціалізації (мова фахівців). Сукупністю т-нів є термінологія (галузей). Зараз у розвинених мовах близько 90% нової лексики становлять наук.-техн. т-ни, проте історія мови не знає випадку цілковитої заміни термінології якоїсь галузі науки за короткий час. Т. не тільки називає, а й логічно, вичерпно, точно позначає поняття. За структурою т-ни поділяються на однослівні, терміни-словосполучення (важкі метали), питомі й запозичені (займенник, морфема). Більшість термінів-іменники. Т. повинен бути однозначним. Багатозначні одиниці в межах терміну систем уживаються $ (морфологія – лінгвістика або біологія). Небажаним явищем є синонімія термінів (терміни-дублети). Є тенденція терміни іншомовного походження вживати в офіційно-діловому стилі та суто наукових працях (академічні видання). Проте у науково-популярних, науково-навчальних та публіцистичних текстах – питомі. Від термінів треба відрізняти номенклатурні назви. В основі терміна лежить загальне поняття, у номенклатурній назви – одиничне. Це своєрідні етикетки явищ, понять: серійні марки машин, приладів, найменування підприємств, геогр..назви (напр.,хвойні породи–це номенклатурна назва). У публіці. стилі т-ни вжив. не тільки для називання понять, але й розкриття їх змісту. У худ.-белетр. стилі т-ни також вжив. номінативній функції. Інтернаціоналізми й усі іншомовні слова часто виступають як терміни в офіц-діл, наук. та публіцист. стилях, виконуючи там номінативну функцію без жодного стилістичного навантаження.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: